Справа № 758/5442/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Блащука А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Євтушенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Плагун Л.С.,
представника третьої особи Буца О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної державної адміністрації в місті Києві, про визначення місця проживання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної державної адміністрації в місті Києві, про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20 листопада 2010 року між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 874, після реєстрації шлюбу відповідачці присвоєне прізвище ОСОБА_4 .
В судовому порядку рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі №758/18166/25 від 05.03.2026 шлюб між сторонами було розірвано.
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була народжена спільна дитина - ОСОБА_5 . Свідоцтво про народження видане відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві 23 березня 2012 року, актовий запис № 549.
Позивач переконаний, що місце проживання неповнолітньої доньки має бути разом з ним, з огляду на наступне.
З березня 2022 року Позивач та Відповідач не проживали разом, спільного господарств не вели. Позивач проживав і наразі проживає разом з донькою в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. Дитина має свою окрему кімнату та гарні умови проживання. Дитина живе в цій квартирі з 2017 року, це є її звичне місце проживання. Вона офіційно зареєстрована за цією адресою, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. Відповідач, матір дитини, з березня 2022 року, з початку повномасштабної війни проживає окремо, за кордоном, не беручи активну участь у вихованні дитини. Крім того, мати дитини не планує в найближчому майбутньому повертатись в Україну та проживати разом із дитиною.
Донька, проживаючи з батьком, успішно стаціонарно навчається в ліцеї № 107, відвідує гуртки, має прогнозований графік дня. Батько, Позивач, має самостійний дохід в достатній кількості та забезпечує дитині повноцінний та всебічний розвиток, гуртки, додаткове онлайн навчання, необхідну техніку, одяг, лікування та відпочинок, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 . Натомість Відповідач, мати дитини, не має самостійного доходу та не може повноцінно забезпечити дитину.
Позивач не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, що підтверджується довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин.
Крім того, доньці Позивача 14 років і вона висловлює бажання проживати саме з батьком.
Проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов`язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.
Позивач не має наміру перешкоджати Відповідачці в здійсненні її прав та обов`язків щодо спільної дитини.
На підставі викладеного просить суд визначити місце проживання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,я разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , залучити до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Подільської РДА у м. Києві та зобов`язати третю особу подати до суду висновок щодо розв`язування спору, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та інші судові витрати, такі як витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
18.05.2026 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 29 ЦК України, ч. 3 ст. 160 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) відсутні підстави для судового втручання в питання визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
07.07.2026 представником відповідача подано до суду заперечення щодо заяви третьої особи від 18.05.2026.
07.07.2026 Службою у справах дітей та сім`ї Подільської районної державної адміністрації в місті Києві подано до суду пояснення у справі, в яких зазначено, що Орган Опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не має правових підстав у наданні висновку про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки на час подання позовної заяви дитина досягла 14 років.
Ухвалою суду від 29.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, а також вказав, зокрема, що він вже декілька років тому досяг віку звільнення від призову, позов подав з метою юридичного убезпечення від будь-яких претензій відповідачки щодо можливого примусового впливу на вибір дитиною місця проживання із батьком.
Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності предмету спору, оскільки мати не заперечує право доньки самостійно визначити місце проживання, а саме із батьком в м. Київ.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд прийняти рішення, яке буде на користь дитини.
Неповнолітня ОСОБА_5 висловила свою думку щодо місця проживання (з батьком).
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 20 листопада 2010 року між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві було зареєстровано шлюб, актовий запис № 874. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 .
Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 про народження, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві від 23 березня 2012 року, про що зроблено актовий запис № 549.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва у справі №758/18166/25 від 05.03.2026 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Позивач переконаний, що місце проживання неповнолітньої доньки має бути разом з ним.
Донька, ОСОБА_5 , самостійно прийняла рішення проживати разом з батьком, ОСОБА_1 .
Зазначені обставини сторонами не оспорюються та були встановлені Подільським районним судом міста Києва в ході судового розгляду цивільної справи.
Встановлено також, що відповідач не перешкоджала та не перешкоджає дитині проживати з батьком, не вживає жодних заходів з метою оспорення цього.
В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначила, що батьки разом не проживають приблизно чотири роки, перші два з половиною роки вона проживала з мамою, інші з татом. Батьки не чинили перешкод або примусу щодо визначення нею місця проживання. Зазначає, що наразі хотіла б продовжити проживати з татом; розуміє, що має право змінити таке рішення в будь-який час.
Предметом даного спору є визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, ОСОБА_1 .
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя ст. 51 Конституції України).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до частин першої, другої статті 2 СК України зазначений кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України»).
Отже, при розгляді справ, в тому числі і щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Згідно із статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Водночас, частиною другою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.05.2026 у справі № 195/533/24.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник між сторонами, як батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо визначення її місця проживання разом із батьком.
Також встановлено, що на момент ухвалення даного рішення доньці сторін, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося чотирнадцять років.
Крім того, органом опіки і піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації надано до суду пояснення від 07.07.2026, у якому зазначено, що оскільки донька сторін досягла чотирнадцятирічного віку, то з урахуванням діючих норм сімейного та цивільного законодавства, відсутні підстави для визначення місця проживання дитини з кимось із батьків.
Підсумовуючи наведене, ураховуючи, що донька сторін, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на час розгляду цієї справи та ухвалення рішення досягла чотирнадцятирічного віку, у зв`язку із чим в силу положень частини третьої статті 160 СК України, частини другої статті 29 ЦК України набула право самостійно визначати своє місце проживання, приймаючи до уваги, що під час розгляду справи ОСОБА_5 висловила бажання щодо проживання разом із батьком, що не буде суперечити найкращим інтересам дитини, з огляду на положення статті 163 СК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення судом місця проживання дитини сторін.
З огляду на викладені обставини, є підстави для відмови у задоволенні позову.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної державної адміністрації в місті Києві, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:
позивач - ОСОБА_1 , адреса проживания: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_6 Адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 14, код ЄДРПОУ 37393756.
Суддя А.М.Блащук