ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16401/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 16.04.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат йому з 16.04.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат йому з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023рік з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 щодо необчислення та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 24.05.2024 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та провести виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 24.05.2024 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що під час проходження служби цивільного захисту в період з 16.04.2022 року по 31.12.2023 року Відповідач невірно встановлював йому розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі. З 01.01.2023 року по 24.05.2024 року Позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація його грошового забезпечення. На звернення представника Позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення в повному розмірі Позивач отримав відповідь від 27.01.2026 року, в якій було відмовлено в такому перерахунку. Позивач вважає, що має законне право на грошового забезпечення за вказані періоди, його індексацію в повному обсязі та на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення за вказані періоди.
Ухвалою суду від 04.05.2026 року позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Військової частина НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і зазначила про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення Позивача та його індексації за спірні періоди з 16.04.2022 року по 24.05.2024 року. У відзиві зазначається, що Позивач може заявити вимоги про виплату грошового забезпечення лише в межах шестимісячного строку і що Позивачем пропущені строки звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо грошового забезпечення військовослужбовців, порядку та підстав його перерахунку регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для проведення індексації грошових доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III (надалі - Закон № 2050-III), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач у спірний період проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Суть спору між сторонами в даній справі в першій частині позовних вимог зведена виключно до наявності у Позивача права на грошове забезпечення з врахуванням пункту 4 Постанови №704 (в редакції чинній з 29.01.2020 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на відповідні роки (2022-2023 роки) встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням посади, яку займав Позивач.
Позивачем зазначено, що в період з 16.04.2022 року по 31.12.2023 року грошове забезпечення Позивача нараховувалося та виплачувалося Відповідачами із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та без врахування пункту 4 Постанови №704 (в редакції чинній з 29.01.2020 року).
Безспірно, за приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, в тому числі органів цивільного захисту) та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі - постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103.
Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
Одночасно суд враховує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції: "установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, з дня набрання чинності цією Постановою №481 (20.05.2023) замість розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Правомірність Постанови №481 підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року по справі №320/29450/24.
За висновками Верховного Суду, викладеними у вищевказаній постанові, Кабінет Міністрів України уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема, у твердому (фіксованому) розмірі, та реалізація таких повноважень не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже зазначалося, сторонами не заперечується, що в період з 16.04.2022 року по 31.12.2023 року Позивачу нараховувалося грошове забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року. Отже, Відповідачами застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, а не встановлений законом на 01 січня календарного року, зокрема у 2022-2023 роках.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії Відповідача, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні Позивачу в період з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року (до набуття чинності Постанови №481) розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови, є протиправними.
Разом з тим, з набуттям чинності Постанови №481 суд вважає про відсутність у Позивача права на перерахунок його грошового забезпечення після 19.05.2023 року, так як алгоритм нарахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не змінився.
Одночасно до позову не долучено жодних належних та допустимих доказів щодо нарахування та виплати Позивачу в період проходження військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.
Згідно наказу Відповідача №13 від 16.04.2022 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом, надбавка за вислугу років Позивачу встановлена в розмірі 0%.
Таким чином, позовні вимоги Позивача в цій частині позову є часткового обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Порушене право Позивача в цій частині підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача здійснити Позивачу перерахунок з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020 року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу індексація його грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року 24.05.2024 року (в межах позовних вимог) не нараховувалася та не виплачувалася.
Суть спору між сторонами в даній справі в цій частині позовних вимог зведена виключно до наявності у Позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період із врахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року із застосуванням індексів споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 року у справі №400/6254/24 зазначила, що перерахунок підвищеного розміру грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня відповідних років виключає підстави для індексації такого доходу.
Тобто, визнання судом права Позивача на перерахунок його грошового забезпечення за вказаний спірний період у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня відповідних років виключає підстави для індексації такого доходу Позивача.
Крім того, Позивач та його представник не врахували, що у 2023 році проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) було повністю призупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а тому у Відповідача відсутній обов`язок її нараховувати Позивачу за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року.
Зазначене дає право суду зробити висновок про відсутність у Позивача права на індексацію його грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 31.12.2023 року.
При вирішення спору щодо наявності у Позивача права на індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 24.05.2024 року суд враховує, що індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078).
Розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.
Безспірно, в розумінні вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078 для індексації заробітної плати необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації. Базовий місяць - це місяць останнього підвищення окладів. Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться зростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим - до перевищення порогу індексації.
Суд враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно абзацу другого пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд враховує, що підвищення окладів (посадових та за військовим званням) для військовослужбовців, до яких відносився Позивач, мало місце з 01.03.2018 року згідно постанови КМ України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року в редакції від 24.02.2018 року, що набрала чинності з 01.03.2018 року.
Таким чином, базовим місяцем для спірного обчислення є березень 2018 року, а розрахунок - з наступного за базовим.
За офіційними даними Державної служби статистики індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4%, у лютому 2024 року - 100,3%, в березні 2024 року - 100,5%, в квітні 2024 року - 100,2%, в травні 2024 року - 100,6%. Тобто, відповідно до офіційних даних поріг індексації в 103% до 24.05.2024 року не було перевищено, а тому у Позивача право на індексацію його грошового забезпечення з 01.01.2024 року по 24.05.2024 року не виникало.
Зазначене дає право суду зробити висновок про відсутність у Позивача права на індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 24.05.2024 року.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача щодо протиправності дій Військової частина НОМЕР_1 щодо необчислення та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 24.05.2024 року та зобов`язання її нарахувати і виплатити є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Одночасно суд частково погоджується з доводами Позивача, що відповідно до вимог ст.1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Як зазначено в ст.4 цього ж Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За приписами ст.3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Як вже зазначалося судом, у Позивача наявне право на перерахунок з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року сум його грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), зумовлених збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зазначене свідчить, що Позивач має право на компенсацію втрати такої частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої частини його грошового забезпечення. Порушене право Позивача в цій частині підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Відповідача при перерахунку та виплаті його грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплати компенсацію втрати такої частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів представника Відповідача про порушення Позивачем строків звернення до суду з даним позовом. Представник Позивача не врахував, що предметом спору є грошове забезпечення Позивача як військовослужбовця.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частина НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з врахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020року) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.04.2022 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати такої частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
25.09.26