Справа № 137/1838/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" вересня 2026 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
сторін у справі: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Саплєєвої О.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Зайця Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,
ВСТАНОВИВ:
Суть звернення
25.12.2025 до суду із вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 мотивуючи його тим, що 11.04.2024 у м. Одесі між ним та відповідачем було укладено договір позики у формі боргової розписки, за умовами якого відповідач отримав у борг 35 000,00 доларів США (що за курсом НБУ станом на квітень 2024 року складало 1 375 500,00 грн) строком на один рік - до 11.04.2025, зі сплатою пені у розмірі 2% від суми неповернених коштів за кожен день прострочення. Станом на 11.04.2025 відповідач повернув лише 10 000,00 доларів США, залишивши неповернутими 25 000,00 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки, який залишається у позивача, а відтак відповідно до ст. 545 ЦК України свідчить про невиконання зобов`язання, а також тим, що після направлення 16.09.2025 досудової претензії з вимогою повернути борг до 30.09.2025. Відповідач кошти не повернув, лише телефоном обіцяв сплатити згодом. Просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача 25 000,00 доларів США неповернутого боргу, 433,56 доларів США 3% річних за період з 11.04.2025 по 07.11.2025 (211 днів) та 185 477,67 грн пені, а також покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору (а.с. 2-10 том 1).
Процесуальні дії
26.12.2025 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів реальної загрози невиконання рішення суду, не підтвердив належність вказаних вантажних автомобілів саме відповідачу, не обґрунтував терміновість та пропорційність таких заходів, а загальні припущення щодо можливого відчуження майна не були достатньою підставою для накладення арешту (а.с. 36 том 1).
Судовий розгляд
У заяві про допит свідків від 10.04.2026 представник відповідача - адвокат Заєць Б.В. зазначає позицію щодо позову(а.с. 84 том 1), зокрема що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки будь-яких грошових коштів у борг у ОСОБА_1 не брав, а мав з ним домовленість про те, що ОСОБА_1 має відчужити на користь ТОВ «АГРО НІ», директором якої станом на 11.04.2024 був ОСОБА_3 , усі надані в оренду транспортні засоби, які були передані згідно з договором оренди транспортних засобів, посвідченим 11.04.2024 приватним нотаріусом, у разі сплати йому 35 000,00 доларів США. Разом з тим позивач надав розписку, у якій самостійно засвідчив викладені обов`язки та отримання ним від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 30 000,00 доларів США. Вказані зобов`язання обома сторонами були виконані, оскільки транспортні засоби, зазначені у договорі оренди, були переоформлені на дружину відповідача ОСОБА_4 . Отримання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується не лише його розпискою, а й може бути підтверджене свідками.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити, пояснивши, що між ним та ОСОБА_2 була домовленість про продаж транспортних засобів загальною вартістю 65 000,00 доларів США, з яких 30 000,00 доларів США він отримав, а залишкові 35 000,00 доларів США віддав у борг на рік під 1% в місяць, про що була написана розписка, і після повернення коштів транспортні засоби мали бути перереєстровані. На момент домовленості у ОСОБА_2 не було всієї суми, транспортні засоби належали батьку позивача, який їх продавав, тому ОСОБА_2 віддав 30 000,00 доларів США, а решту 35 000,00 доларів США позивач запропонував віддати в борг із щомісячним погашенням. У той самий день 30 000,00 доларів США віддано не було, їх передано лише через 2 дні, частину переведено через обмінник, а частину не віддано. Розписку про отримання 30 000,00 доларів США від ОСОБА_2 він писав. Розписки писались в м. Одеса у нотаріуса, у якого укладали договір оренди. Всі транспортні засоби реалізовані не були, причіп не був переписаний, оскільки ОСОБА_2 відмовився сплачувати борг, а реєстрацію трьох транспортних засобів було здійснено. Він мав доручення від батька і підписував за дорученням батька. Орієнтовно 45 000,00 доларів США, з яких 35 000,00 доларів США ще не віддано. Кожен причіп - 17 000,00 доларів США, а тягач - 15 000,00 доларів США. До цього із ОСОБА_2 знайомий не був, аж до моменту виставлення оголошення про продаж причепів. Фізично зустрівся, коли той приїхав в м.Одесу. Кошти були позичені під гарантію розписки. Просить стягнути 25 000,00 доларів США, оскільки частину коштів відповідач уже повернув водіями, які приїжджали забирати транспортні засоби, була передана певна частина суми, але не всі кошти віддали - водії передали 20 000,00 доларів США. Орієнтовно 20 травня 2024 року отримав через водія 2 000,00 доларів США, у червні 2024 року - 2 000,00 доларів США у м. Києві, в кінці серпня 2024 року - 2 000,00 доларів США від водія, в кінці вересня - 2 000,00 доларів США від водія, потім в кінці листопада від ОСОБА_2 мав отримати 5 000,00 доларів США, але отримав лише 2 000,00 доларів США. ОСОБА_2 обіцяв надати кошти на вихідних, поки позивач не приїхав на базу. Розписку про отримання 30 000,00 доларів США він написав, але фактично їх не отримав. Фактично це були транспортні засоби позивача, але були записані на батька, оскільки він записав їх на батька через процес розірвання шлюбу. Ідея про домовленість щодо 35 000,00 доларів США виникла, оскільки не було суми, аби купити одразу і відповідачу був потрібен час, аби повністю знайти гроші. Під час знайомства він запропонував відповідачу дати їх у борг з ціллю заробітку 1% в місяць.
