ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Справа №160/17157/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
18 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо не задоволення рапорту про звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов`язати командування військової частини розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення на підставі п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», а саме за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач безпідставно відмовив у задоволенні рапорту стосовно звільнення його з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/17157/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем 06.07.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що позивачем в поданому рапорті не підтверджені підстави для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, на підставі п.п. «г» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ немає. Таким чином, відмова відповідача у задоволенні такого рапорту є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що підтверджується наказом військової частини НОМЕР_1 №35 від 04.02.2025 року..
08.05.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
До вказаного рапорту були долучені копії підтверджуючих документів, а саме: копія паспорт ОСОБА_1 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ; довідка від 13.04.2026 № 3-110; свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ; свідоцтво про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 ; свідоцтво про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_8 ; копія посвідчення багатодітної сім`ї НОМЕР_9 ; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (відсутність заборгованості) № 94870 від 01.05.2026 року.
Військова частина НОМЕР_1 листом №16048/р-вн від 13.05.2026 р. у задоволенні рапорту позивачу відмовили та в обгрунтування відмови було зазначено, що - «Для подальшого розгляду питання до рапорту необхідно додати один із документів, що підтверджує спільне проживання та виховання дітей (копію свідоцтва про шлюб з матір`ю або батьком дітей, або копію рішення суду чи органу опіки про визначення місця проживання дітей з військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками). У разі наявності падчерки чи пасинка додатково надаються документи, що свідчать про відсутність інших осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Також необхідно надати інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність відомостей щодо стягнення аліментів, сформовану не раніше ніж за п`ять днів до дня подання документів».
Не погодившись з вищезазначеною відмовою позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
При вирішені спору суд виходить із того, що Закон України "Про військову службу і військовий обов`язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 від 22.07.2025р.
У позивача, від ОСОБА_9 є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серії НОМЕР_5 від 05.09.2014р.) та дочка - ОСОБА_5 (свідоцтво серії НОМЕР_6 від 28.10.2015р.).
Також, у позивача, від ОСОБА_8 є син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво серія НОМЕР_4 від 15.08.2025 р.).
У ОСОБА_8 від померлого ОСОБА_10 є дочки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (свідоцтво серії НОМЕР_8 від 17.01.2011р.) та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (свідоцтво серії НОМЕР_7 від 10.07.2013р).
Відповідно до довідки Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 3-136 від 27.05.2026 року - ОСОБА_1 проживає разом з: дружиною - ОСОБА_2 , падчеркою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 та сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4
08.05.2026 Позивач подав рапорт, який зареєстрований Військовою частиною НОМЕР_1 від 13.05.2026 за вх. №16048/р-вн щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII у зв`язку зі сімейними обставинами, а саме перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.
Військова частина НОМЕР_1 листом №16048/р-вн від 13.05.2026 р. у задоволенні рапорту позивачу відмовили та в обгрунтування відмови було зазначено, що - «Для подальшого розгляду питання до рапорту необхідно додати один із документів, що підтверджує спільне проживання та виховання дітей (копію свідоцтва про шлюб з матір`ю або батьком дітей, або копію рішення суду чи органу опіки про визначення місця проживання дітей з військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками). У разі наявності падчерки чи пасинка додатково надаються документи, що свідчать про відсутність інших осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Також необхідно надати інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність відомостей щодо стягнення аліментів, сформовану не раніше ніж за п`ять днів до дня подання документів».
Пунктом 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Абзацом 1 пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Пунктом 12.11 Розділу ХІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України №170 від 10.09.2009 (далі - «Інструкція №170»), наведено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у Додатку 19 до Інструкції №170.
Із змісту пп. 13 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170 вбачається, що якщо звільнення з військової служби відбувається у зв`язку перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), то на розгляд подаються такі документи:
- копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та/або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);
- один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку.
Приписами ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Суд зазначає, що сімейне законодавство визначає безумовний обов`язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, однак стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Частиною 1 ст. 260 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Так, в силу положень ч.1 ст.268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто, в контексті спірних відносин, позивач мав би обов`язок по утриманню неповнолітніх дітей своєї дружини, як щоб їх матір або зазначені у цій нормі особи (у разі їх наявності) з поважних причин не могли б надавати їм належного утримання.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд зазначає, що позивачем не доведено таких обставин.
Так, надані позивачем документи до матеріалів справи, зокрема довідки Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області № 3-136 від 27.05.2026 року про проживання позивача за певною адресою, не містять інформації про неможливості дружини позивача утримувати своїх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ; чи наявні у дітей інших родичів, наведених в ч.1 ст.268 СК України, які можуть їх утримувати.
Суд зауважує, що звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач не врахував, що лист відповідача №16048/р-вн від 13.05.2026 р. фактично не містив відмову у задоволенні його рапорту, натомість відповідач пропонував у відповідності до діючого законодавства довести факт утримання падчериць і після збору всіх підтверджуючих документів буде вирішено питання про звільнення.
Суд звертає увагу на те, що разом і з рапортом про звільнення позивачем подано до відповідача лише документи, які свідчать про його одруження та про наявність дітей у її дружини.
Отже, суд вважає, що позивач не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього приписів підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII на час звернення з рапортом від 08.05.2026 року до командира в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем, під час розгляду справи, не було доведено факту перебування на його утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, а тому відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є правомірною, а вимоги позову такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначений висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_11 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 25 вересня 2026 року.
Суддя Е.О. Юрков