РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 621/161/25
Провадження 2/621/117/26
21 вересня 2026 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючий - суддя В. Філіп`єва,
за участі секретаря судового засідання - А. Головіної,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (не з`явилась),
представник позивача - адвокат С.Сергієнко (не з`явилась),
відповідач: Слобожанська міська рада Чугуївського району Харківської області (представник не з`явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області,
про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила встановити факт її проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті останньої; а також визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру, загальною площею 62,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_3 . Факт родинних відносин позивачки з ОСОБА_3 підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Зміївським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області 14.08.1998 року. Згідно вказаного Свідоцтва, батьками позивачки є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . 11.03.1989 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 , після реєстрації якого позивач змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_6 ». Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до інформації № 01-21/1641 від 03.10.2024 року, наданої Центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, згідно відомостей Реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою разом з нею на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 більше ніхто не був зареєстрований. Однак фактично ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року і по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із позивачкою, оскільки за віком та станом здоров`я потребувала сторонньої допомоги та догляду. Вказані обставини підтверджуються Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , який складено 02 січня 2025 року комісією у складі депутата Зміївської міської ради Воронько О.М., сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Так, комісією обстежено матеріально побутові умови проживання в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що будинок належить на праві власності ОСОБА_1 . В будинку зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (дочка). Також, за вище вказаною адресою фактично проживала без реєстрації мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, факт проживання ОСОБА_3 в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року підтверджується рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року по справі № 621/2719/19. Вказаним рішенням суду встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
18 жовтня 2024 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Любові Василівни з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_3 . 18 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу, оскільки у передбачений законодавством строк після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини за заповітом або за законом від спадкоємців померлої не надходило. Тому, на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат» позивачці ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається з квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Як вбачається з технічного паспорту на квартиру, який виготовлено 14.11.2019 року КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури», загальна площа квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить: 62,5 кв.м., житлова площа квартири 50,4. Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 18 серпня 1994 року, яке видано Зміївським допоміжним господарством зареєстровано в Зміївському МДПТІ, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Як вбачається з довідки № 2501 від 19.11.2019 року, яка видана КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури», квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності від 18.08.1994 року. Колишня адреса квартири: АДРЕСА_2 . Бабуся позивачки - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Після її смерті спадщину прийняла її дочка (мати позивачки) - ОСОБА_3 , оскільки, проживала з мамою в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання матері позивачки разом з бабусею на день смерті останньої встановлено рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року по справі № 621/2719/19. Але, за життя мати позивачки не встигла отримати Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_10 на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається зі Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість нерухомого майна за вказаною адресою становить 147 500 (сто сорок сім тисяч п?ятсот) гривень. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта № 409552775 від 24.01.2025 року, право власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ні за ким не зареєстровано. В державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутній запис про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на вказану квартиру, тому що Свідоцтво про право власності на житло видано 18 серпня 1994 року.
Оскільки ОСОБА_3 не отримала Свідоцтво про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_10 на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , хоча фактично прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, то позивач ОСОБА_2 також не має можливості подати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності своєї матері на частину вказаної квартири.
За таких обставин, позивачка в позасудовому порядку оформити спадщину не має можливості, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт її постійного проживання зі спадкодавцем (матір`ю) на момент її смерті, а також визнати за нею право власності на майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області В.Філіп`євої від 14.02.2025 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Крім того, витребувано від приватного нотаріуса Чугуївського РНО Лещенко Л.В., завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 .
Витребувані докази на виконання ухвали суду отримані судом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.04.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат С.Сергієнко подала письмову заяву, в якій просить провести судовий розгляд справи без її участі та без участі позивачки. Позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Представник відповідача територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області Д.Діхтяр, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавав.
Відповідно до ч. 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка учасників не перешкоджає проведенню судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:
Згідно Свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 , виданого Зміївським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_9 народилась ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 13).
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України, № НОМЕР_2 , орган видачі 6334, РНОКПП НОМЕР_3 , згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 20.04.1998 року (а. с. 9-10).
Згідно Свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_4 , виданого 01.05.1968 року Геніївським сільським РАЦС Зміївського району Харківської області, 01.05.1968 року ОСОБА_12 (прізвище, ім`я та по батькові російською), ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_13 (мати позивачки, прізвище, ім`я та по-батькові зазначено російською мовою), 08.08.1948 г.р. зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_14 » (а. с. 17).
Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_5 , виданого 11.03.1989 року Задонецькою сільською радою Харківської області, 11.03.1989 року ОСОБА_15 (прізвище, ім`я та по- батькові зазначено російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_16 (позивач, прізвище, ім`я та по - батькові зазначено російською мовою), 29.09.1971 г.р., зареєстрували шлюб, після реєстрації якого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 » (а. с. 17).
Згідно Свідоцтва про смерть (повторно), серія НОМЕР_6 , виданого Виконавчим комітетом Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області 09.10.2024 року, батько позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №49 від 03.10.1994 (а. с. 15).
Згідно Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_7 , виданого Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 10.11.2021 року, мати позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , актовий запис 1346 від 10.11.2021 року (а. с. 11).
Згідно інформації Відділу ЦНАП Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 03.10.2024 року № 01-21/1641, на час смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою разом із нею на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 більше ніхто не був зареєстрований (а. с. 12).
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.08.1994 року Зміївським допоміжним господарством, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Загальна площа квартири 65,1 кв.м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 04.08.1994 р. № 1 та зареєстроване Зміївським МДПТІ на праві спільної часткової власності і записано у реєстрову книгу за № 44 (а. с. 21).
Згідно довідки КП «Зміївське БТІЗМА» Зміївської районного ради Харківської області від 19.11.2019 року № 2501, станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_10 . Розмір частки (кожного) - по 1/2 частки, підстава: Свідоцтво про право власності б/н від 18.08.1994 року Зміївське допоміжне господарство. Опис об`єкта станом на 14.11.2019 року: 3-х кімнатна квартира, загальна площа: 62,5 кв.м., житлова площа: 50,4 кв.м. Примітка: по квартирі перепланування, реконструкції не виявлено. Колишня адреса: АДРЕСА_2 . Загальна площа зменшилась на 2,6 кв.м., за рахунок обладнання пічного каміну в кімнаті та встановлення перегородки між кімнатами 4 і 5 (а. с. 22).
До матеріалів позову долучено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , виготовлений 14.11.2019 року КП «Зміївське БТІЗМА» (інвентаризаційна справа № 30 р-р № 1-44), який містить технічну характеристику квартири, експлікацію приміщень та план квартири (а. с. 23 - 24 зворот).
Згідно Свідоцтва про смерть, Серія НОМЕР_8 , виданого 30.12.2000 року Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 25).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 409552775 від 24.01.2025 року), відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно: АДРЕСА_2 , відсутні (а. с. 26).
Згідно Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна: 3- кімнатна квартира, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість об`єкта складає 147500,00 гривень (а. с. 27 - 59).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30.09.2019 року по справі № 621/2719/19 (провадження № 2-о/621/71/19) заяву ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті останньої (а. с. 19 - 20 зворот). Рішення суду набрало законної сили 30.10.2019 року.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 02.01.2025 року, складеного депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області О.Воронько, в присутності свідків (сусідів): ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , встановлено, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 (зареєстровані) та постійно проживають: ОСОБА_1 , 1971 року народження (голова домогосподарства), дочка ОСОБА_9 , 1999 року народження. За свідченнями депутата Зміївської міської ради ОСОБА_19 , сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , за вищевказаною адресою фактично проживала без реєстрації мати ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18).
18.10.2024 року приватним нотаріусом Лещенко Л.В. заведено спадкову справу № 138/2024 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 75 зворот).
Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. від 18.10.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 (чотири) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_3 (а. с. 76 - 76 зворот).
Згідно інформації приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. від 17.03.2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів (спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_10 ), після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 , із заявами про прийняття чи відмову від спадщини, ніхто не звертався, спадкова справа в Спадковому реєстрі, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 , станом на 17.03.2025 року не заведена (а. с. 67).
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Згідно ч. 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ч. 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За змістом норм Книги шостої "Спадкове право", для оформлення права на спадщину, уповноваженій особі необхідно встановити вид спадкування (за законом чи заповітом), склад спадщини, час та місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, а також осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Згідно ч. 1 статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до положень статті 1222, 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відсутність реєстрації місця проживання позивачки за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Дослідженими в судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджується факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом з матір`ю - спадкодавицею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомостей на спростування факту постійного проживання позивачки із спадкодавицею матеріали справи не містять.
Крім того, факт проживання ОСОБА_3 в домоволодінні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 року підтверджується рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року по справі № 621/2719/19.
Відповідно дод ч.4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Заперечень проти фактичних обставин справи та задоволення позовних вимог відповідачем Слобожанською міською радою Чугуївського району Харківської області не висловлено.
Метою встановлення вказаного факту є необхідність реалізації права позивачки на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, як зазначалося вище, згідно положень статей 1216 - 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень статті 1222, 1223 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею І черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фактично проживала разом із нею на момент її смерті, а отже є такою, що прийняла спадщину та має право на оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Інші спадкоємці І черги за законом відсутні.
Крім того, під час судового розгляду встановлено, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30.09.2019 року по справі № 621/2719/19 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (матері позивачки), разом з ОСОБА_10 (бабусею позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті останньої.
За життя, мати позивачки - ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_10 , яка складалась з 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 відповідно до положень ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, однак Свідоцтво про право на спадщину на вказану частку у спільному майні на своє ім`я не оформлювала, в зв`язку з чим у позивача відсутні оригінали документів, які засвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ч. 3 статті 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК) Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом положень статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення та визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом після померлої матері на квартиру АДРЕСА_3 .
Позивачем вимоги щодо розподілу судових витрат не заявлялися, в зв`язку з чим, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат між сторонами суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141-142, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач - Територіальна громада в особі Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04397508, юридична адреса: вул. Миру, буд. 7, м. Слобожанське, Чугуївський район, Харківська область, 63460.
Суддя В. Філіп`єва