Справа №484/4115/26
Провадження №2-др/484/216/26
УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового рішення
28.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Медведєвої Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
27.08.2026 у справі ухвалене рішення, яким позов задоволений повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1050 грн 67 коп. за житлово-комунальні послуги, інфляційних витрат у розмірі 293 грн 55 коп., 3% річних у розмірі 77грн 63 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1331 грн 20 коп., всього 2753 грн 05 коп.
31.08.2026 до суду надійшла заява від представника позивача Коваля А.Є.. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3284 грн 378 коп.
Ухвалою від 02.09.2026 вказана заява представника позивача прийнята до розгляду та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи.
Відповідач заяви та клопотання суду не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно із п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Отже, у малознічній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Отже, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Як встановлено у цій справі, яка є малозначною, позов від імені позивача ФОП ОСОБА_3 та документи на підтвердження позовних вимог подано представником Ковалем А.Є., який не є адвокатом, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 березня 2026 року.
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просила про компенсацію здійснених витрат, понесених позивачем на правову допомогу.
Разом з тим, договір про надання правничої допомоги № 01 від 19 березня 2026 року, Додаток №1 до Договору №01 від 19 березня 2026 року, Акт №437 приймання-передачі документів від 17.06.2026, Акт здачі приймання наданих послуг №437 від 28 серпня 2026 року, укладені між адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять належних доказів понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась саме адвокатами адвокатського бюро «Юлії Біжко».
За такого витрати на правову допомогу, про які було заявлено до стягнення з відповідача, не можуть бути відшкодовані, а відтак заява представника ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не належить.
Керуючись ст.141, 246, 258,259,263-265,270 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
в ухваленні додаткового рішення у справі позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Н.А.Медведєва