ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 212/5011/25
провадження № 61-3191св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ,
відповідач - Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,
третя особа - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката Гавриленко Юлії Юріївни на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Ваврушак Н. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Кривбасзалізрудком», товариство), третя особа - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ППО ПМГУ ПАТ «Кривбасзалізрудком»), про визнання протиправним та скасування наказу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом відповідача від 02 квітня 2025 року № 222 з 02 червня 2025 року скорочуються загалом 857 посад, зокрема всі 41 планові одиниці фінансової служби - економічного відділу, відділу бюджетування, відділу звітності (МСФЗ), відділу стратегії та інвестицій апарату управління товариства, відділи стратегії шахт. Одночасно з 02 лютого 2025 року в апараті управління створюється планово-економічний відділ у складі 18 планових одиниць та відділ бюджету та фінансування у складі 8 планових одиниць.
Позивачі вважали, що під час прийняття оскаржуваного наказу, АТ «Кривбасзалізрудком» допустило чисельні порушення, а саме: не дотримало двомісячний строк попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до вивільнення, як це передбачено частиною першою статті 49-2 КЗпП України; до 02 квітня 2025 року, до дати видання оскаржуваного наказу, адміністрація відповідача не провела роз`яснювальну роботу з кожним із працівників фінансової служби, які підлягають вивільненню; ознайомлення з наказом здійснено несвоєчасно, оскільки мало б відбутись не пізніше 02 квітня 2025 року; одночасно з ознайомленням з наказом вивільнюваним працівникам не запропонована інша робота, чим порушена частина третя статті 49-2 КЗпП України; не доведено до відома державної служби зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, чим порушено частину третю статті 49-2 КЗпП України; не проведено консультації з профспілковою організацією, не надано інформації про причини вивільнення працівників, чим порушено підпункт 13.1 пункту 13 Колективного договору та частину третю статті 49-2 КЗпП України; проведено вивільнення працівників без передбачених на те підстав, чим порушено пункт 1 частини першої статті 49 КЗпП України, не ознайомлено працівників з новими положеннями про новостворені відділи та посадовими інструкціями; видання наказу вчинено головою правління з перевищенням повноважень.
Позивачі просили суд скасувати наказ АТ «Кривбасзалізрудком» від 02 квітня 2025 року № 222.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 до АТ «Кривбасзалізрудком», третя особа - ППО ПМГУ ПАТ «Кривбасзалізрудком», про визнання протиправним та скасування наказу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_8 залишено без задоволення, рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.
Проте у справі, що розглядається, предметом судового розгляду не є спір, пов`язаний із звільненням позивачів.
Короткий зміст касаційної скарги
У березні 2026 року представник ОСОБА_8 - адвокат Гавриленко Ю. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
30 березня 2026 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Покровського районного суду м. Кривого Рогу, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Підставами касаційної скарги зазначає те, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21);
- суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази.
Заявник стверджує, що у товаристві змінилась організаційна структура, відповідні зміни повинні з`явитися у штатному розкладі, який повинен існувати з 02 квітня 2025 року, та має бути затверджений не пізніше цієї дати. Повідомлення позивачів про звільнення мало бути здійснено до 02 квітня 2025 року, ознайомлення із вакантними посадами. Однак ці факти залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій. Суди не встановили всіх фактичних обставин справи, внаслідок чого ухвалили помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стверджує, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці внаслідок прийняття оскаржуваного наказу.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов протилежного висновку про те, що голова правління не змінював організаційну структуру, а здійснював оптимізацію чисельності в межах організаційної структури, затвердженої наглядовою радою.
Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування від відповідача нових посадових інструкцій, положень щодо новостворених структурних підрозділів та нового штатного розкладу. Неможливість порівняння положень та посадових інструкцій не дає розуміння, для чого саме потрібна була реорганізація чи не є ця реорганізація штучною задля позбавлення від неугодних роботодавцю працівників.
Суди не з`ясували наявність порушень з боку відповідача частини другої статті 49-4 КЗпП України, пункту 10.7 розділу 10 Колективного договору щодо повідомлень про майбутнє вивільнення, надіслання відомостей про вакансії, повідомлення профспілки.
Стверджує, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій в тій частині, що суд не оцінював законність процедури попереднього вивільнення працівників на тій підставі, що позивачі не були звільненні, отже, наказ до них фактично не був застосований. Натомість для обрання підходящої вакансії, працівник має оцінити її характер та коло своїх обов`язків, перелік яких визначений новими посадовими інструкціями. Однак суди ці документи не досліджували, а представнику позивача в їх витребуванні судом було відмовлено.
Суди не надали оцінку тому, що голова правління самостійно змінив організаційну структуру товариства без погоджень наглядової ради, чим порушив підпункт 23 пункту 9.2.3 Статуту товариства, не дослідили докази у справі на предмет доцільності видання, процедури та виконання оскаржуваного наказу на момент його винесення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2026 року АТ «Кривбасзалізрудком» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом голови правління АТ «Кривбасзалізрудком» від 02 квітня 2025 року № 222 «Про оптимізацію організаційної структури та чисельності працівників АТ «Кривбасзалізрудком» з 02 червня 2025 року з планової чисельності персоналу AT «Кривбасзалізрудком» виключено 885 планових одиниць, у тому числі у апараті управління - 85 планових одиниць, у автобазі - 291 планова одиниця, в управлінні залізничного транспорту - 504 планові одиниці, у апаратах управління шахт та шахтобудівельного управління - 5 планових одиниць.
Із 02 червня 2025 року до планової чисельності товариства включено 817 планових одиниць, а саме через створення структурного підрозділу - транспортне управління - 788 планових одиниць, апарат управління - 29 планових одиниць, у тому числі адміністративний відділ - 3 планові одиниці, до фінансової служби апарату управління у підпорядкування фінансового директора через створення планово-економічного відділу - 18 планових одиниць та у відділ бюджету та фінансування - 8 планових одиниць.
Наказ від 02 квітня 2025 року № 222 направлено 07 квітня 2025 року позивачам, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_21 , на адреси їх електронної пошти, які містяться в особових картках працівників, на які здійснюється розсилка наказів, розрахункових листків, інша інформація, що стосується організації праці, прав та інтересів працівників, відповідно до встановленого роботодавцем Порядку, затвердженого наказом АТ «Кривбасзалізрудком» від 30 грудня 2022 року № 3285 та розпорядження від 19 квітня 2023 року № 81.
07 квітня 2025 року на електронні адреси працівників надіслано запрошення до відділу кадрів для ознайомлення з наказом від 02 квітня 2025 року № 222 «Про оптимізацію організаційної структури та чисельності працівників АТ «Кривбасзалізрудком».
У зазначений строк жоден з позивачів, яких стосується оскаржуваний наказ, не з`явився, про що 11 квітня 2025 року складено відповідні акти.
На електронні адреси, вказані в особових справах позивачів, кожному з позивачів 11 квітня 2025 року надіслано попередження про вивільнення та перелік наявних вакансій, зазначені посади, які скорочені та вакансії, які пропонуються.
Встановлено, що з 02 червня 2025 року в АТ «Кривбасзалізрудком» відбулась реорганізація підрозділів автобази та управління залізничного транспорту, які були об`єднанні в транспортне управління, що призвело до зміни організаційної структури підприємства та оптимізація п`яти відділів, які перебували в підпорядкуванні фінансового директора, а саме: економічний відділ, фінансовий відділ, відділ бюджетування, відділ стратегії та інвестицій, та відділ звітності (МСФЗ). Створено планово-економічний відділ та відділ бюджету та фінансування, які перебувають у підпорядкуванні фінансового директора, що призвело до змін в апараті управління.
Виключені зі штатного розпису працівники автобази, управління залізничного транспорту, інших підрозділів апарату управління, що вказані у оскаржуваному наказі.
Працівники відділів апарату управління, посади яких були оптимізовані, на створені вакантні посади або інші вакантні посади не перевелись, окрім ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , які переведені на вакантні посади та подали заяви про відмову від позову.
Позивачі не були звільнені за ініціативою роботодавця у зв`язку зі скороченням їх посад, продовжують працювати.
Суд першої інстанції зазначив, що рішення у даній справі не впливає на прав наступних працівників: ОСОБА_26 (звільнилась 28 травня 2025 року), ОСОБА_13 (звільнилась 13 серпня 2025 року), ОСОБА_2 (звільнилась 10 вересня 2025 року), ОСОБА_21 (був переведений на посаду помічника фінансового директора 02 грудня 2024 року), ОСОБА_1 , які на день розгляду справи продовжували працювати на своїх посадах, і зміни щодо їх посад оскаржуваним наказом не впроваджувались.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:
- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_8 - адвоката Гавриленко Ю. Ю. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів.
Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.
У цій правовій нормі йдеться про такі зміни, які викликані об`єктивними причинами на виробництві і стосуються не одного працівника, а цілого підприємства або принаймні структурного підрозділу. Такі зміни законодавець розглядає як самостійне правове явище, що має особливий правовий статус, спеціальний порядок їх проведення.
Своєю чергою, скорочення обсягів продажу продукції не може бути визнано зміною в організації виробництва та праці, але наявність таких обставин може спричинити раціоналізацію робочих місць, що визнається зміною істотних умов праці.
Якщо зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19) вказано, що при зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц (провадження № 61-24793св18) зазначено, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.
У постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16 (провадження № 61-1350св17) вказано, що частиною третьою статті 64 ГК у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. На підставі викладеного суди дійшли правильних висновків, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, перевірили їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановили, що внаслідок видачі наказу від 02 квітня 2025 року № 222 «Про оптимізацію організаційної структури та чисельності працівників АТ «Кривбасзалізрудком» у відповідача відбулася реорганізація підрозділів автобази та управління залізничного транспорту, які були об`єднані в транспортне управління, що призвело до зміни організаційної структури підприємства та оптимізації п`яти відділів, а предметом судового розгляду не є спір, пов`язаний зі звільненням працівників.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, а правом працівника залишається оспорювати правомірність його звільнення.
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 26 червня 2025 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у АТ «Кривбасзалізрудком» сформовані як витяги докази, що стосуються позивачів, а саме: пропозиції, підготовлені профільними спеціалістами, на підставі яких прийнятий наказ від 02 квітня 2025 року № 222; оновлений штатний розклад товариства після 02 червня 2025 року; організаційну структуру товариства до 02 червня 2025 року; оновлену організаційну структуру товариства після 02 червня 2025 року.
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 24 вересня 2005 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Кривбасзалізрудком», зокрема службових записок директора з персоналу про ініціювання засідання правління та вручення позивачам витягу з наявності вакансій станом на 01 червня 2025 року, з огляду на те, що ця інформація наявна у матеріалах справи, а інші докази вже витребувано ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 26 червня 2025 року.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги статей 84, 222 ЦПК України, доводи касаційної скарги в цій частині на правильність оскаржуваного рішення не впливають, зводяться до незгоди із процесуальним рішенням суду, тому на увагу не заслуговують.
Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21), є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цій справі фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, стосуються застосування статей 42, 49-1 КЗпП України у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Натомість у справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами попередніх інстанцій установлено, що предметом судового розгляду не є спір, пов`язаний зі звільненням працівників.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката Гавриленко Юлії Юріївни залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк