Справа № 758/7353/25
Категорія 81
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С.,
за участю секретаря судового засідання - Омельченко К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» про розірвання договору, стягнення суми,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» (далі - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер») про розірвання договору, стягнення суми.
Зазначала, що 18.09.2020 між нею та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №10643/ОА/203 (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1.2, 2.1, 2.2 договору, відповідач зобов`язується укласти з позивачем договір купівлі-продажу, згідно з яким відповідач передає у власність позивача об`єкт, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на 17 поверсі, загальною площею 38,80 кв.м. у житловому будинку №1 у складі проекту «Будівництво житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладам громадського харчування на АДРЕСА_2 » (І черга будівництва), будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046.
Відповідно до абз. 2 п. 1.1.1 Договору запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію 31.12.2023 рік.
Згідно з п. 3.2 Договору сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об`єкту за договором визначена як розмір забезпечувальних авансованих платежів за цим Договором, з врахуванням змін та коригувань згідно з Розділом 4 цього Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору оплата забезпечувального авансованого платежу здійснюється Покупцем у строки, визначені Договором, а саме у пункті 4.4 Договору.
Так, згідно п. 4.4 Договору Покупець, починаючи з 25.09.2020 року по 20.12.2023 року зобов`язався сплачувати авансовані платежі у порядку, визначеному пунктом 4.4.
Нею було виконано свої зобов`язання за Договором та достроково у повному обсязі сплачено аваносвані платежі згідно пункту 4.4 Договору на загальну суму у розмірі 1 499 770 грн. 60 коп.
Станом на дату подання позову будинок в експлуатацію не введений, а його будівництво зупинено.
Невиконання відповідачем свого зобов`язання у встановлений Договором строк щодо введення Будинку в експлуатацію до 31.12.2023 року, у відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, є простроченням зобов`язання Відповідачем, тобто порушенням зобов`язання у розумінні ст. 610 ЦК України.
Вона на виконання Договору повністю оплатила послуги та роботи Відповідачу, однак, станом на 31.12.2023 року Будинок введений в експлуатацію не був.
Посилаючись на зазначені обставини, просила розірвати попередній договір № 10643/ОА/203 від 18.09.2020, укладений між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 1 499 770 грн. 60 коп. забезпечувальних авансових платежів, сплачених нею за попереднім договором.
Крім того, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», просила стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 62 127 грн. 49 коп. за прострочення виконання зобов`язання за період з 01.01.2024 по 19.05.2025.
У відзиві на позов, представник ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер», заперечуючи проти позову, вказав наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» є замовником будівництва об`єкта «Будівництво житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами і закладами громадського харчування по вул. Електриків, 28 у Подільському районі м. Києва І черга будівництва», далі - Об`єкт, (маркетингова назва ЖК «ОАЗИС» / ЖК «OASIS») на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:004.
Будівництво здійснюється на підставі Дозволу на виконання будівельних робіт 28.12.2018 № ІУ 113183622808.
Реалізацію проекту будівництва Об`єкта здійснює ТОВ «ЛЕНДСТАЙЛ», код 40230322, на підставі Договору № 10-02/16 від 10.02.2016 про реалізації проекту будівництва житлових будинків та вбудовано-прибудованими адміністративного приміщеннями і закладами громадського харчування на АДРЕСА_2 № 10-02/16.
ПАТ «ЛІНТЕР» є інвестором будівництва Об`єкта на підставі Інвестиційного договору № 1-ОА/ЛІН від 09.01.2019.
За умовами інвестування ПАТ «ЛІНТЕР» отримує у власність приміщення після завершення будівництва та прийняття Об`єкта в експлуатацію.
18.09.2020 між ПАТ «ЛІНТЕР» та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири № 10643/ОА/203, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., зареєстрований в реєстрі за № 3555.
Предметом Попереднього договору є укладення в майбутньому договору купівлі продажу квартири
АДРЕСА_3 з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046 знаходиться у безпосередній близькості до ГУР МО України.
У зв`язку з цим, начальником ГУР МО України було визначено межі контрольованої території навколо об`єкту охорони ГУР МО України (військове містечко № НОМЕР_1 ), які погоджені із Подільською районної в місті Києві військовою адміністрацією.
Межі контрольованої території поширюються, в тому числі, і на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046, тому на зазначену ділянку розповсюджується особливий режим доступу.
Наведені обставини підтверджуються листами ГУР МО України № 222/1/6/310 від 18.03.2025; № 222/218 від 29.03.2025.
У зв`язку з віднесенням земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046 до контрольованої території навколо об`єкту охорони ГУР МО України будівництво Об`єкта зупинено на період воєнного стану.
Сам по собі Попередній договір не є підставою для набуття позивачем у власність квартири, а тільки передбачає, що відповідний договір буде укладено в майбутньому. Таким чином, відповідач не є суб`єктом, до якого застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 6.1 Попереднього договору сторони укладають Основний договір протягом 90 робочих днів із дня реєстрації Стороною-1 (відповідачем) права власності на Об`єкт (квартиру) в державному реєстрі та за умови виконання Стороною-2 (позивачем) вимог розділу 4 цього Договору.
Тобто, виконання Сторонами Попереднього договору повинно відбутися протягом 90 робочих днів із дня настання певної події - реєстрації за відповідачем права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та проведення позивачем остаточних розрахунків за квартиру відповідно до даних технічної інвентаризації.
Між тим, станом на сьогоднішній день за відповідачем не зареєстровано право власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому строк виконання відповідачем зобов`язання в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України, не настав.
За наведених обставин у позивача відсутні підстави для розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Попереднім договором (укладення договору купівлі-продажу квартири), оскільки строк виконання таких зобов`язань ще не настав.
Позивачем не надано жодних доказів та не наведено обґрунтувань порушення відповідачем умов Попереднього договору, які б мали наслідком порушення строків будівництва Об`єкта. Позивачем не зазначено, які саме конкретні дії вчинив відповідач або яку саме бездіяльність допустив відповідач, внаслідок чого були порушені строки будівництва. Тобто позивачем не доведена наявність протиправної поведінки відповідача. Так само позивачем не доведений причинний зв`язок між діями або бездіяльністю відповідача та порушенням строків будівництва Об`єкта. Відповідач не є особою, яка здійснює будівництво. Такою особою відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є замовник будівництва.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що п. 1.1.1. Попереднього договору встановлено «запланований» термін прийняття Об`єкта в експлуатацію - 31.12.2023.
Системний аналіз положень Попереднього договору вказує на те, що 31.12.2023 є орієнтовним терміном прийняття Об`єкта в експлуатацію. Положення Попереднього договору не містять вказівки на конкретну дату прийняття Об`єкта в експлуатацію. «Запланований» термін прийняття Об`єкта в експлуатацію передбачає, що прийняття Об`єкта в експлуатацію може відбутися як до, так і після зазначеної дати. Таким чином, орієнтовна дата прийняття Об`єкту в експлуатацію не є «терміном» в розумінні ст. 252 ЦК України. Окрім цього, обов`язок відповідача укласти основний договір купівлі-продажу квартири не пов`язаний з орієнтовним «терміном» прийняття Об`єкта в експлуатацію, визначено п. 1.1.1 Попереднього договору. Також у позивача відсутні підстави стверджувати, що будівництво Об`єкта відбувається не за встановленим у Попереднього договорі графіком, оскільки Попередній договір взагалі не містить графіку будівництва.
Відсутні підстави для стягнення з відповідача суми сплачених забезпечувальних авансових платежів у розмірі 1 499 770,60 грн., оскільки відповідно до п. 7.7 Попереднього договору в разі розірвання договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені кошти протягом 90 робочих днів після розірвання договору та отримання вимоги позивача про повернення коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, у разі розірвання відповідач зобов`язаний повернути відповідачу всі сплачені кошти протягом 90 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання Попереднього договору.
Вказаний строк не настав, а тому у разі розірвання Попереднього договору в судовому порядку вимоги позивача про повернення коштів є передчасними.
Відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за неналежне виконання умов Попереднього договору у розмірі 62 127,49 грн. на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки між сторонами було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг).
Посилаючись на зазначені обставини, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповіді на відзив, позивачка вказала наступне.
Умовами договору відповідач підтвердив позивачу, що будинок, у якому відповідач зобов`язався надати позивачу квартиру, буде введено в експлуатацію 31.12.2023.
Доводи Відповідача про те, що такий термін є орієнтовним є безпідставними та такими, що суперечать поняттю терміну «запланований». Адже «запланований», означає, що було узгоджено план дій та було визначено кінцеву дату реалізацію такого плану дій. Більше того, у Договорі не зазначено, що термін введення в експлуатацію є орієнтовним, і що Сторони допускають збільшення такого терміну.
Строк введення в експлуатацію Будинку, у якому Відповідач зобов`язався передати Позивачу житлову квартиру є істотною умовою як Договору так і Основного договору і такий строк не може бути не визначений.
Пунктом 7.7. Договору передбачено, що у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в Договорі, більше ніж на 6 місяців, Договір за вимогою Позивача може бути розірваний та Відповідач зобов`язаний протягом 90 днів повернути отримані від Позивача сплачені авансовані платежі.
Тобто, сам Відповідач за умовами Договору взяв на себе відповідальність за порушення понад 6 (шість) місяців строку завершення будівництва Будинку, в якому Відповідач зобов`язався передати Позивачу квартиру, повернути сплачені Позивачем авансовані платежі, у випадку порушення строку введення в експлуатацію понад 6 (шість) місяців.
Відповідач не повідомляв Позивача про неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин. Щодо посилання Відповідача на лист Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, слід зазначити, що такий документ не підтверджує форс-мажорні обставини щодо можливості Відповідача виконати свої зобов`язання за Договором.
Відповідно до п. 7.7. Договору, у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в Договорі, більше ніж на 6 місяців, Договір за вимогою Позивача може бути розірваний та Відповідач зобов`язаний протягом 90 днів повернути отримані від Позивача сплачені авансовані платежі.
Отже, умовами Договору передбачено право Позивача на односторонню відмову від Договору у разі настання випадку, передбаченого п. 7.7 Договору.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2, підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Лепень О.В., у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 18.09.2020 між ОСОБА_1 і ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №10643/ОА/203 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1.1. договору будинок - житловий будинок АДРЕСА_4 у складі проекту «Будівництво житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями і закладами громадського харчування на АДРЕСА_2 » (І черга будівництва) будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046, забудову якої здійснює ТОВ «Лендстайл» код ЄДРПОУ 40230322, на підставі Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2017, що посвідчений Дем`яненко Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в реєстрі за №80. Експертний звіт щодо розгляду: проектної документації №7-295-17-ЕП/КО від 29.08.2018 року, виданий ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза». Дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.12.2018 року № ІУ 113183622808 виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією.
Запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію: 31.12.2023 року.
Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що предметом цього Договору є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта (далі - Основний договір) на умовах, встановлених цим Договором.
За цим Договором сторони зобов`язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати Основний договір, згідно з яким Сторона-1 передасть об`єкт у власність Стороні-2 в порядку, що встановлений цим Договором та Основним договором.
Згідно з п. 3.1. договору сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об`єкта за Основним договором дорівнює розміру забезпечувальних авансових платежів, що мають бути сплачені Стороною-2 згідно з розділом 4 цього Договору.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що розмір Забезпечувального авансового платежу на момент укладення цього Договору визначений Стороною-1 та в будь-якому разі не може бути меншим від суми в українських гривнях, що складає 1 499 232 грн. без ПДВ (згідно з пп. 197.1.14. п. 197.1. статті 197 Податкового Кодексу України) і підлягає коригуванню Стороною-1 на момент оплати кожного платежу, в тому числі на дату сплати цього платежу у порядку, визначеному підпунктами 4.3.1-4.3.5 договору.
Порядок сплати забезпечувального авансового платежу визначений пунктом 4.4. договору.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в цьому договорі, більше ніж на 6 (шість) місяців, або якщо Сторона-1 з власної вини ухиляється від укладання Основного договору в строк, передбачений цим Договором, то за вимогою Сторони-2 цей договір може бути розірваний і Сторона-1, у такому випадку, повертає сплачені Стороною-2 кошти протягом 90 (дев`яноста) робочих днів після розірвання цього Договору та отримання вимоги Сторони-2 про повернення коштів.
На виконання вимог договору ОСОБА_1 сплачено суму забезпечувальних авансових платежів у розмірі 1 499 769 грн. 60 коп. (а.с. 16-33).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Обґрунтовуючи позов в частині розірвання попереднього договору, ОСОБА_1 вказувала на те, що відповідно до Договору запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію 31.12.2023, невиконання відповідачем свого зобов`язання у встановлений Договором строк щодо введення Будинку в експлуатацію до 31.12.202, є простроченням зобов`язання, у зв`язку з чим, просила розірвати попередній договір № 10643/ОА/203 від 18.09.2020, укладений між нею та відповідачем.
Установлено, що п. 1.1.1. передбачено запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію: 31.12.2023 року.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в цьому договорі, більше ніж на 6 (шість) місяців, за вимогою Сторони-2 цей договір може бути розірваний.
Таким чином, укладаючи договір сторони погодили запланований термін прийняття будинку в експлуатацію - 31.12.2023, та передбачили наслідки порушення строків завершення будівництва більше ніж на 6 місяців, а саме право позивача розірвати попередній договір у разі порушення строку завершення будівництва.
А тому не можна погодитися з твердженнями відповідача про те, що 31.12.2023 є орієнтовним терміном прийняття об`єкта в експлуатацію, положення попереднього договору не містять вказівки на конкретну дату прийняття об`єкта в експлуатацію, а орієнтовна дата прийняття об`єкта в експлуатацію не є терміном в розумінні ст. 252 ЦК України, оскільки це твердження суперечить умовам попереднього договору, а саме п. 7.7 попереднього договору.
Щодо форс мажорних обставин.
Представник відповідач у відзиві на позов посилався на те, що порушення строків відбулося внаслідок обставин непереборної сили.
Зазначав, що Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046 знаходиться у безпосередній близькості до ГУР МО України.
У зв`язку з цим, начальником ГУР МО України було визначено межі контрольованої території навколо об`єкту охорони ГУР МО України (військове містечко № НОМЕР_1 ), які погоджені із Подільською районної в місті Києві військовою адміністрацією.
Межі контрольованої території поширюються, в тому числі, і на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046, тому на зазначену ділянку розповсюджується особливий режим доступу.
Наведені обставини підтверджуються листами ГУР МО України № 222/1/6/310 від 18.03.2025; № 222/218 від 29.03.2025.
У зв`язку з віднесенням земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:85:319:0046 до контрольованої території навколо об`єкту охорони ГУР МО України будівництво Об`єкта зупинено на період воєнного стану.
Заперечуючи проти зазначених обставин, представник позивача вказав на те, що станом на дату укладення Договору (18.09.2020 року) Відповідач міг передбачити поруч з якими будівлями будується Будинок (будівництво від початку розпочалося на ділянці що межує з військовим містечком Головного управління розвідки Міністерства оборони України (надалі - «ГУР МОУ»). Так само, станом на дату Договору (18.09.2020 року) Відповідач мав можливість оцінити ризики будівництва Будинку поруч з військовим містечком ГУР МОУ. Адже збройна агресія проти України офіційно визнана Верховною Радою України ще 20.02.2014 року, що підтверджується заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року.
Обставини, на які посилається Відповідач, не є обставинами, які Відповідач не міг передбачити, бравши на себе зобов`язання перед Позивачем передати у власність квартиру у Будинку за договором купівлі-продажу не пізніше 6 (шести) місяців після запланованої дати введення Будинку в експлуатацію.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором/
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2023 cправа № 910/7679/22 виснував, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано доказів письмового повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини, а також доказів засвідчення ТПП України для Відповідача форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання ним зобов`язань за попереднім договором.
Листи Головного управління розвідки Міністерства оборони України, адресовані ТОВ «Лендстайл» на звернення товариства від 06.03.2025 № 278, на які відповідач посилається як на підтвердження наявності обставин непереборної сили датовані 29.03.2025 та 18.03.2025 відповідно (а.с. 132-133). При цьому, запланований термін прийняття Будинку в експлуатацію у попередньому договорі - 31.12.2023 року.
Отже, доказів наявності обставин непереборної сили станом на заплановану дату прийняття Будинку в експлуатацію, визначену у попередньому договорі - 31.12.2023, відповідачем не надано.
Виходячи з вищевикладеного, відповідачем доказів того, що ним були виконані зобов`язання за попереднім договором суду не надано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Оскільки сторонами при укладенні зазначеного попереднього договору була передбачена можливість його розірвання у разі у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в цьому договорі, більше ніж на 6 (шість) місяців, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання попереднього договору.
Щодо стягнення 1 499 770 грн. 60 коп. - суми сплачених ОСОБА_1 на користь ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» забезпечувальних авансових платежів за попереднім договором № 10643/ОА/203 від 18.09.2020.
Пунктом 7.7. договору передбачено, що у разі порушення строку завершення будівництва, зазначеного в цьому договорі, більше ніж на 6 (шість) місяців, або якщо Сторона-1 з власної вини ухиляється від укладання Основного договору в строк, передбачений цим Договором, то за вимогою Сторони-2 цей договір може бути розірваний і Сторона-1, у такому випадку, повертає сплачені Стороною-2 кошти протягом 90 (дев`яноста) робочих днів після розірвання цього Договору та отримання вимоги Сторони-2 про повернення коштів.
Оскільки в силу норм ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, пунктом 7.7. договору передбачено, що ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» повертає сплачені ОСОБА_1 кошти протягом 90 (дев`яноста) робочих днів після розірвання цього Договору та отримання вимоги ОСОБА_1 про повернення коштів, а тому позов в цій частині є передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 62 127 грн. 49 коп.
Обґрунтовуючи позов в цій частині позивачка, посилаючись на норми ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вказала на те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за попереднім договором, а тому за період з 01.01.2024 по 19.05.2025 з відповідача на її користь підлягає стягненню неустойка у розмірі 62 127 грн. 49 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2024 справа № 759/9026/21, провадження № 61-10154сво22 виснував, що тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно п. 2.1. попереднього договору предметом цього договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об`єкта на умовах, встановлених цим договором.
За умовами пп. 1.1.1 попереднього договору забудову будинку здійснює ТОВ «Лендстайл».
Згідно умов попереднього договору його предметом не є виконання робіт чи надання послуг, в свою чергу відповідач у справі за попереднім договором не є ні виконавцем робіт, ні надавачем послуг.
Виходячи з вищевикладеного, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з ТОВ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» на користь ОСОБА_1 62 127 грн. 49 коп. неустойки за період з 01.01.2024 по 19.05.2025, нарахованої позивачем на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер» (01104, м. Київ, вул. Болсунівська, 21, група нежитлових приміщень № 26, кімната 201, код ЄДРПОУ 38901599) про розірвання договору, стягнення суми - задовольнити частково.
Розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири № 10643/ОА/203 від 18 вересня 2020, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Лінтер».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.09.2026.
Суддя С. С. Захарчук