ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 391/276/26
провадження № 22-ц/4809/1610/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року у складі головуючого судді Ревякіної О. В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 99 223,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідачкою за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1515-7334.
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 24 000,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 0,9 % в день; стандартна % ставка - 1,0%.
Додатковою угодою №1 від 11 березня 2025 року до Договору №1515-7334, сторони домовились про надання додаткових коштів у сумі 5 500,00 грн, додатковою угодою №2 від 04 квітня 2025 року до Договору №1515-7334 сторони домовились про надання додаткових коштів у сумі 1 600,00 грн.
Умовами кредитного договору передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована та процента ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.
Згідно умов кредитного договору, у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
Оскільки відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, розмір якої перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», становить 99 223,03 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 27 835,95 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 55 837,08 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 15 550,00 грн.
У зв`язку з тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1515-7334 від 21 лютого 2025 року в розмірі 78 837,03 грн.
Здійснено розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд керувався тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач надав відповідачці кредит шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок. Однак станом на день подачі позову, відповідачкою борг за кредитним договором не повернуто. Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачкою заборгованості за договором в повному обсязі та з урахуванням часткової сплати ОСОБА_1 коштів в сумі 43 755,61 грн, суд вважав, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 78 873,03 грн (31100 грн тіло кредиту + 91528,64 грн відсотки - 43755,61 грн часткова сплата).
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК в сумі 15550 грн, суд вказав, що кредитний договір було укладено 21 лютого 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, а відтак, з урахуванням п. 18 Перехідних положень ЦК України нарахована заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК у розмірі 15 550 грн не може бути стягнута із відповідачки, оскільки підлягає списанню кредитодавцем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1515-7334 від 21 лютого 2025 року в розмірі 78 837,03 грн та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачка взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства, оскільки позичальниця була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась з ними. Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1515-7334 від 21 лютого 2025 року, сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З урахуванням вказаного, позивач вважає, що має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та п. 10.2 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.10 договору).
Щодо правомірності нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України зазначено наступне.
Так, відповідно до статті 625 Цивільний кодекс України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора.
24 грудня 2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Звертаємо увагу, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування. Отже, чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідачки сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту, зокрема в частині правомірного нарахування неустойки в редакції Закону на дату укладення договору між позивачем та відповідачкою. З огляду на викладене, оскільки договір укладений поза межами періоду, на який поширюється звільнення від відповідальності, передбачене Законом України «Про споживче кредитування», положення про звільнення боржника від відповідальності не підлягають застосуванню. Відтак, позивач вважає, що має законні та обґрунтовані підстави для нарахування та стягнення з відповідачки процентів, передбачених статтею 625 ЦК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини
встановлені апеляційним судом.
Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою укладено договір про надання кредиту № 1515-7334 у вигляді електронного документа, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 24 000,00 грн, строком кредитування 300 днів, дата повернення 17 грудня 2025 року, з базовим періодом 14 календарних днів, зі сплатою зниженої процентної ставки - 0,9 % за кожен день користування кредитом, стандартної процентної ставки - 1,0 % в день.
Додатковою угодою від 11 березня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1515-7334 від 21 лютого 2025 року позивач надав відповідачці у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 5 500.00 грн.
Крім того, додатковою угодою від 04 квітня 2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1515-7334 від 21 лютого 2025 року позивач надав відповідачці у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 600.00 грн.
Відповідно до додаткових угод строк кредитування продовжено на 24 дні, а загальний строк кредитування за Договором становить 342 дні.
Вказаний кредитний договір та додаткові угоди до нього укладені з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 24 000 грн підтверджено договором про відкриття кредитної лінії № 1515-7334 від 21 лютого 2025 року, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A5707, довідками ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 230544-1561957772-30032026, № 230390-1571677462-30032026, 303901-571677462-30032026 від 30 березня 2026 року про перерахування відповідачці кредитних коштів за договором 1515-7334 у розмірі 24 000 грн, 5 500 грн та 1 600 грн, а також довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування сум кредиту за договором у розмірі 24 000 грн, 5 500 грн та 1 600 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, який надано позивачем встановлено, що відповідачка частково сплатила кошти за договором в загальній сумі 43 755,61 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором 1515-7334 від 21 лютого 2025 року загальна сума заборгованості станом на 18 березня 2026 року становить 99 223,03 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 27835,95 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 55837,08 грн, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 15 550,00 грн.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, позивач оскаржує судове рішення в частині відмови у стягненні із відповідачки на його користь заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 15 550 грн. Так, в обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом безпідставно було застосовано положення ст. 625 ЦК України, оскільки вказане нарахування відсотків передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Так, відмовляючи у стягненні процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 15 550 грн, суд першої інстанції виходив із положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що кредитний договір між позивачем та відповідачкою укладено 21 лютого 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.
Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період з 25 липня 2025 року по 17 березня 2026 року, тобто під час дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов`язковість застосування зазначеної імперативної норми закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.
Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.
Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позовних вимогах в частині стягнення коштів за ст. 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються не неправильній оцінці фактичних обставин справи та вищенаведених норм права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25.09.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді Л. М. Дьомич
О. І. Чельник