ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року Справа №160/14722/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14722/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
01.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС Дніпропетровської області про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу від 24 вересня 2025 року №451/4-0436.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з матеріалів справи №160/12669/26 позивачу стало відомо, що відповідач виніс оскаржуване рішенням про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу від 24 вересня 2025 року №451/4-0436, яке направлене відповідачем до позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим листом № 0601196043237. Проте позивач таке рішення не отримував. Вказує, що рекомендоване повідомлення за штрих-кодовим ідентифікатором № 0601196043237 оформлене відповідачем неналежним чином, оскільки не містить номера мобільного телефону для інформування позивача про надходження поштового відправлення, що не відповідає ознакам рекомендованого повідомлення та унеможливило його належне вручення. Крім того, у рекомендованому повідомленні (форма 119) та на конверті за штрих-кодовим ідентифікатором № 0601196043237 відсутня дата повернення відправлення відповідачу у зв`язку з неврученням, що унеможливлює визначити строк його зберігання. Отже, неналежне оформлення рекомендованого відправлення та відсутність інформації про строк його зберігання не дають обґрунтованих підстав вважати кореспонденцію належно врученою платнику податків та не доводять відмову адресата від її отримання, його відсутність або неможливість встановлення особи адресата за місцем знаходження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/14722/26. Розглядати справу ухвалено за правилами загального позовного провадження.
19.06.2026 року до суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач серед іншого зазначає, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, рішення від 24.09.2025 № 451/4-0436 26.09.2025 направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за ідентифікатором поштового відправлення № 0601196043237 на податкову адресу підприємства. Конверт з рекомендованим повідомленням повернуто відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказує, що повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» прямо охоплюється наведеною нормою як одна з «інших причин» невручення. Відповідно до пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачу поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня надходження. Отже, рішення від 24.09.2025 № 451/4-0436, надіслане 26.09.2025, в силу пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України вважається належним чином врученим позивачу не пізніше закінчення місячного строку зберігання поштового відправлення, тобто не пізніше кінця жовтня 2025 року.
25.06.2026 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Справу роглянуто 11.09.2026 року в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд встановив та зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 05511952, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію № 1224145[телефон приховано].
Основним видом підприємницької діяльності є 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу.
Відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, начальником Придніпровського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Віктором Козаковим прийнято рішення від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу позивача. Сума податкового боргу, що підлягає погашенню складає 2 313 599,52 грн.
Вважаючи протиправним рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпунктів 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно стастті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до підпунктіу 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Згідно пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, начальником Придніпровського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Віктором Козаковим прийнято рішення від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу позивача. Сума податкового боргу, що підлягає погашенню складає 2 313 599,52 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, таке рішення контролюючого органу є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи. Суд наголошує, що необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу, його заступником або уповноваженої особи) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.
Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22, від 18.02.2025 у справі №440/8447/23, від 27.02.2025 у справі №380/26982/23.
У цих постановах Верховний Суд також зазначив, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
У спірному рішенні відповідача від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 про стягнення коштів з рахунків зазначено, що у відповідності до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення податкового боргу у розмірі 2 313 599,52 грн.
Також згідно інформації суми податкового боргу, що погашається за рішенням про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення від 24.09.2025 року за № 451/4-0436, сума податкового боргу складає 2 313 599,52 грн. за земельний податок з юридичних осіб.
Таким чином, рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 містить конкретно визначену суму податкового боргу, що стягується з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей позивача, у розрахунку до рішення зазначено саме щодо якого податкового боргу прийнято рішення.
Також, позивач посилається на недотримання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо направлення та вручення оскаржуваного рішення.
З даного питання суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги чи податкового повідомлення-рішення, рішення, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги чи податкового повідомлення-рішення, або іншого рішення.
При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26 липня 2022 року у справі № 640/3437/21.
Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 жовтня 2020 року по справі № 813/3922/17.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 року по справі №120/479/21-а, в якій суд зазначив, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.09.2025 року за № 451/4-0436, відповідачем 25.09.2025 року було направлено на юридичну адресу позивача засобами поштового зв`язку, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак вказане поштове відправлення було повернуто на адресу контролюючого органу з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання».
При цьому матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем контролюючого органу про зміну податкової адреси.
Також суд зазначає, що порушення правил направлення оскаржуваного рішення не свідчать про його протиправність та не можуть бути підставою для його скасування.
Обґрунтовуючи протиправність рішення від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 позивач зазначає про його передчасність, як підставу для скасування.
Щодо доводів позивача про передчасність прийняття рішення № 451/4-0436 суд зазначає, що відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України 30-денний строк обчислюється з дня надіслання (вручення) податкової вимоги. Податкову вимогу від 11.08.2025 № 0[телефон приховано]-0436 надіслано позивачу 12.08.2025 року та отримано 26.08.2025 року.
Позивач, обраховуючи 30-денний строк вказує на його початок з 26.08.2025 року, як день отримання ним поштою податкової вимоги.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки зміст пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України вказує, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, строк, передбачений пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, встановлює два варіанти: надіслання або вручення.
Відповідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зміст пункту 42.2 дає підстави вважати, що під надісланням документу слід розуміти як надіслання його за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, в той час як врученням є особисте вручення такого документу платнику податків (його представнику).
В даному випадку, податкова вимога була саме надіслана позивачу за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно 30- денний строк обраховується саме з дня надіслання податкової вимоги 12.08.2025 року, а оскаржуване рішення прийнято 24.09.2025 року, тобто через 43 календарних дні. Отже, доводи позивача про передчасність прийняття рішення є необґрунтованими.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було дотримано встановлений Податковим кодексом України 30-денний строк, а тому рішення від 24.09.2025 року за № 451/4-0436 про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу є правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська фабрика нетканих матеріалів» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська