ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16137/25
провадження № 2/753/456/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представників позивача ОСОБА_1
ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
28 липня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача - ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина. Окрім позивача на спадкове майно наразі претендує також син померлого - ОСОБА_5 . Наразі позивач просить суд визнати за ним у порядку спадкування право власності на наступне майно, яке належало померлому ОСОБА_7 : квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; садовий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер: [номер приховано]:90:938:0002, площа - 0,0608 га).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/16137/25 між суддями від 31 липня 2025 року, матеріали позовної заяви передано в провадження судді Шаповалової К.В. Фактично матеріали справи були передані судді 05 серпня 2025 року.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Ухвалою суду від 15 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанову Інну Олексіївну,та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 24 вересня 2025 року о 11 год. 30 хв.
Підготовче засідання, призначене на 24 вересня 2025 року було відкладено на 29 жовтня 2025 року за клопотанням представника відповідача.
10 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти заявлених позовних вимог.
20 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
28 жовтня 2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2026 року провадження у справі було зупинено до ухвалення Верховним Судом рішення за касаційною скаргою ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у цивільній справі № 753/92/23 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна, про визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину майна, як на частку в спільній сумісній власності подружжя, та виключення частини майна зі складу спадкового майна.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва було залишено у силі.
17 березня 2026 року представником відповідача до суду було подано клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку із тим, що наразі відпала потреба у зупиненні провадження, оскільки Верховним Судом 04 березня 2026 року було ухвалено постанову за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_8 на постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у цивільній справі № 753/92/23.
Матеріали цивільної справи № 753/16137/25 до суду з Київського апеляційного суду надійшли 24 березня 2026 року.
У період з 23 березня по 27 березня 2026 року включно суддя Шаповалова К.В. перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 05 травня 2026 року на 10:00 год.
Ухвалою суду від 5 травня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 12 червня 2026 року та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ліфанової Інни Олексіївни належним чином завірену копію спадкової справи, заведену щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
18 травня 2026 року до суду на виконання вимог ухвали суду від 5 травня 2026 року надійшли копії матеріалів спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 .
Судове засідання 12 червня 2026 року не відбулось через оголошену повітряну тривогу, наступне судове засідання було призначено на 3 серпня 2026 року.
У судовому засіданні 3 серпня 2026 року представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, вказали, що позивач, як рідний брат померлого ОСОБА_7 вчасно, протягом 6 місяців звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в той час як син померлого- відповідач звернувся із такою заявою після спливу 6 місячного строку. Нотаріусом неправомірно було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 судом було встановлено, що «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт З постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню». Вказали, що нотаріус додатково послався на постанову КМУ № 719 від 24.06.2022 року, якою таке правило (з постанови КМУ №164 від 28.02.2022 року) було уточнене, однак, як зазначив Верховний Суд, постанови КМУ не можуть суперечити статтям 270, 1272 ЦК України, а тому не підлягають застосуванню всі постанови, які перечать зазначеним вимогам ЦК України. Враховуючи викладене просили позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті брата ОСОБА_7 .
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, вказала, що відповідач є сином померлого ОСОБА_7 . Останні десять років відповідач разом зі своєю матір?ю постійно проживає у Королівстві Іспанія, а тому не був у Києві, коли помер батько. Після того, як спадкодавець перестав виходити на зв?язок, відповідач став його розшукувати та, нарешті, ІНФОРМАЦІЯ_3 з КНП «КМКЛ № 1» електронним листом йому повідомили, що ОСОБА_7 помер, а тіло померлого отримала ОСОБА_8 . Відразу відповідач звернувся до консульських установ за оформленням довіреності та заяви про прийняття спадщини. Відповідач зазначає про те, що заяви та довіреності ним оформлювалися у консульстві неоднаразово, оскільки нотаріуси у м. Києві, до яких звертався його повірений ОСОБА_10 , вимагали корегування поданих документів для відкриття спадкової справи. 3 матеріалів спадкової справи вбачається, що за прийняттям спадщини після смерті спадкодавця звернулося три особи: 22.07.2022 року ОСОБА_8 як спадкоємець 4-ої черги (начебто співмешканка спадкодавця); 11.08.2022 року ОСОБА_4 як спадкоємець 2-ої черги; 05.10.2022 року ОСОБА_5 (спадкоємець першої черги, справжність підпису якого на заяві посвідчена консулом Генерального консульства України в Барселоні 05.09.2022 року). Одночасно протягом січня 2023 року-травня 2025 року у Дарницькому районному суді м. Києва тривав цивільний спір (справа № 753/92/23) про встановлення факту проживання ОСОБА_8 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на половину маси спадкового майна як на частку у спільному майні та виключення її з маси спадкового майна. Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2024 року та постановою КАС від 28.05.2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Під час розгляду цієї справи ОСОБА_4 (позивач) заявляв, що не претендує на масу спадкового майна, оскільки вважав, що його брат беззаперечно погодився б з тим, щоб майно, яке залишилось після його смерті та є спільно нажитим, належало б його дружині. Зауважила, що відповідач не пропустив строк для прийняття спадщини і до спірних правовідносин можуть та повинні бути застосовані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», враховуючи статті 113, 117 Конституції України. Вказала, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту «порушеного» права, що є самостійною підставою для відмови у позові та позивач невірно визначив коло відповідачів у цій справі. Враховуючи викладене, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та докази надані під час розгляду справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, доходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 1 березня 2025 року.
22 липня 2022 року до приватного нотаріуса Ліфанової І.О. звернулась ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7
11 серпня 2022 року до приватного нотаріуса Ліфанової І.О. звернувся рідний брат померлого (позивач) із заявою про прийняття спадщини.
5 жовтня 2022 року до приватного нотаріуса Ліфанової І.О. із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого (відповідач).
20 лютого 2023 року представник за довіреністю відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_10 звернувся до приватного нотаріуса Ліфанової І.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 , а саме на: квартиру АДРЕСА_3 ; садовий будинок АДРЕСА_4 ; земельну ділянку по АДРЕСА_4 , кадастровий номер [номер приховано]:90:938:0002.
Постановою приватного нотаріуса від 23 лютого 2023 року відмовлено відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на вказану квартиру.
27 квітня 2023 року до приватного нотаріуса Ліфанової І.О. надійшла заява про не вчинення жодних нотаріальних дій щодо майна померлого ОСОБА_7 через перебування у провадженні суду спору щодо спадкового майна.
Аналогічна заява до приватного нотаріуса була подана 28 листопада 2023 року позивачем ОСОБА_4 .
Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 4 березня 2026 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на частину квартири АДРЕСА_1 та частину квартири АДРЕСА_3 , як на частки у спільній сумісній власності подружжя та виключення частини майна зі складу спадкового майна.
16 червня 2025 року від позивача ОСОБА_4 до приватного нотаріуса надійшла заява про видачу свідоцтва про право нас спадщину на все майно померлого брата ОСОБА_7
18 червня 2025 року приватним нотаріусом Ліфановою І.О. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з наявністю спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину у встановлений строк.
Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі та обов?язки, належні спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинені внаслідок його смерті.
Одним із видів речей згідно із ст. ст.179,184,192 ЦК України є грошові кошти, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов?язки.
Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та його батьки.
Згідно із статтею 1262 ЦК України спадкоємці другої черги закликаються до спадкування лише у разі відсутності спадкоємців першої черги, неприйняття ними спадщини або усунення їх від спадкування.
Позивач ОСОБА_4 є рідним братом померлого ОСОБА_7 а отже є спадкоємцем другої черги, який подав приватному нотаріуса заяву про прийняття спадщини - 11 серпня 2022 року в шестимісячний строк.
Відповідач ОСОБА_5 є рідним сином померлого ОСОБА_7 , а отже є спадкоємцем першої черги, який подав приватному нотаріуса заяву про прийняття спадщини - 5 жовтня 2022 року, тобто у десятимісячний строк.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164, на час дії воєнного стану перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від неї зупиняється.
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» визначено, що внести зміни у першому реченні пункту 3 слова "на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється" замінити словами "перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці".
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Отже, нормами Конституції України, яка є Основним законом України та має найвищу юридичну силу, визначено, що постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання.
Позивачем до справи не долучено жодних доказів того, що постанова КМУ від 28 лютого 2022 року № 164, з подальшими змінами та доповненнями, була визнана не чинною, неконституційною, станом на 5 жовтня 2022 року чи не чинним, неконституційним був визнаний пункт 3 вказаної постанови, що встановлював перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
Отже, враховуючи діючи на час подання відповідачем та позивачем у справі заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 норми щодо строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_5 вчасно подав заяву про прийняття спадщини після смерті батька, про що відповідно й зазначено у постанові приватного нотаріуса Ліфанової І.О., яка у встановленому законом порядку не оскаржувалась та не скасовувалась, а тому, зважаючи на те, що відповідач у справі є спадкоємцем першої черги, а позивач спадкоємцем другої черги, відсутні наразі підстави для визанння за позивачем права власності на спадкове майно, за умови наявності спадкоємця першої черги, який у строк звернувся із заявою про прийняття спадщини.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 676/47/21 від 25 січня 2023 року є нерелевантними до обставин та предмету спору у цій справі.
Крім того, суд також відхиляє твердження представника відповідача у справі, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права та невірно визначено коло відповідачів у справі, оскільки відповідач та позивач у справі претендують на отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_7 , обидва подали заяви про прийняття спадщини у строки визначені законодавством України та подали заяви до нотаріуса про видачу їм свідоцтв про право на спадщину, а отже саме між ними наразі існує спір щодо спадкового майна, тобто набуття права власності на таке майно в порядку спадкування.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 399/142/16 «Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування».
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позивач та його представники не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони покликалися як на підставу своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судовий збір, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 51, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна, про визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.В. Шаповалова