18.08.2026 Справа № 756/6087/26
Справа пр. №2/756/6284/26
ун. №756/6087/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Позивач ТОВ " Коллект Центр" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договорами №0[телефон приховано] від 13.11.2019 року в розмірі 44600,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги у розмірі 40600,00 грн., а також стягнути сплачений судовий збір та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" було укладено електронний договір позики №[номер приховано] від 13.11.2019р. Відповідно до умов договору позики перший фінансовий кредит надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки-Анкети. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов договору позики, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з остаточним терміном повернення траншу, не пізніше строку користування траншем. Відповідно до умов договору, кредит (транш) надається позичальнику на підставі особисто підписаної позичальником заявки- анкети. Пропозиція (оферта) на отримання 6 траншу згідно анкети-заявки №[номер приховано] від 13.12.2019 підписано позичальником електронним цифровим підписом позичальника.
14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, згідно з умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема за договором позики №[номер приховано] від 13.11.2019року.
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.012023 року відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики №[номер приховано] від 13.11.2019р.
На підставі вказаних договорів до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором позики.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №[номер приховано] від 13.11.2019р. на день формування позовної заяви становить 44600,00 грн., з яких 4000,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 40600,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, а тому відповідно до вимог розумності та співмірності просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором №[номер приховано] від 13.11.2019р. у розмірі 44600,00 грн.
Відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач не погоджується з заявленими розміром позовних вимог, а також вважає, що є наявні підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог. Звертає увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Водночас, як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору, відповідачу були нараховані відсотки за період поза межами строку кредитування. Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідачки витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000 грн. Вказані витрати на підлягають стягненню оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, вимога щодо відшкодування витрат не підлягає задоволенню оскільки позивачем не доведено розмір та/або порядок обчислення витрат на надання правничої допомоги та у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують оплату правничої допомоги
01.05.2026року від представника позивача надійшов відповідь на відзив, згідно якого, відповідно до умов Договору та правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору, Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За умовами п. 1.2 Договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем. Згідно п.1.9 Договору, дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами. Отже, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору.
Щодо пропущення строку позовної давності, то вважає за необхідне зазначити, що з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, то обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошуємо, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Відповідачем заявлено попередній розмір витрат на правничу допомогу, проте дані витрати є неспівмірними з обсягом послуг, наданих відповідачу та є очевидно завищеними, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною, а також типовою для представника відповідача, що вбачається з відкритих джерел (веб-портал Судова влада). Крім того, участь в судових засіданнях не є обов`язковою. Матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг, докази оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги відповідачу. Просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво її зменшити.
В судове засідання представник позивача не з`явився, до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи та дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
13.11.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №[номер приховано], підписаний електронним цифровим підписом позичальника, а саме одноразовим ідентифікатором.
За умовами п.1.2. Договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії кредитного договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору при наданні першого траншу кредиту та додатку №3 та додатку №4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту. Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20 000 грн. (п.1.5. Договору). Максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка 1,75 % на один календарний день (п.1.6. Договору).
Відповідно до п.1.7. Договору протягом 36 календарних місяців з дня укладання Договору позичальнику надається право користуватись кредитними коштами, які позичальник зобов`язаний повернути в рамках надання кредиту на умовах Договору та правил.
13.12.2019 відповідачка підписала електронним цифровим підписом заявку-анкету №[номер приховано] на отримання кредиту. На підставі зазначеної заявки-анкети ТОВ «Інфінанс» надало пропозицію (оферту) 6 траншу кредиту в рамках дії договору №[номер приховано] від 13.11.2019р. За змістом оферти відповідачу запропоновано прийняти умови кредиту (траншу): розмір кредиту 4000,00 грн., строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору позики 3 роки, відсоткова ставка 1,75% в день за користування кредитом. Річна відсоткова ставка 638,75%. Того ж дня, відповідачка акцептувала пропозицію на перелічених вище умовах, підписавши акцепт електронним підписом.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач не оспорює факт укладання кредитного договору та отримання коштів.
14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, згідно з умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема за договором позики №[номер приховано] від 13.11.2019року.
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.012023 року відступило право боргової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за договором позики №[номер приховано] від 13.11.2019р.
З розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» слідує, що заборгованість відповідача складає 44600,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 40600,00 грн - заборгованість за відсоткам.
Відповідачка не скористалась своїм правом та не подала суду власний контр - розрахунок.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що з договору надання позики №[номер приховано] від 13.11.2019року, заявки-анкети на отримання кредиту, пропозиції та акцепту оферти щодо надання траншу кредиту між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Отже, відповідач уклала із ТОВ «Інфінанс» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Доводів щодо того, що договір нею не укладався чи кошти у позику не отримувались, відзив відповідача не містить.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 траншу кредиту.
Відступлення (продаж) прав вимоги за договором №[номер приховано] від 13.11.2019року не суперечить статті 514 ЦК України, підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, копіями договорів факторингу та відступлення прав вимоги, реєстрів боржників до вказаних договорів.
Оскільки вказана сума тіла кредиту відповідачем не повернута ані первісному кредитору, ані наступним кредиторам, суд вважає, що її слід стягнути з відповідача.
Щодо стягнення відсотків з відповідача за користування кредитом, суд виходить з наступного.
За умовами пункту 1.2 договору позики № [номер приховано] від 13.11.2019 року кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору із остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку № 1 та додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку № 3 та додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.
Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).
Відповідно до пункту 1.7 договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та Правил.
Згідно із пунктом 1.9 договору дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами.
Відповідно до пункту 1.11 договору позики за продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції на вимогу товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.
Пунктом 7.4 договору позики визначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що уклав цей договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від товариства, достатньої та необхідної для прийняття рішення позичальником щодо укладення цього договору, що відповідає його внутрішній волі.
Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне зазначити, що укладений між сторонами договір розрізняє строк користування поточним кредитом (траншем), який становить 30 днів та строк дії договору - 36 місяці (3 роки), кредитодавець має право на стягнення з позичальника відсотків за кожен день користування кредитом у розмірі 1,75 % в межах дії договору №[номер приховано] від 13.11.2019 року.
Розрахунок заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачкою суду не наданий.
Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та, посилаючись на принцип розумності, співмірності та пропорційності, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 40600,00 грн.
З огляду на зазначені вище умови договору, відсутність доказів на спростування утворених сум заборгованості, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», а тому з відповідача слід стягнути заборгованості за договором [номер приховано] від 13.11.2019 року у розмірі 44600,00грн. з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40600,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що право ТОВ «Коллект Центр» нараховувати проценти за користування кредитними коштами припинилося зі спливом строку користування саме траншем, а не протягом визначеного договором строку кредитування, суд відхиляє, оскільки вони зводяться до вибіркового тлумачення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, якими встановлено розмір і порядок одержання кредитодавцем процентів за весь періоду кредитування в межах строку дії договору у вигляді відновлювальної кредитної лінії.
За правилом статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності наведеного правочину, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19).
Разом з тим, відповідачка не надала суду доказів, які б свідчили про недійсність (нікчемність) вищезазначених умов кредитного договору, відповідно у суду немає не брати їх до уваги при вирішенні спору в частині стягнення процентів та здійснювати довільне тлумачення умов договору, зокрема, в частині стягнення плати за користування кредитними коштами.
Суд звертає увагу на те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору позики, згідно яких позичальника повідомлено, зокрема, що у разі надання останній кредитного траншу за договором відновлювальної кредитної лінії вона буде зобов`язана сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено як в самому правочині, так і в акцепті оферти на отримання чергового траншу кредиту відповідно до заявки-анкети позичальника, з якими відповідач ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву просила суд застосувати строк позовної давності, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, застосувавши строк позовної давності.
З огляду на викладене, суд вбачає за необхідне вказати наступне.
Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.
В той же час, з початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набув чинності 17 березня 2022 року «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.
З приводу застосування вищезазначених норм закону Верховний Суд висловив свою позицію в постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, від 13 липня 2023 року у справі № 910/14550/17, від 29 травня 2024 року у справі № 523/19380/21, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23, від 03 грудня 2024 року у справі № 910/2721/23.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності були зупинені з 02.04.2020 року, а позивач звернувся з позовом до суду у квітні 2026 року.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Крім того, ТОВ «Коллект Центр» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом частин першої третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У поданому відзиві до позовної заяви, відповідач вказує, що витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та суттєво завищеними у малозначній справі. Також представником позивача не надано жодної документу про сплату правничої допомоги.
Таким чином, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та обсягу виконаних робіт, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи викладені у відзиві обґрунтування відповідача про неспівмірність заявлених позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 6000 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр»(місцезнаходження - 01133 м. Київ, вул. Мечнікова 3, оф.306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитнимдоговором №[номер приховано] від 13.11.2019р. в розмірі 44600,00 гривень, судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко