Справа № 946/10064/25
Провадження № 2/946/2121/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.
за участю секретаря судового засідання Ророг Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесагаз» про скасування заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду до АТ «Одесагаз» про скасування заборгованості, посилаючись на те, що станом на 08.07.2022 року за її ініціативою було проведено відключення від газових мереж частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4.12 типового договору постачання природного газу побутовим споживачем від 06.11.2015 року за № 1386/27831 позивачка письмово повідомила про це Ізмаїльське УЕГГ. Відповідно до цього пункту «Якщо Споживач буде ініціювати розірвання чи припинення цього Договору він має в установленому Правилами постачання порядку попередити про це діючого Постачальника та повністю розрахуватися з ним відповідно до умов цього Договору (крім випадків зміни діючого постачальника природного газу)». Цю процедуру про повідомлення та розрахування з постачальником позивачка повністю виконала. Згідно заяви позивачки була видана квитанція про сплату боргів на момент відключення і позивачка сплатила цей борг і тільки після сплати боргу їй був виданий рахунок на сплату послуг з відключення від газових мереж. Після сплати цього рахунку N 6824 від 07.07.2022 року постачальник провів відключення від газових мереж та видав Акт про відключення від 08.07.2022 pоку. На підставі цього договір на постачання природного газу вважається розірваним і позивачка не є абонентом постачальника. Усі квитанції з оплати природного газу позивачка зберігала більше, ніж 3 роки, після чого вона ці квитанції знищила. Більше зберігати ці квитанції вона не бачила сенсу, так як вона виконала умови термінів зберігання документів і цю частку будинку продала також більше 3-х років тому. Єдине, що вона не знищила - це документи по відключенню та листування з постачальником, так як ці документи зберігалися окремо від квитанцій. Крім того, вона мала негативний епізод з цим постачальником по відключенню від газопостачання іншого об`єкта - квартири по АДРЕСА_2 і постачальник у зв`язку з халатністю втративши документи на відключення через 11 років у 2017 року виставив їй рахунок за неіснуючий борг за природний газ. Показав постачальнику документи на відключення по квартирі, питання було закрито і постачальник відмінив нараховані борги як неіснуючі. Таким чином, вона зробила висновок, що документи на відключення треба зберігати доти, доки не зміниться власник нерухомості в випадку відчуження майна, щоб передати ці документи новому власнику в разі непорозумінь. Проте, після закінчення більше 3-х років позивачка випадково в жовтні 2025 року дізналася, що за нею тягнеться борг постачальника в сумі 974,36 грн. за розподіл газу за домоволодінням по АДРЕСА_1 по особовому рахунку НОМЕР_1 . Про це відповідно до п.34 Правил постачання природного газу від 06.11.2015 року за №1382/27827 вона письмово повідомила постачальника 07.11.2025 року для врегулювання неіснуючого боргу і зняття його, та просила письмово повідомили її про прийняте рішення. Відповіді від постачальника вона не отримала. Усно головний інженер УЕГГ відмовив та сказав, що ніхто не буде шукати її оплату боргів на момент відключення в бухгалтерії постачальника за 2022 рік. Він вважає, що позивачка не сплатила борг до відключення від газопостачання так як по даним постачальника обліковується борг. Таким чином, кожні 3 роки недобросовісний постачальник газу в порушення строків зберігання документів може вимагати від абонента одну і ту ж суму неодноразово. Водночас, постачальник в квитанціях на оплату послуг вказує на термін зберігання документів 3 роки. Крім того, навіть за умовного боргу позивачу не давали згоду на відключення від газопостачання. В 2022 році після сплати існуючих боргів на той момент по розподілу газу позивачці дали згоду на відключення від газопостачання. Договір на приєднання до публічного договору по розподілу газу між сторонами взагалі відсутній, про що раніше в відповіді за підписом начальника УЕГГ підтверджено цей факт. (№9 489 від 15.07.2021 p. перша сторінка знизу рядок №9), відповідно до якої «Заява приєднання до договору на розподіл природного газу Вами підписана не була». Позивачка вважає борг за розподіл газу по АДРЕСА_1 необґрунтованим і неіснуючим, тому, просить суд скасувати борг за розподіл газу, існуючий в АТ «Одесагаз» Ізмаїльське УЕГГ за абонентом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , як необґрунтований і неіснуючий.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях. В судовому засіданні 03.03.2026 року також зазначили, що АТ «Одесагаз» пропустили 3 річний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав, що заперечує проти позовних вимог. В судовому засіданні 03.03.2026 року представник зазначив, що позивачка плутає - послуги з постачання природного газу нею були оплачені, однак залишився борг за послуги розподілу природного газу.
30.12.2025 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що між АТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу (далі - договір), який є договором приєднання з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є підписана споживачем заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу та документальне підтвердження споживання природного газу споживачем. Згідно умов договору, АТ «Одесагаз» здійснювало розподіл природного газу на об`єкт споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Для проведення розрахунків АТ «Одесагаз» на ім`я споживача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . В порушення своїх обов`язків споживач не здійснює оплату за послугу з розподілу природного газу, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість перед АТ «Одесагаз» у сумі 974 грн. 36 коп. (згідно відомостей довідки про фінансовий стан на 30.12.2025 року). З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.26-29).
13.02.2026 року позивачка надала суду відповідь на відзив, в якій вказала, що відповідач сконцентрував відзив на договірних стосунках, посилаючись на те, що приєднання до договору мало місце не на підставі відсутності пропозиції укласти договір, не на підставі відсутності заяви приєднання, а на підставі сплати рахунків та документального підтвердження споживання природного газу. Позивачка зазначила, що пропозиція укласти договір дійсно відсутня. Заява- приєднання дійсно відсутня. Сплата рахунків за спожитий газ відсутня, тому що вона не користувалася газом декілька років. Одностороннє стверджування про борг через 3 роки законом не передбачено. Вважає, що відключення від постачання природного газу відбулося у 2022 році на підставі її заяви про відключення після розрахування за борги (а.с.52).
17.07.2026 року представник відповідача надав суду додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.07.2022 року встановлено, що між АТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу (далі - договір), який є договором приєднання з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є підписана споживачем заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу та документальне підтвердження споживання природного газу споживачем. Згідно умов договору, АТ «Одесагаз» здійснювало розподіл природного газу на об`єкт споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Для проведення розрахунків АТ «Одесагаз» на ім`я споживача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Також на заяві вказано покази лічильника природного газу 19482, тобто документально підтверджене споживання природного газу. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
02.09.2026 року позивачка надала суду заперечення на додаткові пояснення представника відповідача, в яких вказала, що відповідач не підтвердив споживання нею природного газу з 2018 року, не спростував факт законного відключення від газопостачання станом на 08.07.2022 року. Відключення відбулося, що свідчить про те, що станом на 06.07.2022 року у неї не було боргів перед підприємством.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) зазначено, що житлово-комунальні послуги -результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно частини 1статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Як вбачається з п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.
Оператор ГРМ згідно Кодексу газорозподільних систем, який затверджено Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, це є суб`єкт господарювання, шо на підставі ліцензії (надана АТ «Одесагаз» Постановою НКРЕКП від №841 від 29.06.2017 року) здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що для проведення розрахунків АТ «Одесагаз» на ім`я споживача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до заяви а.с. 11, ОСОБА_1 звернулася до АТ «Одесагаз» з проханням провести відключення газового вводу за адресою: АДРЕСА_1 , так як вона не користується та не планує користуватися газом в майбутньому.
Згідно рахунку АТ «Одесагаз» на оплату №6824 від 07.07.2022 року та квитанції №ПН311 ОСОБА_1 сплатила на користь АТ «Одесагаз» за відключення від газопостачання 1101,07 грн. (а.с. 6-7)
Як вбачається з акту про відключення від газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури від 08.07.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , припинено постачання природного газу за заявою абонента ОСОБА_1 (а.с. 8)
При цьому, відповідно до рахунку АТ «Одесагаз» за послуги з розподілу природного газу за серпень 2025 року (а.с.9) та розрахунку АТ «Одесагаз» суми заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 року по 30.11.2025 року борг ОСОБА_1 становить 974,36 грн. (а.с.36-37).
ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського УЕГГ АТ «Одесагаз» з заявою в якій просила скасувати борг в сумі 974,36 грн., так як у неї боргу не має, вона сплатила на користь АТ «Одесагаз» за послугу відключення від газопостачання у сумі 1101,07 грн., та 08.07.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , припинено постачання природного газу (а.с. 10).
У відповіді Ізмаїльського УЕГГ АТ «Одесагаз» від 15.07.2021 року за № 489 питання скасування боргу за послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 в сумі 974,36 грн. не вирішено (а.с. 12-14).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У постанові ВП ВС від 02.02.2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Однак, скасування заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги не існуючим.
Отже, обраний позивачкою спосіб захисту прав шляхом подання позову про зобов`язання АТ «Одесагаз» скасувати борг за розподіл газу, існуючий в АТ «Одесагаз» Ізмаїльське Управління Експлуатації Газового Господарства за абонентом ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не є вірно обраним способом захисту її прав.
При цьому, суд звертає увагу позивачки на те, що у випадку звернення АТ «Одесагаз» до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості, її заперечення щодо спливу строків позовної давності за вимогами, є підставою для відмови в задоволенні позову АТ «Одесагаз» до неї.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного, судовий збір покладається на позивачку.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 13, 16, 49, 77-82, 140, 141, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , до акціонерного товариства «Одесагаз», адреса місцезнаходження: 65003, м.Одеса, вул. Одарія, 1, про скасування заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.П.Пащенко