ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 173/1112/22
провадження № 61-2768св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство «Барвінок»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Барвінок» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Петрюк Т. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Барвінок» (далі - ФГ «Барвінок») про визнання відсутнім права оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 29 серпня 2018 року він є власником земельної ділянки, площею 4,9119 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:022:0421, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Кам`янський (раніше Верхньодніпровський) район, Верхньодніпровська територіальна громада, (раніше сільська рада Боровківська).
Позивач указував, що відповідно до відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка фактично перебуває у користуванні ФГ «Барвінок» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2019 року. Однак він не підписував договір від 15 березня 2019 року, не ознайомлювався із його змістом, отже, не виражав своєї волі на передачу відповідачеві в оренду належної йому на праві власності земельної ділянки. Тому вважає такий договір неукладеним.
У добровільному порядку відповідач відмовляється повернути йому земельну ділянку, що й стало підставою для звернення до суду.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17 лютого 2025 року, просив суд:
- визнати відсутнім право оренди у ФГ «Барвінок», зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису, інше речове право - 30784408 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 46053481 від 20 березня 2019 року, вид іншого речового права - «право оренди земельної ділянки» за договором оренди землі, виданим 15 березня 2019 року, видавник, сторони договору: ОСОБА_1 , ФГ «Барвінок» щодо земельної ділянки, площею 4,9119 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:022:0421, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, Боровківська сільська рада;
- зобов`язати ФГ «Барвінок» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення йому земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:022:0421.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Барвінок» про визнання відсутнім права оренди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.
Визнано відсутнім право оренди у ФГ «Барвінок», зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису, інше речове право - 30784408 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 46053481 від 20 березня 2019 року, вид іншого речового права - «право оренди земельної ділянки» за договором оренди землі серія та номер - б/н виданий 15 березня 2019 року, видавник, сторони договору: ОСОБА_1 , ФГ «Барвінок» щодо земельної ділянки, площею 4,9119 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0421, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, Боровківська сільська рада.
Зобов`язано ФГ «Барвінок» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 4,9119 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:022:0421, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Кам`янський (раніше Верхньодніпровський) район, Верхньодніпровська територіальна громада, (раніше сільська рада Боровківська).
Стягнуто із ФГ «Барвінок» на користь ОСОБА_1 1 984,80 грн на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ФГ «Барвінок» залишено без задоволення, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторони не укладали договір оренди від 15 березня 2019 року, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, а отримання позивачем орендної плати не свідчить про його схвалення цього правочину оскільки власником земельної ділянки він став лише 29 серпня 2018 року.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що до матеріалів справи долучено платіжні інструкції на ім`я ОСОБА_1 , однак платежі за останніми інструкціями виконані після подання позову та відкриття провадження у цій справі, а одним платіж виконаний від імені ОСОБА_2 без зазначення призначення платежу. Підписи позивача у документах з назвою «Розрахунок за 2019 рік» та «Розрахунок за 2024 рік» відповідач не підтвердив, клопотань у порядку статті 103 ЦПК України суду не подавав.
Короткий зміст касаційної скарги
У березні 2026 року ФГ «Барвінок» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ФГ «Барвінок» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
30 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Підставами касаційної скарги зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19 (провадження № 14-79цс21), від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) та у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16 (провадження № 61-2032св19), від 06 лютого 2024 року у справі № 913/190/23, від 13 березня 2024 року у справі № 385/360/22 (провадження № 61-9657св22), від 31 жовтня 2024 року у справі № 680/449/23 (провадження № 61-9680св24), від 08 січня 2025 року у справі № 689/1207/21 (провадження № 61-2870св24), від 30 червня 2025 року у справі № 567/794/22 (провадження № 61-9611св24), від 29 жовтня 2025 року у справі № 676/2724/23 (провадження № 61-11417св25), від 10 грудня 2025 року у справі № 626/2365/24 (провадження № 61-13652св25), від 18 грудня 2025 року у справі № 393/613/22 (провадження № 61-18415св23).
Стверджує про існування між сторонами договірних відносин, оскільки орендар відкрито користувався з 2019 року до 2024 року земельною ділянкою та сплачував орендну плату за кожен рік користування.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцов М. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 4,9119 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:022:0421, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область Кам`янський (раніше Верхньодніпровський) район, Верхньодніпровська територіальна громада (раніше Боровківська сільська рада), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 серпня 2018 року № 135807502 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29 серпня 2018 року № 978 (том 1, а. с. 10-11, 13).
Вказана земельна ділянка фактично перебуває у користуванні ФГ «Барвінок» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 березня 2019 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Барвінок», про що зроблено запис про інше речове право - 30784408 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с 13-14).
Із висновку № 2737-23, складеного 18 січня 2024 року, за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи на виконання ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі «орендодавець» договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:01:022:0421, виданого 15 березня 2019 року б/н, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього його підпису (том 1, а. с. 103-112).
Головою ФГ «Барвінок» є ОСОБА_2 , що підтверджується наказом № 1 від 28 серпня 1997 року (том 1, а. с.121).
До матеріалів справи долучено:
Копія платіжної інструкції на ім`я ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року на суму 10 136,00 грн, платник ОСОБА_2 , призначення платежу - переказ власних коштів (том 1, а. с. 123).
Копія платіжного доручення № 855 на ім`я ОСОБА_1 від 26 жовтня 2022 року на суму 15 053,50 грн, платник ГФ «Барвінок», призначення платежу - сплата орендної плати за договором оренди від 15 березня 2019 року (том 1, а. с.125).
Копія платіжної інструкції на ім`я ОСОБА_1 від 03 листопада 2023 року на суму 15 050,00 грн, платник ОСОБА_2 , призначення платежу - переказ власних коштів (том 1, а. с 126).
Із копій сторінок рукописних відомостей (одна з назвою «Розрахунок за 2019 рік», друга без назви і без вказання року) встановлено, що навпроти графи з прізвищем ОСОБА_1 зазначені суми виплат (10400 грн та 15000 грн) та підписи (том 1 а. с. 122, 124).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ФГ «Барвінок» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною першою, третьою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Отже, право оренди виникає на підставі договору оренди, укладеному між орендодавцем і орендарем.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
Отже підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Наслідком непідписання письмового правочину його стороною, за відсутності доказів фактичного вчинення такого правочину (вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або його виконання сторонами), є його неукладеність.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про це зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір оренди від 15 березня 2019, тобто волю на вчинення цього правочину позивач не виявляв, що підтверджується висновком експерта від 18 січня 2024 року № 2737-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.
Отже, ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не погоджував всіх істотних умов договору оренди землі, які є обов`язковими для укладення договору, тому договір оренди землі від 15 березня 2019 року є неукладеним, а порушене право ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянки підлягає захисту шляхом визнання відсутнім права оренди ФГ «Барвінок» на спірну земельну ділянку.
Оцінюючи доводи ФГ «Барвінок» про укладеність договору оренди землі, колегія суддів зазначає таке.
У касаційній скарзі заявник ФГ «Барвінок» посилається на вчинення власником земельної ділянки ОСОБА_1 дій, які свідчать про наявність його волевиявлення на укладення договору оренди землі, зокрема отримання ним орендної плати від ФГ «Барвінок».
Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку доводам відповідача щодо обставин укладеності договору оренди землі та встановили, що до відповідач надав копії платіжних інструкції на ім`я ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року, від 26 жовтня 2022 року, від 03 листопада 2023 року.
Разом з тим, платежі за останніми інструкціями виконані після подання позову та відкриття провадження у цій справі, а платіж від 27 серпня 2020 року виконаний від імені ОСОБА_2 без зазначення призначення платежу.
Крім того, суди вказали, що відповідач не довів, що у долучених рукописних відомостях (одна з назвою «Розрахунок за 2019 рік», друга без назви і без вказання року) підпис біля прізвища ОСОБА_1 виконаний саме орендодавцем, а клопотань у порядку статті 103 ЦПК України відповідач не заявив.
У постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «враховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, суд уважає, що саме по собі отримання позивачкою разової орендної плати за 2019 рік не можна трактувати як вчинення конклюдентних дій, та не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі».
Встановивши, що відповідач не спростував неукладеність договору оренди землі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_1 про визнання відсутнім права оренди ФГ «Барвінок» на спірну земельну ділянку.
Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між учасниками, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій інстанції не взяли до уваги висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що зазначені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів попередніх інстанцій, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, узгоджуються з нормативно-правовим обґрунтуванням та правовими висновками, викладеними у наведених у касаційній скарзі постановах.
Інші доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Фермерського господарства «Барвінок» залишити без задоволення.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк