Справа № 756/9948/26
Провадження № 2/756/8288/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
(заочне)
25 вересня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеско А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 109 800 грн, що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору про надання споживчого кредиту.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2026 року вказані матеріали цивільної справи передано на розгляд судді-доповідача Примак-Березовської О.С.
Підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи зазначено - звільнення з посади судді, у провадженні якої перебувала справа.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.
На підставі частини 5 статті 279 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін та ухвалити заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Зміст спірних правовідносин сторін зводиться до стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором споживчого кредиту.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії справ, суд вважає необхідним зазначити про таке.
Судом встановлено, що 4 вересня 2025 року між сторонами укладено Кредитний договір №04.09.2025-100002511, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заяви у електронній формі, який підписаний електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора «Е985».
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 36 000 грн., строком на 140 днів. Дата повернення кредиту - 21 січня 2026 року.
Згідно з квитанціями до платіжним інструкцій №20336-1391-271584429 від 5 вересня 2025 року та №20335-1391-271267903, позивачем виконане зобов`язання та перераховано кошти двома транзакціями відповідачу на рахунок № НОМЕР_1 .
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення у пізнішу дату)
Пунктом 4.4. Договору визначено, що сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення Кредиту позичальник у день цього повернення сплачує Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового часткового повернення Кредиту у день повернення позичальник сплачує Проценти за період фактичного користування всією сумою Кредиту, а на залишок суми Кредиту нараховуються Проценти у загальному порядку, передбаченому договором.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язання за цим Договором. - негайно з моменту пред`явлення кредитодавацем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з Заявкою кредитного договору сторін процентна ставка становить 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункт 6 Заявки). Комісія, пов`язана з наданням Кредиту становить 15% від суми Кредиту (кожного траншу) та дорівнює 5400 грн (пункт 7 Заявки).
Пунктом 15 Заяви встановлено, що сторони домовились, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 ЦК України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором сума боргу становить: 36 000 грн - основного боргу, 50 400 грн - процентів, 18 000 грн - відсотків за статтею 625 ЦК України, 5 400 грн - комісія, а всього - 109 800 грн.
ІV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладаються у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Щодо нарахованих процентів за статтею 625 ЦК України, суд зазначає про таке.
Як убачається з розрахунку заборгованості за період з 18 вересня 2025 року по 26 жовтня 2025 року позивачем нараховано проценти за статтею 625 ЦК України у розмірі 18 000 грн, тобто 468 грн за кожен день протягом 39 днів та 216 грн за останній день такого прострочення. Підставою для нарахування позивач зазначає пункт 15 Заявки та прострочення платежу, який повинен був внести боржник 17 вересня 2025 року.
Підпунктом 2 пункту 3 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» передбачено, що розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнити пунктом 18 такого змісту: 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року (постанова Верховного Суду 25 вересня 2024 року, справа №206/2984/23).
Таким чином відповідно до зазначеного пункту кредитор не має права нараховувати будь-які штрафні санкції, у тому числі відсотки за порушення зобов`язання. Оскільки, кредитний договір укладений 4 вересня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану на території України, нараховані кредитором відсотки за порушення зобов`язання у сумі 18 000 грн, не можуть бути стягнуті з відповідача.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року (далі - Закон №3498-ІХ) виключено пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки зазначений Закон №3498-ІХ виключає пункт 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». А пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є правовою нормою, яка на момент виникнення спірних правовідносин застосовується до кредитних договорів, які укладенні після 24 лютого 2022 року.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 5 400 грн, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Заявлена до стягнення комісія є разовою платою за надання (ініціювання) кредиту, передбачена умовами договору, нарахована одноразово в день видачі кредиту, а факт надання кредитних коштів підтверджений матеріалами справи, а тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою.
Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 36 000 грн - основного боргу, 50 400 грн - процентів, 5 400 грн - комісія за надання кредиту, а всього - 91 800 грн.
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог у зазначеній частині.
У зв`язку з чим, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково , то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 225 грн 94 коп. (2 662 грн 40 коп. х 83,6065%) та витрати на надсилання копії позову відповідачу у сумі 103 грн 49 коп. (123 грн 78 коп. х 83,6065%), а всього 2 329 грн 43 коп. судових витрат.
На підставі викладеного, статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 207, 509, 510, 610-612, 627-629, 1054, 1055, 1066, 1069, статей 1, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 277-279 ЦПК України, суддя -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 91 800 (дев`яносто одна тисяча вісімсот) грн 00 коп. та 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев`ять) грн 43 коп. судових витрат.
В іншій частині рішення відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А)
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )
Рішення складено 25 вересня 2026 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА