УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №279/7592/25 Головуючий у 1-й інст. Івашкевич О. Г.
Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шалоти К.В.,
за участю секретаря Рибак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 279/7592/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на період навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Івашкевич О. Г.,-
встановив:
У грудні 2025 року позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначила, що з 28.07.2004 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням суду від 06.08.2018 року у справі №279/1125/18 шлюб між ними розірвано.
Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 1 серпня 2007 року в книзі реєстрації народжень міського відділу реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області вчинено відповідний актовий запис за №544 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
Вказує, що їх син досяг повноліття та наразі є учнем денної форми навчання. Здобуває професію "Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування" в ДНЗ "Малинський професійний ліцей". Термін навчання - до 22 лютого 2027 року.
Зазначає, що кошти на харчування сина, проїзд, мобільний зв`язок, інтернет, купівлю підручників, зошитів, офісного приладдя, інструментів, інших витрат для навчального процесу, надає виключно вона. Відповідач жодної допомоги на навчання сина не надає, хоча має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина на час навчання, оскільки має постійну роботу та сталий заробіток.
Таким чином, просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але більше ніж до досягнення ним 23 річного віку.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2026 року позов задоволено.
Вирішено щомісячно стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період його навчання у Державному навчальному закладі "Малинський професійний ліцей" в розмірі 1/4 частки доходу, починаючи з 05.12.2025 року до закінчення навчання, тобто до 22.02.2027 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 річного віку.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп, за ставками судового збору, який діяв на день подачі позовної заяви.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що на даний час він не працює й позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який здобуває освіту безкоштовно, на бюджетній формі навчання.
Звертає увагу на ту обставину, що позивачкою не надано жодного документа (фіскальні чеки, накладні тощо), які підтверджують понесення витрат на навчання їхньої спільної дитини. Рішення суду в частині аргументації потреби аліментів ґрунтується виключно на власній думці суду, а не на належних та допустимих доказах, які б свідчили про існування такої потреби.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Зокрема, зазначає, що син є учнем ДНЗ, не має можливості працювати та отримувати доходи у зв`язку із денною формою навчання, потребує матеріальної допомоги, яку, окрім неї, має надавати й відповідач.
Судом не встановлено наявності обставин, які б перешкоджали відповідачеві у виконанні його батьківських обов`язків стосовно його повнолітнього сина. Доказів неможливості сплати аліментів у вказаному нею розмірі та інших обставин, що мають значення при вирішенні даного спору (матеріальний та сімейний стан, стан здоров`я, наявність інших утриманців), відповідачем до суду не надано.
Отже, відповідачем не спростована можливість надавати матеріальну допомогу на період навчання сина у розмірі 1/4 частки від доходу щомісячно.
Враховуючи те, що витрати на утримання дитини батьки повинні нести порівну, суд правомірно зазначив, що відповідач має можливість та зобов`язаний надавати допомогу на утримання повнолітнього сина на час його навчання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та їх вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із матір`ю.
Наявна в матеріалах справи довідка, видана Територіальним відокремленим спеціалізованим відділенням Державного навчального закладу «Малинський професійний ліцей» 2 вересня 2025 року за №411, свідчить про те, що ОСОБА_3 є учнем ДНЗ "Малинський професійний ліцей" територіальне відокремлене спеціалізоване відділення м. Коростень, та здобуває професію «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Слюсар-електромонтажник», з терміном навчання із 1 вересня 2025 року по 22 лютого 2027 року, форма навчання - денна, безоплатна. Ліцей є державною установою, має ІІ рівень акредитації та фінансується з обласного бюджету. Учні ліцею знаходяться на неповному державному утриманні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходів з того, що відповідач має можливість та зобов`язаний надавати допомогу на утримання сина на час навчання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Згідно зі статтею 199 СК якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з частиною першою статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач надав суду копію трудової книжки, яка містить інформацію про те, що він із 17 січня 2013 року працював у ТОВ « Омелянівський кар`єр» та 2 березня 2026 року звільнений за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
За змістом положень сімейного законодавства стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків.
Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку, який перевищує 18 років, але є не меншим 23 років; продовження нею навчання; потреба дитини у зв`язку з навчанням матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
В судовому засіданні встановлено, що повнолітній син сторін навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим не має можливості офіційно працевлаштуватись та отримувати заробіток.
Водночас, ОСОБА_3 є особою працездатного віку. Суду не надано доказів того, що відповідач має незадовільний стан здоров`я. Матеріали справи також не містять доказів перебування на його утриманні інших осіб.
Заслуговує на увагу та обставина, що звільнення відповідача з роботи відбулось за його заявою, поданою на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, після відкриття провадження у даній справі.
Відтак, припинення ним трудових правовідносин не може бути підставою для звільнення його від обов`язку утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 2 лютого 2026 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Талько О.Б.,
Судді: Коломієць О.С.,
Шалота К.В.