ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 531/3186/23
провадження № 61-5505св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року під головуванням судді Попова М. С., додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року під головуванням судді Попова М. С. та постанову Полтавського апеляційного суду
від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Панченка О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лип`янка» про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності, скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом в якому із урахуванням уточнених вимог просила:
- визнати недійсним та скасувати рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 »;
- визнати протиправним та скасувати рішення третього засідання 7 позачергової сесії 8 скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338, та передачу її у власність ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення держаного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Полтавської області Мантули С. А. від 29 жовтня 2021 року та припинити в Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за
ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338, укладений 02 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») (далі - ТОВ Імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка»));
- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083
від 06 грудня 2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ імені
А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») на підставі договору оренди, виданого 02 листопада 2021 року, та припинити право оренди ТОВ імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338.
2. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що їй 26 травня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області Наказом № 3872-СГ надало дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га.
3. Зазначала, що вона замовила проєкт землеустрою. Після реєстрації земельної ділянки, позивач звернулася до відповідача з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації.
4. Разом з тим, незважаючи, що за проєктом землеустрою ОСОБА_1 була сформована земельна ділянка, і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала заходів для оформлення її у власність, відповідач передав земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .
5. Вказувала, що 18 жовтня 2021 року Карлівською міською радою розглядалося клопотання ОСОБА_2 про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, за результатом якого Карлівська міська рада ухвалила рішення «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», і одночасно, ухвалила рішення «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» на ім`я ОСОБА_2 .
6. Зазначала, що після отримання копії рішення, вона звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338, проте у здійснені державної реєстрації реєстратор відмовив, посилаючись на те, що вказана земельна ділянка зареєстрована за
ОСОБА_2 .
7. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 листопада 2023 року, запис про інше речове право: 45537083
від 06 грудня 2021 року, набуту у власність спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 передала у користування на підставі договору оренди землі від 02 листопада
2021 року ТОВ Імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка»).
8. Враховуючи викладене вважає, що Карлівська міська рада, передавши спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , порушила її право на правомірне очікування отримання земельної ділянки у власність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Карлівський районний суд Полтавської області рішенням від 20 травня
2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
10. Визнав протиправним та скасував рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня
2021 року «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 2,0000 га за кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338 та передачу її у власність ОСОБА_2 »
11. Скасував рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ланнівської сільської ради Мантули С. А. від 29 жовтня 2021 року та припинив у Державному реєстрі прав запис про право власності 44791327 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338.
12. Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338, укладений 02 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка»).
13. Скасував рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про інше речове право 45537083
від 06 грудня 2021 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ імені
А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») на підставі договору оренди від 02 листопада 2021 року, та припинив право оренди ТОВ імені А.Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:00:001:0338.
14. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
15. Карлівський районний суд Полтавської області додатковим рішенням
від 27 травня 2024 року стягнув із Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 та ТОВ «Лип`янка», на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 616,70 грн з кожного.
16. Полтавський апеляційний суд постановою від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2024 року залишив без задоволення, а рішення без змін.
17. Апеляційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області на додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2024 року задовольнив частково.
18. Додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області
від 27 травня 2024 року скасував, ухвалив нове рішення яким стягнув з Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн з кожного.
19. Відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради
від 21 квітня 2021 року місцевий суд вважав, що це рішення є недійсним, а тому відсутні підстави для його скасування.
20. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 місцевий суд з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня
2021 року за підписом ОСОБА_3 є недійсним, адже підписане неуповноваженою особою та не розміщене на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради, а тому наявні підстави для скасування подальшого рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня
2021 року, на підставі якого був затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передачу її їй у власність, а також вважав, що слід припинити запис у державному реєстрі прав власності на земельну ділянку за
ОСОБА_2 .
21. Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки суди вважали, що оскільки передача земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася з порушенням закону, наявні підстави для скасування договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Гмирі М. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 06 грудня 2021 року номер запису про інше речове право 45537083 про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ імені А. Л. Фисуна (ТОВ «Лип`янка») на підставі договору оренди від 02 листопада 2021 року та припинення права оренди.
22. Врахувавши те, що оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Карлівської міської ради
від 18 жовтня 2021 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 , то позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 29 жовтня 2021 року та припинення в Державному реєстрі прав запис про право власності за нею на спірну земельну ділянку підлягають задоволенню також.
23. Скасовуючи додаткове рішення суд апеляційної інстанції вважав, що обов`язок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід покласти лише на безпосередніх порушників прав позивача: Карлівську міську раду Полтавської області та ОСОБА_2 , виключивши з цього переліку орендаря - ТОВ «Лип`янка». Застосувавши принципи розумності, пропорційності та співмірності суд апеляційної інстанції зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн з кожного.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
24. У поданій у квітні 2025 року до Верховного Суду касаційній скарзі
представник Карлівської міської ради Полтавської області т.в.о. міського голови Бобрицький С. просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2 , ТОВ «Лип`янка» (ТОВ імені А. Л. Фисуна) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування права власності відмовити.
25. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
26. Представник заявника вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували тієї обставини, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 міг бути розроблений не лише на підставі рішення Карлівської міської ради, а й на підставі укладеного договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Суди не врахували приписи частини сьомої статті 118 ЗК України, що в подальшому зумовило неправильні висновки по суті вирішеного спору. Підставою для розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 було рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня
2021 року «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ».
27. Касаційна скарга містить також арґумент про те, що апеляційний суд не дослідив у повному обсязі зібрані докази у справі, чим порушив вимоги статті 229 ЦПК України та не взяв до уваги Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 який міститься в матеріалах третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня
2021 року на підставі якої приймалось оскаржене рішення міської ради.
28. Суди також не звернули належної уваги на ту обставину, що будучи депутатом Карлівської міської ради згідно статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_3 , не перебуваючи у трудових відносинах з Карлівською міською радою, був головуючим на пленарному засіданні сесії міської ради яка була скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу ради. У такому випадку сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради один з депутатів цієї ради. Рішенням Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність
ОСОБА_2 затверджувався проєкт землеустрою поданий на затвердження до міської ради у якому відсутнє рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання
від 15 січня 2021 року.
29. Водночас був затверджений проєкт землеустрою поданий на затвердження до міської ради, розроблений в порядку визначеному абзацом 2 частини сьомої статті 118 ЗК України на підставі письмового повідомлення направленого ОСОБА_2 до Карлівської міської ради до якої доданий договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
30. Доводом касаційної скарги також є те, що суди не врахували висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а та у справі № 509/4156/15-а, однак дати її ухвалення не зазначає.
31. Доводом касаційної скарги також є посилання на ту обставину, що наразі відсутні висновки Верховного суду у правовідносинах, які склалися при вирішенні спірного питання у даній справі щодо: сесії сільської, селищної, міської ради - правомірності визнання рішення таким, що підписане неуповноваженою особою, якщо таке рішення було підписане депутатом ради, який за рішенням ради веде пленарні засідання ради; правомірності розроблення особою проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 118 ЗК України у якому визначено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
32. У поданому у травні 2025 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокатка Кумечко М. С. у задоволенні касаційної скарги просила відмовили, покликаючись на необґрунтованість її доводів.
33. Вказує, що місцевий суд дослідив оригінал проєкту землеустрою, який був наданий представником відповідача ОСОБА_2 у якому містився оригінал рішення Карлівської міської ради Полтавської області від 21 квітня 2021 року, однак таке рішення було відсутнє у копії землевпорядної документації, яку надала Карлівська міської ради Полтавської області, зауважує також, що зміст касаційної скарги повністю ідентичний апеляційній скарзі.
34. Зауважує, що відповідно до відзиву на позовну заяву Карлівської міської ради від ОСОБА_2 надійшло повідомлення в порядку частини сьомої статті 118 ЗК України. З вищевказаного вбачається, що відповідно до позиції Карлівської міської ради, проєкт землеустрою ОСОБА_2 був розроблений на підставі мовчазної згоди органу самоврядування, у зв`язку з закінченням терміну з дня подання заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, про який відповідачу ОСОБА_2 нічого не відомо. Станом на 22 травня 2025 року у матеріали справи Карлівська міська рада так і не додала повідомлення про початок розроблення проєкту землеустрою від ОСОБА_2 за мовчазної згоди та договору з сертифікованим інженером-землевпорядником, який є обов`язковим до такого повідомлення.
35. Друга позиція Карлівської міської ради, яка з`явилася у апеляційній скарзі та наявна у касаційній скарзі, стверджує, що рішення від 21 квітня 2021 року приймалося, а ОСОБА_5 міг бути головуючим, якщо сесія скликалася за пропозицією не менше як однієї третини депутатів від загального складу ради при цьому, жодних доказів на підтвердження таких мотивів суду не надано. З вищевказаного вбачається, що Карлівська міська рада вчиняє дії, які свідчать про недобросовісність її поведінки в якості відповідача у справі, а саме різко змінює свою позицію та пояснення щодо обставин у справі (спочатку їх заперечує, а потім посилається на їх правомірність та наявність).
36. Представник позивача також зазначає, що Карлівська міська рада не була на той час розпорядником спірної земельної ділянки, адже її розпорядником було Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, тому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою позивач ОСОБА_6 отримувала саме у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
37. Відзив на касаційну скаргу також містить клопотання про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн та у касаційному суді також у сумі 10 000 грн. Представник також додав, що відповідні підтверджуючі документи будуть надані у встановленому ЦПК України порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
38. Верховний Суд ухвалою від 12 травня 2025 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Карлівського районного суду Полтавської області.
39. Справа № 531/3186/23 надійшла до Верховного Суду 22 травня 2025 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
40. Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 травня
2021 № 3872-СГ ОСОБА_1 отримала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га (а. с. 33, том 1).
41. Позивач замовила проєкт землеустрою.
42. Після реєстрації земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулася до Карлівської міської ради з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації.
43. Місцевий суд встановив, що рішенням третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року (а. с. 26, том 1), розглядалася заява ОСОБА_1 про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, за результатом якого було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338 для ведення особистого селянського господарства, на території Карлівської міської ради за межами с. Лип`янка Полтавського району Полтавської області; передано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку у власність; встановлено ОСОБА_1 обмеження з використання земельної ділянки згідно проєкту відведення; дозволено ОСОБА_1 оформити право власності на зазначену вище земельну ділянку.
44. В подальшому представник позивача звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію, проте 11 листопада
2021 року державний реєстратор Виконавчого комітету Карлівської міської ради Лисиця І. О. ухвалив рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61519060, через наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а. с. 25, том 1).
45. Суди встановили, що рішенням п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня 2021 року (а. с. 141 (зворотня сторона), том 1)
ОСОБА_2 отримала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 2,00 га, на території Карлівської міської ради, за межами населеного пункту с. Лип`янка Полтавського району Полтавської області. Зазначене рішення підписане головуючим ОСОБА_3.
46. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 17, том 1), на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке видане 18 жовтня 2021 року Карлівською міською радою, 29 жовтня 2021 року була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338, за
ОСОБА_2 .
47. Згідно з протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання відносин, охорони навколишнього середовища та санітарного стану
(а. с. 19, 20, том 1) від 22 вересня 2021 року на порядку денному стояло питання затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .
48. Місцевий суд встановив, що станом на квітень 2021 року - час ухвалення рішення п`ятою позачерговою сесією восьмого скликання Карлівської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 за підписом ОСОБА_3 який не перебував у трудових відносинах з Карлівською міською радою, він зареєстрований депутатом Карлівської міської ради, згідно постанови від 15 січня 2021 року. Зазначено, що оригінали зазначених рішень та протоколів засідань Карлівської міської ради відсутні, зокрема і п`ятої позачергової сесії від 21 квітня 2021 року, про що був складений відповідний акт.
49. Згідно листа ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області
від 26 березня 2024 року, відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за № 12022175450000091 за частиною першою статі 357 КК України 11 березня 2022 року, а 26 вересня 2022 року кримінальне провадження закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Позиція Верховного Суду
50. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
51. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
52. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
53. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
54. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
55. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
56. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
57. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
58. У частині першій статті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
59. Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
60. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
61. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
62. Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
63. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина шоста статті 186 ЗК України).
64. Земельний кодекс України не забороняє надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою на одну і ту саму земельну ділянку декільком суб`єктам.
65. Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 120/1491/19-а вказав, що не може бути підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку іншій особі. Аналіз статей 116,118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку, у даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проєкту землеустрою.
66. Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).
67. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 і від 07 червня 2016 року у справі
№ 21-1391а16, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 і від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц.
68. Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проєкти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.
69. Згідно з усталеною практикою вирішення Верховним Судом спірних питань у земельних спорах за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод (постанови Верховного Суду від 13 червня 2022 року у справі № 278/2592/20 (провадження
№ 61-11128св21), від 01 липня 2022 року у справі № 700/309/20 (провадження
№ 61-11769св21), у постанові від 30 червня 2022 року у справі № 700/305/20.
70. Згідно з частинами першою, третьою-п`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
71. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель комунальної власності та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
72. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц зазначено, що у дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.
73. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
74. Відтак, надання дозволу на розробку проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Закон не виключає ситуації, коли проєкти одночасно розробляються різними замовниками.
75. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
76. Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.
77. Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.
78. У постанові від 29 вересня 2020 року Велика палата Верховного Суду у справі № 688/2908/16-ц вказувала, що неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає принципам забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою.
79. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
80. Частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
81. Згідно із частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
82. З матеріалів справи відомо та суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 26 травня 2021 року
№ 3872-СГ отримала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність на території Карлівської міської ради Полтавського (Карлівського) району Полтавської області, орієнтовною площею 2,0000 га.
83. Після реєстрації земельної ділянки, позивач звернулася до відповідача з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, кадастровий номер [номер приховано]:00:001:0338 та передачу її у власність в порядку приватизації. Разом з тим, незважаючи, що за її проєктом землеустрою була сформована земельна ділянка, і що вона, маючи правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність, вживала заходів для оформлення у власність ділянки, відповідач передав її у власність ОСОБА_2 .
84. Тобто суди встановили, що позивач ОСОБА_1 , вчинивши вказані вище юридично значимі дії, отримала правомірне сподівання на передачу спірної земельної ділянки у її власність.
85. Встановивши, що рішення п`ятої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 21 квітня 2024 року на підставі якого ОСОБА_2 отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є недійсним, оскільки підписане не уповноваженою особою та не розміщене на офіційному веб-сайті Карлівської міської ради колегія суддів зауважує, що місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вказував на наявність підстав для скасування рішення третього засідання сьомої позачергової сесії восьмого скликання Карлівської міської ради від 18 жовтня 2021 року на підставі якого був затверджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та передачу її їй у власність.
86. Такий висновок також підтверджується встановленими фактичними обставинами справи, яким суди попередніх інстанцій надали оцінку та встановили, що згідно листа Карлівської міської ради від 27 березня 2024 року № 12.2-14/927 прийняте рішення п`ятою позачерговою сесією восьмого скликання Карлівської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 підписане ОСОБА_3 який не перебував у трудових відносинах з Карлівською міською радою, він зареєстрований депутатом Карлівської міської ради, згідно постанови від 15 січня 2021 року. Оригінали зазначених рішень та протоколів засідань Карлівської міської ради відсутні, зокрема і п`ятої позачергової сесії від 21 квітня 2021 року, про що складений відповідний акт.
87. Наведеним спростовується доводи представника Карлівської міської ради про те, що рішення цієї ради від 21 квітня 2021 року існує і воно було підставою для прийняття іншого рішення про передачу відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність, а також доводи касаційної скарги які зводяться до того, що суди не дослідили усі зібрані у справі докази, які стосуються дійсності такого рішення.
88. Верховний Суд вважає неспроможним довід касаційної скарги про те, що суди не врахували тієї обставини, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 міг бути розроблений не лише на підставі рішення Карлівської міської ради, а й на підставі укладеного договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а суди не врахували приписи частини сьомої статті 118 ЗК України, що в подальшому зумовило неправильні висновки по суті вирішеного спору, оскільки доданий ОСОБА_2 до матеріалів справи проєкт землеустрою містить копію рішення від 21 квітня 2021 року, як підставу для розробки технічної документації.
89. З огляду на викладене колегія суддів вважає також необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що проєкт землеустрою поданий на затвердження до міської ради був розроблений в порядку визначеному абзацом 2 частини сьомої статті 118 ЗК України на підставі письмового повідомлення направленого ОСОБА_2 до Карлівської міської ради до якої доданий договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
90. Верховний Суд також звертає увагу на ту обставину, що суд апеляційної інстанції цілком підставно зазначав, що ОСОБА_1 , у відповідності до норм чинного законодавства звернулася до ГУ ДГК у Полтавській області, яке станом на 26 травня 2021 року (дата отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою) було розпорядником спірної земельної ділянки, а тому, саме вона першою отримала дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою, звернувшись до відповідного розпорядника земель.
91. Довід касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а та у справі № 509/4156/15-а, однак дати її ухвалення не зазначає, колегія суддів відхиляє оскільки, оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать правовим висновкам, які зазначені в цих постановах, позаяк правовідносини у вказаних скаржником справах та у цій справі, що розглядається, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних скаржником правових позицій як нерелевантних для вирішення цього спору.
92. Крім того, підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника визначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
93. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
94. Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
95. Фактично представник заявника, арґументуючи цей довід касаційної скарги, посилається на конкретні правові норми, які мають пряму дію, аргументуючи свою правову позицію у спорі. Тому саме лише його посилання на те, що він, здійснюючи пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанов Верховного Суду, у яких згадується комбінація цих правових норм, не знайшов постанови Верховного Суду, які б, на його думку, підтверджували чи спростовували його відповідні аргументи, не може вважатись належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
96. Верховний Суд формує правові висновки щодо застосування норм права, але не змінює їх зміст, перебираючи на себе законотворчі функції. Тому Верховний Суд залишає без уваги посилання позивача на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
97. Верховний Суд не здійснює перевірку інших висновків суду першої та апеляційної інстанцій, адже касаційна скарга доводів про їх помилковість в частині задоволених позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора, визнання договору оренди недійсним не містить, як не містить і доводів щодо помилковості висновків судів під час вирішення питання розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
98. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
99. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
100. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
101. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Карлівської міської ради Полтавської області залишити без задоволення.
2. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня
2024 року, додаткове рішення Карлівського районного суду Полтавської області
від 27 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров