Справа № 344/20605/24
Провадження № 2/344/377/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Семенюка А.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національної спілки художників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Сервіс НСХУ», про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 15.11.2024 року, через систему Електронний Суд, звернувся до суду з позовом до Національної спілки художників України із вимогами про стягнення з Національної Спілки художників України невиплаченої мінімальної заробітної плати за період з 01.04.2023 року по 31.10.2024 року в загальній сумі 137 600 грн. (без відрахованих податків та обов`язкових зборів) та стягнення грошової компенсації втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням терміну виплати мінімальної заробітної плати за період з 01.04.2023 року по 31.10.2024 року в загальній сумі 7690,33 грн. (без відрахованих податків та обов`язкових зборів).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 листопада 2022 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу Національною Спілкою художників України (надалі - Відповідач, НСХУ) на посаду головного юрисконсульта з окладом у встановленому законом мінімальному розмірі оплати праці, згідно наказу Відповідача №110-К від 15.11.2022 року, що підтверджується копією трудової книжки Позивача. 02 січня 2023 року Відповідачем виплачено заробітну плату Позивачу в сумі 5635 грн (з відрахованими податками та обов`язковими зборами). Відповідач, з метою скорочення витрат, запропонував своїм працівникам, в тому числі і Позивачу, піти у відпустку без збереження заробітної плати на період з 01.01.2023 р. по 01.04.2023 р. Погодившись на вказану пропозицію, Позивач написав заяву Відповідачу про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період з 01.01.2023 р. по 01.04.2023 р. Позивач, починаючи з 01.04.2023 року і по теперішній час, будь-яких письмових заяв та прохань про надання додатково відпустки без збереження заробітної плати Відповідачу не надавав, а продовжував виконувати роботу головного юрисконсульта НСХУ. Факт виконання Позивачем роботи головного юрисконсульта та представника НСХУ підтверджується, зокрема, копіями судових документів, в яких судом прізвище і ініціали Позивача зазначено як представника НСХУ (відповідач).
Однак, Відповідач, починаючи з 01 квітня 2023 року, оплату праці Позивача, в законодавчо встановленому мінімальному розмірі, не проводив, окрім оплати 07.12.2023 року компенсації за невикористану Позивачем відпустку в 2023 році в сумі 4 362 грн. 65 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача. Наразі місячна мінімальна зарплата в Україні складає 8000 грн. Відповідач не виплатив Позивачу мінімальну заробітну плату Таким чином, загальний розмір не нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу за період з 01.04.2023 по 01.11.2023 становить 137 600,00 грн. (без утримання податків й інших обов`язкових платежів). Оскільки, дана сума заробітної плати не була нарахована і виплачена Відповідачем, то ця сума не може вважатись заборгованістю, однак підлягає стягненню як не нарахована заробітна плата. Також просить стягнути з Національної Спілки художників України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням терміну виплати мінімальної заробітної плати за період з 01.04.2023 року по 31.10.2024 року в загальній сумі 7690,33 грн. За наведених обставин позов просив задоволити.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про стягнення заробітної плати, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Сервіс НСХУ» на стороні відповідача.
30.12.2024 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення. Зокрема зазначається, що весь кадровий склад НСХУ, окрім старшого бухгалтера та Голови НСХУ, починаючи з березня 2023 року по квітень 2023 року були звільненні з займаних посад за власним бажанням з НСХУ та прийняті на роботу до ТОВ «Сервіс НСХУ 2022» на підставі власних заяв на ті самі посади, які вони займали перебуваючи в трудових відносинах з НСХУ. Про надзвичайно важку фінансову ситуацію, яка склалася в НСХУ головному юрисконсульту НСХУ ОСОБА_3 було відомо з самого початку його прийняття на роботу. Тому, в грудні місяці 2022 року, задля належного виконання трудових відносин, що виникають між роботодавцем та працівником, Голою НСХУ Чернявським К.В., особисто, було повідомлено головного юрисконсульта НСХУ ОСОБА_3 , що починаючи з 01.01.2023 року НСХУ не буде мати можливості виплачувати заробітну плату. Голова НСХУ Чернявський К.В., запропонував головному юрисконсульту НСХУ Куликову 10.Ю. припинити трудові відносини з НСХУ та оформити трудові відносини з новоствореною юридичною собою ТОВ «СЕРВІС НСХУ». 23.03.2023 року ОСОБА_3 пише заву про прийняття його на посаду головного юрисконсульта до ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022», наказом № 09-к від 31.03.2023 року ОСОБА_3 прийнято на посаду головного юрисконсульта Товариства, з даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 31.03.2023 року. Починаючи з 01 квітня 2023 року головний юрисконсульт ОСОБА_3 виконує функції представника НСХУ та представляє інтереси НСХУ перебуваючи в трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» учасником якої є НСХУ. З квітня місяця 2023 року ОСОБА_4 отримує заробітну плату, яка виплачується два рази на місяць, в розмірі окладу що затверджений штатним розкладом. В період перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» його посадовий оклад збільшився з 8 500 гривень до 15 000 гривень.
В травні 2023 року на підставі доповідної записки старшого бухгалтера НСХУ ОСОБА_5 . Голові НСХУ стало відомо, що ОСОБА_3 не дотримав домовленостей які між ними були погоджені в грудні місяці 2022 року та так і не написав заяву на звільнення з посади головного юрисконсульта з 31.03.2023 року. В зв?язку з з`ясуванням факту відсутності заяви на звільнення ОСОБА_3 з посади головного юрисконсульта Голова НСХУ Чернявський К.В. запросив до себе ОСОБА_3 та повідомив, що він не виконав домовленостей що були оговорені в грудні 2022 року та запропонував ОСОБА_3 звернутись до старшого бухгалтера ОСОБА_5 та написати заяву на звільнення з посади головного юрисконсульта НСХУ. При розмові з Головою НСХУ ОСОБА_6 ОСОБА_3 повторно пообіцяв, що напише заяву на звільнення. Починаючи з травня місяця 2023 року ОСОБА_3 постійно обіцяв Голові НСХУ написати заву на звільнення, але нажаль станом на дату написання пояснень третьою особою свого слова так і недотримав. При обговорені даного питання з працівниками ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022», які також були працівниками НСХУ, ОСОБА_3 неодноразово повідомляв: «Що в нього інше бачення щодо написання заяви на звільнення, з посади головного юрисконсульта НСХУ та інша думка щодо вирішення даного питання і загалом дана обставина в майбутньому буде підставою щодо стягнення заробітної плати в судовому порядку». Аргумент працівників, що він отримує заробітну плату, по виконанню функцій представника НСХУ В ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» Куликовим Ю.Ю. до уваги не бралися. Окрім того, звертає увагу суду, що позовні вимоги ПОЗИВАЧА, базуються на тому що ПОЗИВАЧ не отримував заробітну плату (грошову винагороду) за виконану ним роботу починаючи з квітня 2023 року, як представник НСХУ у справі №910/4595/23, не відповідають дійсності. Позивач вводить суд в оману, тому що свідомо не повідомляє суд, що винагорода яка обчислена у грошовому виразі щодо представництва НСХУ у справа №910/4595/23 виплачувалась йому у вигляді заробітної плати відповідно до трудових відносин між ПОЗИВАЧЕМ та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022». За наведених обставин у задоволенні позову третя особа просить відмовити.
06 січня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
З початком війни у відповідача було відсутнє фінансування з боку держави та накопичились величезні борги. Керівництво НСХУ вирішило створити ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022», господарська діяльність якого була спрямована на забезпечення функціонування НСХУ. Керівництво НСХУ поінформувало працівників, що коштів на виплату заробітної плати немає тому запропонувало припинити трудові відносини з НСХУ та оформити трудові відносини з юридичною особою ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022». Весь кадровий склад НСХУ, окрім старшого бухгалтера та Голови НСХУ, починаючи з березня 2023 року по квітень 2023 року були звільненні з займаних посад за власним бажанням з НСХУ та прийняті на роботу до ТОВ «Сервіс НСХУ 2022» на підставі власних заяв на ті самі посади, які вони займали перебуваючи в трудових відносинах з НСХУ. Про надзвичайно важку фінансову ситуацію, яка склалася в НСХУ головному юрисконсульту НСХУ ОСОБА_3 було відомо з самого початку його прийняття на роботу. Тому, в грудні місяці 2022 року, задля належного виконання трудових відносин, що виникають між роботодавцем та працівником, Голою НСХУ Чернявським К.В., особисто, було повідомлено головного юрисконсульта НСХУ ОСОБА_3 , що починаючи з 01.01.2023 року НСХУ не буде мати можливості виплачувати заробітну плату. Голова НСХУ Чернявський К.В., запропонував головному юрисконсульту НСХУ ОСОБА_3 припинити трудові відносини з НСХУ та оформити трудові відносини з новоствореною юридичною собою ТОВ «СЕРВІС НСХУ». 23.03.2023 року ОСОБА_3 пише заву про прийняття його на посаду головного юрисконсульта до ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022», наказом № 09-к від 31.03.2023 року ОСОБА_3 прийнято на посаду головного юрисконсульта Товариства, з даним наказом ОСОБА_3 ознайомлений 31.03.2023 року. Починаючи з 01 квітня 2023 року головний юрисконсульт ОСОБА_3 виконує функції представника НСХУ та представляє інтереси НСХУ перебуваючи в трудових відносинах з юридичною особою ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» учасником якої є НСХУ. З квітня місяця 2023 року ОСОБА_4 отримує заробітну плату, яка виплачується два рази на місяць, в розмірі окладу що затверджений штатним розкладом. В період перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» його посадовий оклад збільшився з 8 500 гривень до 15 000 гривень.
В травні 2023 року на підставі доповідної записки старшого бухгалтера НСХУ ОСОБА_5 . Голові НСХУ стало відомо, що ОСОБА_3 не дотримав домовленостей які між ними були погоджені в грудні місяці 2022 року та так і не написав заяву на звільнення з посади головного юрисконсульта з 31.03.2023 року. В зв?язку з з`ясуванням факту відсутності заяви на звільнення ОСОБА_3 з посади головного юрисконсульта Голова НСХУ Чернявський К.В. запросив до себе ОСОБА_3 та повідомив, що він не виконав домовленостей що були оговорені в грудні 2022 року та запропонував ОСОБА_3 звернутись до старшого бухгалтера ОСОБА_5 та написати заяву на звільнення з посади головного юрисконсульта НСХУ. При розмові з Головою НСХУ ОСОБА_6 ОСОБА_3 повторно пообіцяв, що напише заяву на звільнення. Починаючи з травня місяця 2023 року ОСОБА_3 постійно обіцяв Голові НСХУ написати заву на звільнення, але нажаль станом на дату написання пояснень третьою особою свого слова так і недотримав. При обговорені даного питання з працівниками ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022», які також були працівниками НСХУ, ОСОБА_3 неодноразово повідомляв: «Що в нього інше бачення щодо написання заяви на звільнення, з посади головного юрисконсульта НСХУ та інша думка щодо вирішення даного питання і загалом дана обставина в майбутньому буде підставою щодо стягнення заробітної плати в судовому порядку». Аргумент працівників, що він отримує заробітну плату, по виконанню функцій представника НСХУ В ТОВ «СЕРВІС НСХУ 2022» ОСОБА_3 до уваги не бралися.
Починаючи з червня 2023 року ОСОБА_3 систематично порушував трудові відносини, а саме, систематично відсутній на робочому місці, без належної причини та повідомлення керівництва НСХУ. Факт порушення трудових відносин позивачем відповідач почав фіксувати Актами про відсутність працівника на роботі починаючи з 01.04.2024 року.
23.01.2025 року через інформаційну систему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення в яких він зазначив, що, вважає пояснення третьої особи повністю безпідставними, надуманими, такими що перекручують фактичні обставини справи і спрямовані виключно на порушення конституційних прав Позивача на оплату праці.
Позивач в судові засідання не з`являвся, просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві та письмових поясненнях.
Свідок ОСОБА_7 , директор ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022», в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 працював у НСХУ,обіцяв написати заяву на звільнення з НСХУ, але так цього і не зробив, але в той же час працював в ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022». А з травня 2024 року взагалі не появлявся на робочому місці, тому його було звільнено.
Свідок ОСОБА_6 , голова НСХУ, в судовому засіданні дав пояснення в яких зазначив, що позивач протягом року не з`являється на робочому місці. Він особисто пропонував позивачу написати заяву на звільнення з НСХУ та переведення в ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022». Свідок вважав, що він працює в Товаристві, тому питанням його звільнення з НСХУ не цікавився. Свої обов`язки він не виконував.
Свідок ОСОБА_8 , працівник НСХУ, дав аналогічні пояснення що й свідок ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_9 , яка працювала бухгалтером в НСХУ та ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022» в судовому засіданні надала пояснення в яких зазначила, що рахунки НСХУ були арештовані, Спілка перебуває у скрутному матеріальному становищі. З 01.04.2023 року всі працівники НСХУ написали заяви на звільнення, але ОСОБА_3 не написав. Щодо нарахування заробітної плати позивачу, то бухгалтер не могла надати пояснення.
12 серпня 2025 року від батька позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю сина - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.с.165-167).
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника.
21 січня 2026 року провадження у справі поновлено, оскільки правонаступниками ОСОБА_3 є його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 3 а.с.196).
12 березня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі як правонаступники позивача та просять розгляд справи проводити без їх участі (т. 3 а.с.223-227).
Ухвалою суду від 18 березня 2026 року до участі в справі в якості правонаступників ОСОБА_3 залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 3 а.с.232).
Надалі сторони та їх представники в судові засідання не з`являлись, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивачі просили розгляд справи проводити без їх участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
16 листопада 2022 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу до НСХУ на посаду головного юрисконсульта, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с.16).
Згідно наказу та штатного розпису, станом на 01.01.2023 року заробітна плата головного юрисконсульта становить 7000 грн. (т.2 а.с.35, 36).
З 01 січня 2023 року по 01 квітня 2023 року ОСОБА_3 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що сторони визнають.
З 01 квітня 2023 року ОСОБА_3 відновив роботу в НСХУ.
Також 23 березня 2023 року ОСОБА_3 написав заяву директору ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022» про прийняття його на роботу на посаду головного юрисконсульта з 01 квітня 2023 року за сумісництвом (т. 1 а.с.168).
Згідно наказу від 31 березня 2023 року ОСОБА_3 прийнято на роботу до ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022» (т. 1 а.с.170).
Сторона відповідача та третьої особи зазначає, що ОСОБА_3 обіцяв написати заяву на звільнення з роботи з НСХУ, але такої заяви не написав.
Отже, з 01 квітня 2023 року ОСОБА_3 працював в НСХУ та в ТзОВ «Сервіс НСХУ 2022» за сумісництвом.
Але, починаючи з 01 квітня 203 року відповідач перестав нараховувати ОСОБА_3 заробітну плату за основним місцем роботи в НСХУ, що підтверджується поясненнями представника відповідача та свідка ОСОБА_6 , довідкою НСХУ про розмір нарахованої виплачено заробітної плати ОСОБА_3 , за період з 16.11.2022 року по 01.10.2024 року (т. 3 а.с.161).
Тільки в листопаді 2023 року ОСОБА_3 нараховано 5419,44 год. та виплачено 4 362 грн. 65 коп.
Судом витребовувалась у відповідача інформація про вид нарахування, але відповідь на ухвалу не отримано.
Тому, суд вважає що це частиною нарахованої та виплаченої заробітної плати, оскільки повністю заробітна плата за цей місяць мала б становити 7000 грн.