Під-час показів відповідача позивач зазначив, що написав розписку, але не отримав 30 000,00 доларів США.
Представник відповідача - адвокат Заєць Б.В. повідомив, що сторони домовились, що ОСОБА_2 , забере (набуде/придбає) транспортні засоби, про що фактично ОСОБА_1 зобов`язався, а ОСОБА_2 був повинен сплатити кошти. Однак ці зобов`язання не були оформлені договором, тому сторони дійшли згоди оформити боргову розписку. Такий документ був складений і мав місце. ОСОБА_2 сплачував кошти, а ОСОБА_1 їх приймав. Дійсно, 20 000,00 доларів США були передані позивачу, коли забиралися транспортні засоби, коли приїжджали водії та сплачували ці кошти, що ОСОБА_2 визнає. Через термінали та обмінники ОСОБА_2 висилав грошові кошти та передавав їх водіями, і дійсно кошти передавалися, зустрічі мали місце як між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Фактично домовленості були виконані, і сума, яку щойно підтвердив позивач, свідчить, що ніяких боргових зобов`язань не існує.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні на запитання представника позивача повідомив, що загальна сума угоди становила 65 000,00 доларів США. Відповідач написав позивачу розписку на 35 000,00 доларів США - це була залишкова сума за транспортні засоби, і дійсно така розписка була написана. Він взагалі не має заборгованості, оскільки йому було все виплачено. Він повністю розрахувався з ОСОБА_1 на теперішній час, як вони домовлялись. Пояснив, що 30 000,00 доларів США він дав 11 квітня, а 35 000,00 доларів США - у визначені терміни, які він сам озвучував. Під час останньої оплати у листопаді була розмова про 5 000,00 доларів США, і він віддав всю суму. На запитання суду відповідач повідомив, що: передав 30 000,00 доларів США безпосередньо і про що, позивач дав розписку. Ще 35 000,00 доларів США мав віддати за транспортні засоби, про отримання в борг, про що написав розписку. Зі слів відповідача, виплатив періодичними платежами 10 000,00 доларів США. Його хлопці (водії/свідки) привезли 20 000,00 доларів США, а 13 квітня він зробив переказ через обмінник.. У період 3-5 місяців були повернуті кошти. Відповідач вважає, що він все сплатив - йому розписку віддали, порахувалися, розписка була віддана позивачем. Коли приїхав додому, то побачив, що розписка була підробкою. Зі всіх транспортних засобів, лише транспортний засіб MAN TGA - не був оформлений, оскільки позивач не надав доручення, і він його забрав після закінчення договору оренди. Предметом було те, що він ще винен йому кошти.
У судових дебатах представник позивача - адвокат Саплєєва О.В. просила задовольнити позов у повному обсязі, зазначивши, що станом на теперішній час не доведено, що відповідач сплатив кошти за розпискою, не надано жодних підтверджень повної сплати боргу ні самим відповідачем, ні його представником, що підтверджує те, що він заборгованість не сплатив. Станом на теперішній час не було надано чітких підтверджень, що сторони розрахувалися, а свідки, які були також запрошені на засідання, підтвердили, що передали лише частину коштів, і довели, що заборгованість існує на даний час, у зв`язку з чим просила задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 у судових дебатах погодився із представником.
У судових дебатах представник відповідача - адвокат Заєць Б.В. зазначив, що відповідач позов не визнає, оскільки грошей у борг не брав, а між сторонами існували відносини купівлі-продажу чотирьох транспортних засобів загальною вартістю 65 000,00 доларів США, з яких ОСОБА_2 сплатив 30 000,00 доларів США одразу та 35 000,00 доларів США частинами, а саме: 20 000,00 доларів США через одного з водіїв, 5 000,00 доларів США через валютний обмінник, 2 000,00 доларів США особисто, та решту через водіїв ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , що підтверджується поясненнями самого позивача ОСОБА_1 та показаннями свідків. Після повного розрахунку позивач віддав відповідачу боргову розписку, яка виявилась кольоровою ксерокопією. Крім того, позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті, тоді як згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, тобто позивач обрав невірний спосіб захисту, у зв`язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Судові дебати просив долучити до матеріалів справи (а.с. 22-24 том 2).
У репліці позивач ОСОБА_1 додав, що на момент підписання розписок відповідач не надавав коштів, і в розписках чітко сформовано, що відповідач отримує в борг, а також написана розписка, яка зобов`язує його переоформити транспортні засоби, якщо він сплатить залишкову суму, а не ту, яку отримав у борг. Кошти не були передані, а на даний час іншої інформації у якості репліки він надати не може.
У репліці представник відповідача - адвокат Заєць Б.В. зазначив, що зобов`язання були виконані, і пояснив, що якби зобов`язання не були виконані, то не відбулася б перереєстрація транспортних засобів, а сама перереєстрація підтверджується те, що ОСОБА_2 сплатив кошти, підтверджується тим, що позивач переоформив транспортні засоби. Без виконання зобов`язань ОСОБА_2 ніколи б не віддав кошти, і все підтверджується.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши покази свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Дослідженні докази
Так, допитаний свідок ОСОБА_5 повідомив, що знає ОСОБА_2 , оскільки він у нього орендував транспортний засіб і возив вантаж на Ізмаїл. ОСОБА_2 передавав через нього кошти позивачу - ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_2 передав йому грошові кошти у липні та вересні 2024 року на Одеській об`їзній трасі, біля кладовища. Гроші передавалися з руки в руки, два рази по 2 000,00 доларів США, тобто всього 4 000,00 доларів США. ОСОБА_2 просив перерахувати ці кошти та переконатися, чи все правильно передається. Свідок ОСОБА_5 перераховував гроші та передав їх іншій особі - ОСОБА_1 , який, коли брав кошти, зауважень не висловлював, а лише перераховував, чи точно це ті кошти. Позивач ОСОБА_1 підтвердив, що гроші передавалися у серпні та вересні, два рази по 2 000,00 доларів США.
Допитаний свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що працював у ОСОБА_2 водієм. ОСОБА_2 повідомив йому, що будуть купувати причепи та авто. Взяли із собою ще 2 водіїв: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вони поїхали в м. Одесу на парковку біля локації «2 стовпа», забрали автомобіль MAN з причепом і ще 2 причепи. Привіз, віддав кошти - 20 тисяч доларів США, було довгенько, чекали, поки власники куплять причепи, перевіряли аби все працювало. З ОСОБА_1 бачився, коли той був на легковому автомобілі, коли передавав 2 000,00 доларів США, було десь, у жовтні-листопаді 2024 року. Передавав кошти саме в м. Умані. Передав кошти ОСОБА_10 , а той кошти перераховував - сума збігалась. Свідку відомо, що передавалися кошти іншими водіями - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які так само передавали ОСОБА_1 .. Він це знає, адже спілкувались, працювали всі на одній фірмі. На запитання позивача відповів, що розписки він не отримував і не читав, чув, що були, але що до чого - він не вникав. Він передавав кошти готівкою. Причепи купували, кошти були віддані за причепи, за автомобіль. Не чув про повернення боргу за розпискою. Він не вникав, просто працював водієм. На запитання представника позивача відповів, що йому нічого не говорили за суми з ними, йому дали і сказали передати, він не знає, за скільки куплялось. Він не вникав у ці справи. Йому сказали, і він передав.
Допитаний свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 йому знайомий, він працював у нього 2 роки тому водієм. Перевозив зерно вантажним автомобілем (бортовою фурою). На даний час не працює. Були випадки, коли ОСОБА_2 просив передати грошові кошти, а передавав те, що давали. Передання грошових коштів відбулося у 2024 році, по передачі ОСОБА_1 , коли їхав до локації «2 стовпа», де зелена заправка, до ОСОБА_13 , якого не знає. Передавав 2 000,00 доларів США. І більше не передавав. Це було 2 роки назад, розмов не було. Не пам`ятає коли було - чи кінець весни, чи літо. (свідок після контузії). Точно передавав, на заправці, як їхати, це було в Одесі на Авангарді, від «Клєвєрного моста», зелена заправка, чи «ВОГ», чи «ОККО». На запитання представника позивача свідок зазначив, що тільки один раз привозив гроші, не пам`ятає коли, місяць не пам`ятає, було темно, а сума була 2 000,00 доларів США привіз.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Витягом з ЄДР від 16.11.2025 (а.с. 17-18 том 1) зазначається, що ПП «ХМІЛЬНИК-ТРАНС 2011», згідно з яким керівником, підписантом та засновником підприємства є ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто тією ж адресою, що й відповідач у справі, а основним видом діяльності підприємства є вантажний автомобільний транспорт (49.41).
Згідно боргової розписки від 11.04.2024 (а.с. 124 том 1), ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає: АДРЕСА_3 ) отримав у борг від ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 1 375 500 грн, що еквівалентно 35 000,00 доларів США, зі строком повернення до 11.04.2025 та зобов`язанням сплатити пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення.
Досудовою претензією від 16.09.2025 (а.с. 20-23 том 1) ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 щодо повернення боргу за договором позики від 11.04.2024, у якій позивач вимагав сплатити залишок боргу в сумі 25 000,00 доларів США у строк до 30.09.2025, попереджав про нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у разі звернення до суду, зазначав про наявність оригіналу розписки як підтвердження невиконання зобов`язання. Просив розглядати цей лист, як останню спробу досудового врегулювання спору.
Згідно договору оренди транспортних засобів від 11.04.2024(а.с. 85-87 том 1) між ОСОБА_1 (орендодавець, який діяв від імені ОСОБА_14 ) та ТОВ «АГРО НІ» (орендар) в особі директора Прохорова Миколи Вячеславовича, укладено договір щодо строкового платного користування транспортними засобами - напівпричепами: FRUEHAUF LTD (д.н.з. НОМЕР_3 ); DENNISON SL-25N (д.н.з. НОМЕР_4 ); FRUEHAUF LTD (д.н.з. НОМЕР_5 ); MAN TGA 18/440 (д.н.з. НОМЕР_6 ) - строком з 08.04.2024 по 08.04.2025.
Довіреністю від 02.04.2024 (а.с. 88 том 1) ОСОБА_14 уповноважив ОСОБА_1 укладати та підписувати від його імені договори оренди належних йому транспортних засобів, строком на один рік - до 02.04.2025.
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_7 - напівпричіп DENNISON SL-25N, д.н.з. НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 - напівпричіп FRUEHAUF LTD, д.н.з. НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 - спеціалізований вантажний сідловий тягач, MAN TGA 18/440 (д.н.з. НОМЕР_12 ), власником яких є ОСОБА_4 . Дати реєстрації: 29.06.2024 та 01.11.2024 (а.с. 90-92 зв. том 1).
Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с. 93 том 1) підтверджується наявність шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 .
У свою чергу борговою розпискою від 11.04.2024, написаною ОСОБА_1 останній підтверджує отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1 176 000 грн, що еквівалентно 30 000,00 доларів США. Решту суми ОСОБА_2 зобов`язується повернути частинами, а також зазначає про залишок суми за договором у розмірі 35 000,00 доларів США зі щомісячним погашенням по 2 945,00 доларів США (а.с. 228 том 2).
Нормативне обгрунтування
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 527 ЦК України, передбачено зобов`язання боржника виконати свій обов`язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов`язанні вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Також суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №206/6401/18 зазначено, що: на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
В постанові № 369/3340/16-ц від 22 серпня 2019 року Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оцінка та висновки суду
Суд не приймає доводи позивача про те, що між сторонами виникли виключно позикові правовідносини, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей. За змістом ст. 1047 ЦК України розписка є документом, який видається боржником кредитору після отримання коштів і засвідчує як укладення договору, так і факт передання коштів у борг. Тобто складенню розписки має передувати реальне передання коштів (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 206/6401/18).
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні сам визнав, що на момент підписання розписки від 11.04.2024 кошти відповідачу не передавалися, а розписка була складена на підтвердження зобов`язання відповідача сплатити залишкову суму за транспортні засоби. Зокрема, позивач пояснив, що між сторонами була домовленість про продаж транспортних засобів загальною вартістю 65 000,00 доларів США, з яких 30 000,00 доларів США він отримав, а залишкові 35 000,00 доларів США віддав у борг на рік під 1% в місяць, про що була написана розписка. Після повернення коштів транспортні засоби мали бути перереєстровані.
Отже, за встановлених обставин розписка від 11.04.2024 не посвідчує факт передання коштів у борг, а оформлює інші відносини сторін - розрахунки за придбані транспортні засоби. Це виключає кваліфікацію таких відносин як договір позики в розумінні ст. 1046 ЦК України.
Судом встановлено, що між сторонами фактично існували відносини купівлі-продажу транспортних засобів, що підтверджується сукупністю доказів:
-договором оренди транспортних засобів від 11.04.2024, посвідченим приватним нотаріусом, предметом якого були передача у строкове платне користування транспортних засобів MAN TGA 18/440, напівпричіп FRUEHAUF LTD, напівпричіп DENNISON SL-25N, напівпричіп FRUEHAUF LTD, який створювався з метою надання можливості покупцю користуватись транспортними засобами ще до фактичного відчуження та перереєстрації (а.с. 85-87 том 1);
-борговою розпискою від 11.04.2024, написаною самим ОСОБА_1 , якою останній підтверджує отримання від ОСОБА_2 коштів у сумі 1 176 000 грн, що еквівалентно 30 000,00 доларів США. Також зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути залишок суми за договором у розмірі 35 000,00 доларів США зі щомісячним погашенням по 2 945 доларів США (а.с. 228 том 2);
-свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, згідно з якими три транспортні засоби були перереєстровані на ОСОБА_4 - дружину відповідача. Дати реєстрації: 29.06.2024 та 01.11.2024 (а.с. 90-92 зв. том 1);
-показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили передачу коштів ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 і зазначили, що кошти передавалися за транспортні засоби, а не за договором позики.
Отже, воля сторін була спрямована на купівлю-продаж транспортних засобів із розстроченням платежу, а не на позику. Складення боргової розписки в такому випадку не змінює правової природи відносин, а лише фіксує зобов`язання покупця сплатити залишкову суму.
Щодо виконання зобов`язання відповідачем.
Відповідно до ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Якщо борговий документ перебуває у кредитора, це свідчить про невиконання боржником обов`язку.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив отримання від відповідача коштів на загальну суму 35 000,00 доларів США, а саме: 20 000,00 доларів США через водіїв (18:34 хв. судового засідання від 25.06.2026), 5 000,00 доларів США через обмінник, 2 000,00 доларів США у травні через водія, 2 000,00 доларів США у червні особисто від відповідача у м. Києві, 2 000,00 доларів США у кінці серпня від водія, 2 000,00 доларів США у кінці вересня від водія та 2 000,00 доларів США у кінці листопада від водія. Відтак загальна сума становить 35 000,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Таким чином, позивач підтвердив отримання від відповідача 35 000,00 доларів США у період після 11.04.2024, тобто після складення розписки. Зазначене свідчить про те, що відповідач виконав свої зобов`язання за домовленістю сторін у повному обсязі.
Щодо оригіналу розписки.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо оригіналу розписки від 11.04.2024. Відповідач стверджує, що після повного розрахунку позивач віддав йому боргову розписку, яка виявилась кольоровою ксерокопією. Позивач, у свою чергу, стверджує про наявність в нього оригіналу розписки.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи - визнання позивачем факту отримання коштів на загальну суму 35 000,00 доларів США, показань свідків, перереєстрації транспортних засобів на дружину відповідача - суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача були виконані в повному обсязі
Суд враховує, що відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. У цій справі судом встановлено, що сторони фактично мали на увазі купівлю-продаж транспортних засобів з розстроченням платежу, а розписка була складена для оформлення зобов`язання покупця сплатити залишкову суму. За таких обставин до правовідносин сторін застосовуються правила про купівлю-продаж, а не про позику.
При ухваленні рішення судом враховано, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц - "досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа, надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Отже, визначення справжньої правової природи правовідносин є не виходом за межі позовних вимог, а виконанням судом обов`язку щодо правильного застосування норм матеріального права, без чого неможливе вирішення спору по суті. Позивач не позбавлений права на звернення з окремим позовом про визнання правочину недійсним або удаваним, однак відсутність такої вимоги не звільняє суд від обов`язку встановити дійсний зміст правовідносин, які склалися між сторонами, адже суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює спірні правовідносини, а не той, на який посилається позивач".
Суд не приймає доводи позивача про те, що розписка від 11.04.2024 є беззаперечним доказом укладення договору позики та передання коштів у борг. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2022 у справі № 206/6401/18, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. У цій справі сам позивач у судовому засіданні визнав, що на момент підписання розписки від 11.04.2024 кошти відповідачу не передавалися, а розписка була складена на підтвердження зобов`язання відповідача сплатити залишкову суму за транспортні засоби. За таких обставин розписка не посвідчує факт передання коштів у борг, а отже, не може вважатися доказом укладення договору позики в розумінні ст. 1046, 1047 ЦК України.
Суд враховує, що відповідно до ст. 545 ЦК України наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку, а якщо борговий документ перебуває у кредитора, це свідчить про невиконання боржником обов`язку. Разом з тим, у цій справі між сторонами існує спір щодо того, у кого саме знаходиться оригінал розписки від 11.04.2024. Відповідач стверджує, що після повного розрахунку позивач віддав йому боргову розписку, яка виявилась кольоровою ксерокопією. Позивач стверджує про наявність в нього оригіналу. Однак, навіть якшо оригінал розписки знаходиться у позивача, це саме по собі не може бути вирішальною підставою для задоволення позову, оскільки судом встановлено, що правовідносини сторін за своєю правовою природою не є позиковими, а розписка не посвідчує факт передання коштів у борг. Крім того, суд враховує, що позивач у судовому засіданні підтвердив отримання від відповідача коштів на загальну суму 35 000,00 доларів США, що свідчить про виконання відповідачем своїх зобов`язань за домовленістю сторін. За таких обставин сама лише наявність боргового документа у позивача не може бути підставою для стягнення коштів, якщо судом встановлено, що правовідносини сторін не є позиковими.
Суд не приймає доводи сторони позивача про те, що відповідачем не підтверджується повного розрахунку відповідача. Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили передачу коштів ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 і зазначили, що кошти передавалися за транспортні засоби, а не за договором позики. Зокрема, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що кошти були передані при забиранні транспортних засобів, а також повідомив, що кошти передавалися й іншими водіями. Свідок ОСОБА_7 підтвердив передачу 2 000,00 доларів США. Свідок ОСОБА_5 підтвердив передачу двічі по 2 000,00 доларів США. Крім того, сам позивач у судовому засіданні підтвердив отримання від відповідача коштів на загальну суму 35 000,00 доларів США. Отже, показання свідків у сукупності з поясненнями самого позивача підтверджують повний розрахунок відповідача.
Суд не приймає доводи представника відповідача про неналежний спосіб захисту, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, а належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у тій самій валюті, яка визначена договором, а не безумовно в національній валюті, тому цей довід представника відповідача є необґрунтованим і не може бути підставою для відмови в позові. У постанові від 20.05.2026 у справі № 926/2973/24 Верховний Суд знову підтвердив цей підхід, зазначивши, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами наявність у відповідача боргового зобов`язання перед позивачем за борговою розпискою від 11.04.2024. Між сторонами існували відносини купівлі-продажу транспортних засобів, за якими відповідач повністю розрахувався, що підтверджується, як поясненнями самого позивача, так і показаннями свідків та письмовими доказами.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою слід відмовити в повному обсязі.
Щодо судових витрат
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 625ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-82, 141, 258-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ :
В задоволені позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026.
Суддя : Гопкін П. В.