Справа № 489/7158/26
Провадження № 2-а/489/78/26
РІШЕННЯ
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Матвієнко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними і скасування постанов про адміністративне правопорушення,
встановив:
В серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Матвієнко Н.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 410 від 01.06.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він нібито відмовився від отримання повістки № 5573 від 23.05.2024 на 20:00 для уточнення свої персональних даних та для медичного огляду; постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 413 від 02.06.2026 його знову було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він нібито відмовився від отримання повістки № 75576221 від 24.05.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2026 р. на 16:00 для проходження медичного огляду. Копії вказаних постанов позивач не отримував, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не повідомлявся, дізнався про їх існування після накладення арешту на його рахунки органами ДВС.
Із вказаними постановами позивач не згоден, вважає її протиправними виходячи з наступного. В обґрунтування своїх заперечень проти притягнення його до адміністративної відповідальності посилається на те, що не доведено належного оповіщення позивача, не встановлено фактичних обставин його перебування у розпорядженні працівників ТЦК та СП у період з 23.05.2026 по 25.05.2026, не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, а також допущено істотні порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності. В даній ситуації мало місце штучного створення умов правопорушення та порушення принципу верховенства права.
Позивач не мав можливості своєчасно оскаржити постанови № 410 від 01.06.2026 та № 413 від 02.06.2026, оскільки про їх існування належним чином повідомлений не був. Копії зазначених постанов Позивачу не вручалися. Позивач не був ознайомлений із постановами в момент їх винесення та не отримував їх поштовим або іншим належним способом. У самих постановах, наявних у позивача, відсутня відмітка про їх отримання позивачем. Про факт притягнення до адміністративної відповідальності та існування зазначених постанов позивач фактично дізнався лише після отримання його представником відповіді органу державної виконавчої служби.
Фактичних обставин справи, ОСОБА_1 вказував на наступне. 23 травня 2026 року він перебував біля місця свого проживання. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 затримали його та доставили його на територію КНП ММР «Міська лікарня № 3» («Дубки»). Фактично позивач протягом наступних двох діб перебував у місці, визначеному працівниками ТЦК та СП, та не мав можливості вільно залишити його. ОСОБА_1 перебував там з обіднього часу 23 травня 2026 року до обіднього часу 25 травня 2026 року, включно з двома ночівлями. При цьому його мобільний телефон був вилучений працівниками ТЦК та СП, у зв`язку з чим члени його сім`ї не знали про його місцезнаходження. Позивачу не було належним чином роз`яснено правові підстави такого обмеження свободи пересування та строк його перебування у зазначеному місці. Важливо, що саме в цей період, коли позивач уже фактично перебував у розпорядженні працівників ТЦК та СП, останні почали оформлювати щодо нього повістки. При цьому на цей момент позивач уже перебував у фактичному розпорядженні працівників ТЦК та СП, тож він уже прибув для всіх дій, які планували провести працівники відповідача. У постанові № 413 від 02.06.2026 відповідач зазначив, що ОСОБА_1 нібито відмовився від особистого отримання повістки № 7556221 від 23.05.2026, після чого було складено акт про відмову від її отримання. Те ж саме вказано і в постанові № 410 (тільки щодо повістки № 5573 від 23.05.2026). Позивач заперечує належність такого вручення та зазначає, що передбаченої процедурою особистої фіксації вручення повістки під відеозапис, наскільки йому відомо, не проводилося.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд:
1)Вважати строк пропуску на оскарження постанови поважним та поновити йому строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанов ІНФОРМАЦІЯ_1 № 410 від 01.06.2026 року та № 413 від 02.06.2026, та поновити його, починаючи відлік з 28.07.2026.
2)Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 410 від 01.06.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову № 410 від 01.06.2026 року, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
3)Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 413 від 02.06.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову № 413 від 02.06.2026, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 13.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Матвієнко Н.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву не надав.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Положеннями ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним.
Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що 23 травня 2026 року він перебував біля місця свого проживання. Працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 затримали його та доставили його на територію КНП ММР «Міська лікарня № 3» («Дубки»). Фактично позивач протягом наступних двох діб перебував у місці, визначеному працівниками ТЦК та СП, та не мав можливості вільно залишити його. ОСОБА_1 перебував там з обіднього часу 23 травня 2026 року до обіднього часу 25 травня 2026 року, включно з двома ночівлями. При цьому його мобільний телефон був вилучений працівниками ТЦК та СП, у зв`язку з чим члени його сім`ї не знали про його місцезнаходження. Вказані твердження відповідачем не спростовані.
01.06.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову № 410, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.
У відповідності до вищезазначеної постанови відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 290 від 24.05.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягає в тому, що він не прибув вчасно за повісткою. Відповідно до інформації з АІТС Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від особистого отримання повістки № 5573 від 23.05.2026 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 23.05.2026 на 20:00 год. з метою взяття на військовий облік, для уточнення своїх персональних даних та для проходження медичного огляду. Після чого було складено акт про відмову від отримання повістки № 312 від 23.05.2026. В діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, вчиненого в особливий період, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
02.06.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову № 413, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25 500,00 грн.
У відповідності до вищезазначеної постанови відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 293 від 25.05.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягає в тому, що він не прибув вчасно за повісткою. Відповідно до інформації з АІТС Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від особистого отримання повістки № 7556221 від 24.05.2026 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 24.05.2026 на 16:00 год. для проходження медичного огляду. Після чого було складено акт про відмову від отримання повістки № 313 від 24.05.2026. В діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, вчиненого в особливий період, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Копій вищевказаних протоколів про адміністративні правопорушення, копій повісток, доказів їх направлення/вручення, та ін. до матеріалів справи не долучено, будь-яких клопотань про їх витребування жодною зі сторін не заявлено.
Позивач ОСОБА_1 зі вказаними постановами не згоден, вважає їх протиправними та просить скасувати.
Положеннями ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі по тексту Закон №3543-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на ТЦК та СП законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідно до спірних постанов, слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію» у зв`язку з неприбуттям позивача до РТЦК, у строк і місце, зазначені в повістці.
На переконання суду, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) під час вручення повістки здійснюється фото- і відео фіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 23.05.2026 та 24.05.2026 до РТЦК. Крім того, він посилається на те, що на час нібито вручення йому таких повісток він перебував у пункті збору при ТЦК та фізично був обмежений в пересуванні, не мав можливості залишити пункт збору. Беззаперечних та неспростовних доказів на підтвердження вручення ОСОБА_1 повісток (відмову від їх отримання) до матеріалів справи не долучено.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що вина позивача не доведена неспростовними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачений частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, №4909, параграф 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Враховуючи викладене, інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. (665,60 грн. х 2).
Керуючись статтями 18, 19, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними і скасування постанов про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 410 від 01.06.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 413 від 02.06.2026 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 28.09.2026.
Суддя Г.А. Микульшина