ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 601/2863/25
провадження № 61-5077св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Агро К.М.М.»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року, ухвалене у складі суду Шульгач Н. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро К.М.М.» (далі - ФГ «Агро К.М.М.») про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди землі.
Позовну заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мотивувало тим, що є орендарем земельної ділянки, площею 2,34 га, кадастровий номер 612348290:01:001:0365, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (далі - Катеринівська сільська рада), на підставі договору оренди від 16 квітня 2013 року, укладеного з ОСОБА_1 , а після заміни сторони за додатковою угодою від 08 серпня 2018 року набуло переважне право на його поновлення.
Позивач указував, що до спливу строку дії договору, який закінчився 08 серпня 2025 року, 22 квітня 2025 року надіслало орендодавцю лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, однак відповіді чи заперечення у встановлений законом строк не отримало, при цьому продовжувало користуватися земельною ділянкою та належно виконувало обов`язки орендаря. За таких обставин позивач вважає, що договір оренди поновився в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Однак дізнався, що за ФГ «АГРО К.М.М.» зареєстровано права оренди вказаної вище земельної ділянки.
Уважає, що його переважне право орендаря порушене, а належним способом захисту є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору та визнання відсутнім права оренди нового орендаря.
ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просило суд:
- визнати укладеною додаткову угоду від 22 квітня 2025 року б/н до договору оренди землі б/н, укладеного між ним та ОСОБА_1 16 квітня 2013 року до договору оренди землі;
- визнати відсутнім у ФГ «АГРО К.М.М.» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 612348290:01:001:0365;
- скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 612348290:01:001:0365.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , ФГ «Агро К.М.М.» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди в нового орендаря та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишено без задоволення, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що сторони не погодили додаткову угоду про поновлення договору оренди, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 на тих самих умовах. При цьому орендар використав своє переважне право на продовження договору оренди, своєчасно направив орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 у встановлений законом строк повідомила про небажання продовжувати орендні правовідносини.
Короткий зміст касаційної скарги
У квітні 2026 року представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - адвокат Русин Ю. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 квітня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - адвоката Русина Ю. Ю. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
01 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Кременецького районного суду Тернопільської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Підставами касаційної скарги зазначає те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 22 травня 2019 року у справі № 233/844/18 (провадження № 61-3483св19), від 07 червня 2022 року у справі № 906/400/21, від 15 червня 2022 року у справі № 904/1671/21, від 23 листопада 2023 року у справі № 906/1314/21, від 29 січня 2025 року у справі № 925/1536/23від 09 вересня 2025 року у справі № 912/3809/16;
- суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки реалізація преважного права орендаря відбулася у 2025 році, орендодавець зобов`язаний був діяти у межах процедури, визначеної чинною редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка розмежовує поняття автоматичного поновлення (статті 126-1 ЗК України) та укладення договору на новий строк (статті 33 Закону України «Про оренду землі»), а також вимагає від орендодавця надання обґрунтованих заперечень у місячний строк.
Суд апеляційної інстанції не дослідив у повні мірі хронологію подій, не звернув увагу на те, що лист орендодавця надійшов раніше, ніж заявник направив лист-пропозицію і цей лист не може вважатися рішенням за результатами розгляду листа-повідомлення; лист орендодавця не містить заперечень щодо пропозиції орендаря, тому не є розглянутим у розумінні частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»; існують інші дефекти листа орендодавця, які не виражають її волю, а саме: лист не містить особистого підпису ОСОБА_1 , що позбавляє цей документ статусу юридичного волевиявлення, тому цей доказ у силу вимог статті 78 ЦПК України є недопустимим; містить інший кадастровий номер земельної ділянки; твердження самостійно обробляти земельну ділянку спростовуються укладенням договору оренди з іншим орендарем. Така поведінка орендодавця свідчить про недобросовісність.
Суд апеляційної інстанції у повній мірі не дослідив договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «АГРО К.М.М.».
Порушення орендодавцем місячного строку, визначеного статтею 33 Закону України «Про оренду землі», дає право заявнику розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2026 року представник ФГ «АГРО К.М.М.» - адвокат Кравчун М. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із державного акта на право власності на земельну ділянку від 26 серпня 2005 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,34 га, кадастровий номер [номер приховано]:1:001:0365, яка розташована на території Катеринівської сільської ради.
16 квітня 2013 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та СТОВ «Агро-Лан» як орендарем укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Катеринівської сільської ради, площею 2,34 гектарів, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0365 строком на 5 років.
Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
18 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича Компанія», як новим орендарем, укладена додаткова угода (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 16 квітня 2013 року), відповідно до умов якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені у договорі оренди.
08 серпня 2018 року між ОСОБА_1 як орендодавцем, СТОВ «Агро-Лан» як орендарем та ТОВ «Західна агровиробнича Компанія» як новим орендарем укладена додаткова угода (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 16 квітня 2013), відповідно до умов якого орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди.
Пунктом 4.1 сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі у пункт 8 та викласти його у наступній редакції: «договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку ця додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право оренди земельної ділянки, площею 2,34 га, кадастровий номер [номер приховано]:1:001:0365, на підставі договору оренди землі від 16 квітня 2013 року, додаткової угоди від 18 жовтня 2017 року, додаткової угоди від 08 серпня 2018 року зареєстровано 20 серпня 2015 року за орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право - 10874518.
22 квітня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення «Про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2018 року б/н», згідно з яким орендар повідомив про намір поновити дію договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2018 року (земельна ділянка площею 2,34 га, кадастровий номер [номер приховано]:1:001:0365, розташована на території Катеринівської сільської ради), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право - 10874518. Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2018 року б/н та направити один екземпляр.
07 травня 2025 року вказаний лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди направлено на адресу ОСОБА_1 поштою.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 отримала зазначений лист-повідомлення з доданими до нього проєктом договору оренди землі.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 подала до ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву про те, що пай, який надано нею в оренду, вона планує обробляти самостійно, оскільки строк дії договору закінчується. Просить не засівати. У заяві вказано кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:001:0365.
Цю заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримало 13 травня 2025 року за вхідним № 2075, що підтверджено штампом ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на заяві ОСОБА_1
08 серпня 2025 року строк договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився.
11 серпня 2025 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Агро К.М.М.» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради, площею 2,34 гектарів, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0365.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди земельної ділянки, площею 2,34 га, кадастровий номер [номер приховано]:1:001:0365, на підставі вказаного вище договору оренди землі зареєстровано 11 серпня 2025 року, номер запису про інше речове право - 61112007.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- суд не дослідив докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» - адвоката Русина Ю. Ю. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (щодо вирішення питання щодо укладення договору оренди на новий строк), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18 (провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20), в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Встановлено, що у пункті 1.2 додаткової угоди від 08 серпня 2018 року до договору оренди землі від 16 квітня 2013 року, укладеної між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Агро-Лан» (орендар), ТОВ «Західна агровиробнича компанія» (новий орендар), сторони виклали в новій редакції пункт 8 договору оренди, а саме: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку ця додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Суди попередніх інстанцій установили, що 13 травня 2025 року ОСОБА_1 повідомила орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про небажання укладати новий договір оренди або продовжувати дію договору оренди землі від 16 квітня 2013 року, намір обробляти земельну ділянку самостійно і використовувати її для своїх потреб на власний розсуд.
Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» як орендар, а ОСОБА_1 як орендодавець не досягли згоди щодо продовження дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичного факту, що надає позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - відсутня воля орендодавця на продовження такого договору, оскільки ОСОБА_1 повідомила орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий.
Посилання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у касаційній скарзі на те, що була відсутня відповіді з боку орендодавця саме на лист-пропозицію продовжити дію договору оренди від 16 квітня 2013 року, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.
Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Водночас відомо, що ОСОБА_1 завчасно повідомила товариство про свою відмову поновлювати договір оренди та про намір використовувати земельну ділянку для власних потреб.
Наявність заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від 15 травня 2023 року у справі № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23).
Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року (справа № 625/166/18), від 01 серпня 2019 року (справа № 615/593/18).
Оскільки не встановлено підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації припинення права оренди ФГ «Агро К.М.М.» на спірну земельну ділянку та визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору оренди землі, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання відсутнім у ФГ «Агро К.М.М.» права оренди земельної ділянки, як похідної вимоги.
З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
Аргументи касаційної скарги про порушення ОСОБА_1 принципу добросовісності та суперечливість її поведінки, оскільки відмовляючись продовжувати із заявником договірні відносини, вона вказувала про те, що має намір використовувати для власних потреб, проте уклала договір з новим орендарем, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі дії відповідача узгоджуються з положенням статей 11, 626 ЦК України і прав орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не порушують.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах (зокрема, статтю 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спору») та не допустили порушень норм процесуального права, що давало б підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» в цій частині є безпідставними.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги, які стосуються правомірності вирішення спору по суті, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційних скаргах як підстави для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк