ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/1394/26
провадження № 22-ц/4809/1657/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді (доповідача) Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Притулою Єлизаветою Олегівною, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року у складі головуючого судді Москалик В. В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 103774914 від 18 грудня 2023 року в розмірі 52 760 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою було укладено кредитний договір №103774914, відповідно до якого Товариство надало відповідачці грошові кошти на умовах, передбачених договором, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у строки, передбачені договором.
Згідно умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103774914 від 18 грудня 2023.
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, розмір якої перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новим кредитором, становить 52 760 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 000 грн, заборгованість за відсотками -35 640 грн, ззаборгованість за комісією за видачу кредиту - 1120 грн.
У зв`язку з тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103774914 від 18 грудня 2023 року в загальному розмірі 52 760 грн 00 коп., з яких: 16 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 640,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 120,00 грн - заборгованість за комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662,40 грн 40 коп витрат зі сплати судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд керувався тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору, який було підписано електронним підписом позичальниці. Суд встановив, що на умовах, визначених у вказаному договорі відповідачці було надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення, разом з тим відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, як нового кредитора у зобов`язанні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула Єлизавета Олегівна, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року в частині стягнення з відповідачки 33 120,00 грн процентів поточного періоду та 1 120,00 грн комісії та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" задовольнити частково та визначити до стягнення з ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103774914 від 18 грудня 2023 року суму 18 520,00 грн, з яких: 16 000,00 грн - тіло кредиту; 2 520,00 грн - проценти за пільговий період. У стягненні 33 120,00 грн процентів поточного періоду та 1 120,00 грн комісії просить відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачка не заперечує факту отримання кредитних коштів та визнає обґрунтованою до стягнення суму 18 520,00 грн, з яких: 16 000,00 грн - тіло кредиту; 2 520,00 грн проценти за пільговий період. Водночас, вважає, що стягнення 33 120,00 грн процентів поточного періоду та 1 120,00 грн комісії є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не перевірив правову природу цих платежів, не розмежував плату за користування кредитом і можливу відповідальність за невиконання зобов`язання, не врахував дію воєнного стану та не застосував належним чином законодавство про захист прав споживачів.
Вказує, що строк кредитування визначено 105 днів, рекомендована дата платежу - 02.01.2024, дата остаточного погашення - 01.04.2024. За пільговий період проценти становили 2 520,00 грн, саме ця сума разом із тілом кредиту відповідає моделі короткострокового кредитування, яка була фактично запропонована споживачу. Після 02.01.2024 кредитор автоматично застосував поточний період, за яким нараховано ще 33 120,00 грн процентів.
Зазначає, що суд першої інстанції надав вирішальне значення загальному строку 105 днів, однак не перевірив, чи був перехід до поточного періоду наслідком окремого добровільного волевиявлення відповідачки за користування кредитом ще 90 днів за значно дорожчими умовами.
Представник вказала, що в матеріалах справи відсутні докази того, що після 02.01.2024 відповідачка окремо погоджувала перехід до поточного періоду; укладала додаткову угоду, чи здійснювала пролонгацію, вчиняла новий електронний акцепт, чи активно підтверджувала згоду на застосування процентів поточного періоду у сумі 33 120,00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказав, що при укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
Згідно п. 6.5 кредитного договору № 103774914 від 18.12.2023, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Відповідачка здійснила волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 103774914 від 18 грудня 2023 року.
Представник зауважив, що відповідачка передбачила всі наслідки, була ознайомлена з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Ініціювання укладення Кредитного договору №103774914 від 18 грудня 2023 року здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети заяви на кредит. Оскільки відповідачка підписала кредитний договір, відповідно вона була ознайомлена з строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування.
Звертає увагу, що відповідачка помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, хоча за своєю правовою природою вони є платою за користування грошовими коштами (ст. 1054 ЦК України).
Зазначає, що протягом усього строку кредитування, визначеного договором (до моменту настання терміну повернення коштів або розірвання договору), кредитор має безумовне право на отримання відсотків у тому розмірі, який сторони погодили при підписанні. Оскільки нарахування 35 640 грн відбулося в межах погодженого сторонами строку, ця сума є законною платою за право відповідача розпоряджатися чужими коштами, а не штрафом, який підлягає обмеженню чи зменшенню (а.с.82-87).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується, - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
18 грудня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №103774914, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачці грошові кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Так, згідно умов договору сума кредиту становить 16 000,00 грн (п.1.2), кредит надано на строк 105 днів з 18.12.2023 (п.1.3), рекомендована дата платежу 02.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 01.04.2024 (останнього дня строку кредитування) (п.1.4).
Відповідно до п.1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 3 640,00 грн в грошовому виразі та 14 562,00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом за весь строк кредитування складають 36 760,00 грн в грошовому виразі та 6 229,00 відсотків річних у процентному значенні.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період - 19 640,00 грн, орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування - 52 760,00 грн.
Відповідно до пп. 1.5.1 п. 1.5 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1 120,00 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 2 520,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.05% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2), протягом поточного періоду - 33120,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414939*02 (п.2.1).
Договір про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту відповідач підписала електронним підписом, акцептувала договір, підписавши його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, про надання якого свідчить довідка про ідентифікацію.
Згідно з п. 7.1. кредитного договору договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне зобов`язання повинно відбутися в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 договору.
Отримання відповідачкою коштів підтверджується копією платіжного доручення № 78820863 від 18.12.2023.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачці грошові кошти у обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, відповідачка, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору.
Згідно виписки з особового рахунку щодо кредитного договору №103774914 від 18.12.2023 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість у загальному розмірі 52 760,00 грн, з яких: 16 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 35 640,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 120,00 грн - заборгованість за комісією.
26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103774914 від 18.12.2023 у загальному розмірі 52 760,00 грн, з яких: 16 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредитом, 35 640,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 120,00 грн - заборгованість за комісією.
04.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направилона адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором №103774914 від 18.12.2023 у загальному розмірі 52 760,00 грн, в якій повідомило відповідачку про відступлення права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, відповідачка оскаржує судове рішення в частині стягнення із неї на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 33 120 грн та заборгованості за комісією в розмірі 1 120 грн. Вважає, що стягненню із неї на користь Товариства підлягають лише тіло кредиту в розмірі 16 000 грн, а також відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 2 520 грн. Так, відповідачка в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, а судом першої інстанції не враховано п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, вказала, що комісія у розмірі 1 120 грн нарахована первісним кредитором безпідставно.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відсотки за користування кредитними коштами були нараховані поза межами строку кредитування.
Так, порядок нарахування процентів та наслідки порушення строків виконання зобов`язань прямо передбачені умовами кредитного договору, який ОСОБА_1 добровільно підписала, що свідчить про те, що вона визнавала умови договору, як прийнятні. Зміст положення договору щодо нарахування процентів викладений однозначно, зрозуміло та не створює різних варіантів його розуміння, підстав для застосування правила тлумачення на користь споживача немає.
Зокрема, умовами договору визначено, що загальний строк кредитування становить 105 днів. Пільговий період складає 15 днів, а поточний період 90 днів. Поділ періодів на пільговий та поточний визначає лише розмір нарахування відсотків за користування кредитними коштами, оскільки у разі сплати заборгованості за користування кредитними коштами в пільговий період передбачено зменшене нарахування відсотків у порівнянні із поточним періодом. Оскільки відповідачка не повернула кредитні кошти у пільговий період, а продовжила ними користуватись, відсутні підстави для стягнення із неї на користь позивача заборгованості за відсотками в сумі, про яку вона зазначає в апеляційній скарзі.
Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів встановила, що їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного сторонами правочину, а тому підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів не вбачається.
При цьому, заперечуючи розмір нарахованих позивачем процентів, відповідачка не подала до суду контррозрахунку заборгованості та не навела обґрунтованих доводів щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку, а тому підстави вважати поданий позивачем розрахунок недостовірним або помилковим відсутні.
Крім того, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення із відповідачки на користь позивача комісії за надання кредиту, оскільки такий платіж є одноразовим, погоджений сторонами та не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
З урахування викладеного вище, доводи, викладені у апеляційній скарзі спростовуються встановленими судом обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, що оскаржується - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Притулою Єлизаветою Олегівною, залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2026 року, в частині, що оскаржується, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25.09.2026.
Судді С. М. Єгорова
Л. М. Дьомич
О. І. Чельник