ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа №160/16008/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16008/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
26 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази її направлення відповідачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року призначено заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16008/26 до розгляду в порядку письмового провадження.
02 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач вважає заявлений розмір витрат у сумі 10 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи та фактично виконаним обсягом робіт. Зазначає, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін), що свідчить про належність справи до справ незначної складності; предмет спору не є винятково складним, оскільки спірні правовідносини стосуються обчислення вислуги років та нарахування надбавки за вислугу років, тобто стандартної категорії справ щодо грошового забезпечення військовослужбовців, у якій склалася усталена та послідовна судова практика; частина заявленого обсягу послуг (аналіз відзивів, підготовка відповіді на відзив) на момент визначення фіксованого розміру гонорару у договорі об`єктивно не могла бути надана; а також, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, тож стягнення завищеного розміру витрат покладає необґрунтований тягар на державу.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу (правової) допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правничої допомоги від 03.06.2026 року №26/26ЮК (далі - Договір);
2) Розрахунок вартості виконаних робіт від 24.08.2026 року №1 по Договору (далі - Розрахунок);
3) Акт від 24.08.2026 року №1 по Договору (далі - Акт).
Договором погоджено надання позивачу професійної правничої допомоги згідно умов договору та додатку до нього.
Розрахунок є додатком №1 до договору та за своїм змістом є погодженим сторонами прейскурантом послуг, що надаються.
Актом засвідчено надання позивачу наступних послуг:
1) первинна консультація - 1 година - 1 000,00 грн;
2) аналіз обставин справи та наданих документів, формування правової позиції - 2 години - 2 000,00 грн;
3) складання адміністративної позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - 6 годин - 6 000,00 грн;
4) складання відповіді на відзив - 1 година - 1 000,00 грн.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов`язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору. Також суд враховує подані відповідачем заперечення.
Відповідач посилався на поширеність даної категорії справ, наявність усталеної судової практики та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач також вказував, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не повинно створювати надмірного фінансового навантаження.
Суд приймає ці доводи до уваги та враховує під час остаточного визначення вартості професійної правничої допомоги.
Також відповідач посилався на те, що частина заявленого обсягу послуг (аналіз відзивів, підготовка відповіді на відзив) на момент визначення фіксованого розміру гонорару у договорі об`єктивно не могла бути надана.
Суд відхиляє це зауваження як необґрунтоване, оскільки до стягнення заявлено саме той обсяг послуг, що фактично надано. Погодження вартості можливих юридичних послуг вже на етапі укладання договору є належним та обґрунтованим способом врегулювання спірних правовідносин, а також забезпечує правову визначеність у відповідних правовідносинах. В той час як погодження вартості послуг не гарантує необхідність та надання в подальшому таких послуг, однак слугує визначеності для випадків, коли надання такої допомоги буде необхідним.
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем окремо не наведено.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з`ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також усталена судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду. Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10000,00 грн до 3000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.
У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці та на навчанні, додаткове рішення ухвалене в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/16008/26 - задовольнити частково.
Ухвалити у справі №160/16008/26 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко