Справа № 523/3459/26
Номер провадження 2/504/2940/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.,
секретаря судового засідання Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» в особі представника Коваленка Сергія Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за користування грошовими коштами,
встановив:
16.02.2026 представник позивача звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути 3 % річних за користування грошовими коштами у розмірі 9 152 дол. США, судовий збір у розмірі 4 725,97 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 18.02.2026 року справу передано до Доброславського районного суду Одеської області.
Ухвалою суду від 26.03.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.
В судові засідання, призначені на 06.07.2026 року та 21.09.2026 року представник позивача Коваленко С.О. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак, 06.07.2026 року через систему «Електронний суд» звернулася з заявою, в якій просив суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлялася належним чином шляхом надсилання ухвали суду та судових повісток на адресу реєстрації, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 18.02.2026 року за №2354844, однак, у судові засідання, призначені на 06.07.2026 року та 21.09.2026 року не з`явилася, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.08.2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/80054/74/79962, відповідно якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 86 275 доларів США, в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором.
31.08.2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь АТ «Оксі Банк», тому АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги по кредитному договору №014/80054/74/79962 від 08.08.2007 року.
31.08.2021 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АТ «Оксі Банк» на користь ТОВ «Консалт Солюшенс», тому ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло права вимоги по кредитному договору №014/80054/74/79962 від 08.08.2007 року.
Через невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №014/80054/74/79962 від 08.08.2007 року утворилась заборгованість, у зв`язку з чим АТ «Райффайзен Банк Аваль» було змушено звернутись до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 09.07.2021 року по справі №523/16472/20 з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнено 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 014/80054/74/79662 від 08.08.2007 за період з 16.10.2017 по 16.10.2020 в розмірі 7 053,00 дол. США.
02.11.2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником у справі №523/16472/20 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість відповідача за 3% річних станом на 13.02.2026 року складає 9 152,09 доларів США.
Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача нарахованої останнім суми 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.
Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, у даній справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду до відповідачів із вимогою про стягнення з останніх нарахованих кредитором 3% річних за невиконання боржником грошового зобов`язання, пов`язаного із поверненням кредитних коштів, стягнення яких вирішено рішенням суду, яке на даний час не виконане, проте набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В подальшому, як встановлено судом у даній справі, право вимоги до відповідача щодо наявної у них заборгованості перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги, укладеним між первісним кредитодавцем та позивачем у даній справі.
Також, судом у даній справі із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Консалт Солюшенс», заборгованість відповідача за 3% річних, внаслідок невиконання останніми грошових зобов`язань, станом на 13.02.2026 року складає 9 152,09 доларів США.
Розглядаючи справу по суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
За змістом цієї норми Закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.
При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, у даному разі, з огляду на встановлений судом факт невиконання відповідачем основного зобов`язання, встановленого судовим рішенням, яке набрало законної сили, у відповідачів в силу Закону (ч.2 ст. 625 ЦК України) виник обов`язок солідарно сплатити кредитору 3 % річних як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням.
Суд, перевіривши розрахунок заборгованості 3% річних, нарахований відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, вважає його арифметично вірним.
Зворотного відповідачами у даній справі суду не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відтак, з огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних за користування кредитними коштами потребує задоволення у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування понесених останнім витрат зі сплати судового збору в сумі 4 725,97 грн.
Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
На підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи представником позивача надано:
-ордер на надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «Консалт Солюшенс» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 4 725,97 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» в особі представника Коваленка Сергія Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за користування грошовими коштами - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адреою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс, 308, ЄДРПОУ:42251700) 3% річних за користування кредитними коштами у розмірі 9 152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят два) доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Литвинюк А. В.