Згідно наказу голови НСХУ від 30 вересня 2024 року № 15-К ОСОБА_3 звільнено з посади головного юрисконсульта з 01 жовтня 2026 року, через відсутність на роботі понад чотири місяці, на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 2 а.с.38).
ОСОБА_3 вважав, що відповідач неправомірно не нараховував йому заробітну плату за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2024 року та просив стягнути 137 600 грн. не нарахованої заробітної плати.
Такі вимоги ОСОБА_3 є частково обґрунтованими виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 16 ЦК України та частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно статті 43Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно статті 22 цього Закону та статті 97 КЗпП України суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку (стаття 15 Закону України «Про оплату праці»).
Крім того, необхідно зазначити, що у частині 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідно до частини 2 статті 30Закону України від 24березня 1995року №108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Правила нарахування заробітної плати трудовим законодавством не регламентовано. У cтатті 115 КЗпП України визначено лише порядок її виплати, - не рідше двох разів на місяць.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами 3, 4 статті 12, частинами 1, 6 статті 81ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац 2 підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Відповідно до частини 3статті 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин відплатність праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Отже, ОСОБА_3 звільнений з роботи в НСХУ 01 жовтня 2024 року, тому з 01 квітня 2023 року по 01 жовтня 2024 року йому повинні були нараховувати та виплачувати заробітну плату у розмірі визначено штатним розписом.
З 01 січня 2023 року це 7000 грн. в місяць, а з 01 січня 2024 року 8000 гривень (т.2 а.с.36-37).
Але, як вбачається із копій табелів обліку робочого часу НСХУ та копій Актів про відсутність працівника на роботі починаючи з 15 травня 2024 року по 30 вересня 2024 року ОСОБА_3 був відсутній на роботі в НСХУ протягом усього робочого дня (т. 2 а.с.39-142).
ОСОБА_3 вказані акти на наказ про звільнення не оспорював.
Згідно ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Тобто, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а починаючи з 15 травня 2024 року ОСОБА_3 таку роботу не виконував, що підтверджується актами.
Тому, ОСОБА_3 мав право на заробітну плату за період з 01 квітня 2023 року по 14 травня 2024 року в розмірі 93 406 грн. 65 коп., з врахуванням нарахованих в листопаді 2023 року 5419 грн. 44 коп., без відрахування податків та зборів.
Також ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача компенсацію втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням терміну виплати за період з 01 квітня 2023 року по 31 жовтня 2024 року.
Ця вимога також підлягає до задоволення частково, оскільки як вже встановлено судом раніше ОСОБА_3 з 15 травня 2024 року фактично не виконував роботу, а з 01 жовтня 2024 року його звільнено.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення грошової компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 передбачено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати) та виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати суми доходу).
Аналогічні положення містить частина 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, до яких відноситься і заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже загальна сума компенсації за період з 01 квітня 2023 року по 15 травня 2024 року становить 1 356,86 грн.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та грошової компенсації підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ж до пункту 6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд зазначає у резолютивній частині рішення присудженні до стягнення кошти без утримання податків й інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, оскільки такі відрахування є обов`язком роботодавця.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема у справах про стягнення заробітної плати.
Отже, при подачі позову про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач був звільнений від сплати судового збору
За таких обставин, оскільки позов задоволено частково, на загальну суму 94 763 грн. 51 коп., відповідач є юридичною особою, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. судового збору.
Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2,12,13,76-79, 81, 141, 258, 259,263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Національної спілки художників України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Сервіс НСХУ», про стягнення заробітної плати задовольнити частково.
Стягнути з Національної спілки художників України, місцезнаходження якої м. Київ, вул. Січових Стрільців 1-5, код ЄДРПОУ 00015912, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 93 406 грн. 65 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів та 1 356 грн. 86 коп. компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з Національної спілки художників України, місцезнаходження якої м. Київ, вул. Січових Стрільців 1-5, код ЄДРПОУ 00015912 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок [рахунок приховано], отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено 25.09.2026 року.