ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16082/26
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №918230153588 від 20.02.2026 року про відмову в переведенні на пенсію за Законом №2493-ІІІ з врахуванням довідок №6 та №7 від 16.01.2026 року, відповідно до чинного законодавства на момент призначення йому пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області повторно розглянути його заяву про переведення з одного виду пенсії на інший №787 від 13.02.2026 року та здійснити переведення на пенсію за Законом №2493-ІІІ з врахуванням довідок №6 та №7 від 16.01.2026 року при обчисленні пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач з 2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирської області та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі 90% відповідно до статті 21 Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування". З 2023 року Позивача автоматично та без його звернення переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 13.02.2026 року Позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію по інвалідності згідно Закону №2493-ІІІ та надав довідки №6 та №7 від 16.01.2026 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до вказаного закону. Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.02.2026 року Позивачу відмовлено в такому переведенні. Вказане рішення Позивач вважає протиправним, так як має право на переведення на пенсію державного службовця в розмірі 90% від складових заробітної плати.
Ухвалою суду від 01.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що Позивач з 2006 року по 01.03.2023 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування", а з 01.03.2023 року по даний час отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". На думку представника Відповідача, Позивачу правомірно було відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування". Крім того, як зазначається у відзиві на позов, таке переведення призвело б до зменшення розміру його пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі щодо підстав та порядку визначення розміру пенсії при її призначенні або при переведенні з одного виду пенсії на інший врегульовано правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), що були чинні на день таких відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2006 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирської області та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі 90% відповідно до статті 21 Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування".
Як зазначено в позові, 2023 року Позивача автоматично та без його звернення переведено на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 13.02.2026 року Позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію по інвалідності згідно Закону №2493-ІІІ та надав довідки №6 та №7 від 16.01.2026 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до вказаного закону.
Судом встановлено, що вказане звернення (заява) Позивача за принципом екстериторіальності була направлена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Відповідача у справі.
За результатами розгляду таке звернення (заяви) Позивача оскаржуваним рішенням Відповідача №918230153588 від 20.02.2026 року було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії оскільки відсутні підстави для переходу на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) за новими довідками про складові заробітної плати та у зв`язку з недоцільністю в разі поновлення виплати пенсії згідно Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Безспірно, приписами статті 10 Закону № 1058-ІV гарантується права особи на вибір пенсійних виплат, якщо особа одночасно має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В розумінні вимог частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до правомірності вказаного рішення Відповідача №918230153588 від 20.02.2026 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії.
Відповідно до доводів, наведених в оскаржуваному рішенні Відповідача та відзиві на позов представника Відповідача відмова в задоволенні заяви Позивача щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону № 889-VIII та Закону №2493-III була зумовлена відсутністю правових підстав та недоцільністю, так як таке переведення призведе до зменшення пенсійних виплат Позивача.
Такі доводи Відповідача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Так, загальновідомо, що у відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Як вже зазначалося судом та не заперечується сторонами у відповідності до вимог Закону № 1058-ІV проведення переведення особи з одного виду пенсії на інший віднесено до повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, до яких відноситься Відповідач у справі.
Безспірно, приписами пункту 13 розділу XV Закону № 1058-ІV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається.
Разом з тим, Відповідачем всупереч вимогам статті 77 КАС України суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що переведення Позивача в 2023 році на пенсію по інвалідності згідно Закону № 1058-ІV мало місце саме за зверненням самого Позивача.
Одночасно суд враховує, що відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3724-XII дія Закону №3723 поширювалася на „працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців" (пункт 2).
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР було закріплено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону №3723 (перше речення пункту 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення").
За Законом №2493, який набрав чинності 4 липня 2001 року, збережено практику врегулювання відносин щодо пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування законодавством України про державну службу.
Так, частиною сьомою Закону №3723 було прямо передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148) частину сьому статті 21 Закону № 2493 викладено в новій редакції, згідно з якою пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону № 1058; положення частини сьомої статті 21 Закону №2493 в редакції Закону №2148 застосовується з 1 жовтня 2017 року.
Отже, з 1 січня 1994 року до 30 квітня 2016 року умови пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування були врегульовані Законом № 3723, зокрема його статтею 37, а з 1 травня 2016 року до 30 вересня 2017 року - Законом № 889, а саме його статтею 90, підпунктом 1 пункту 2, пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення".
Суд враховує, що Конституційний Суд України в Рішенні № 1-р/2026 від 20 січня 2026 року (Справа № 1-301/2019(7129/19) прямо зазначив, що державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 мали 10 років стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, та особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мали 20 років стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 мають право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, тобто в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати за останньою посадою. Крім того, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 їм має бути забезпечено право на перерахунок розмірів їхніх пенсій.
Тобто, Конституційним Судом України закріплено право посадових осіб місцевого самоврядування, які на день набрання чинності Законом № 889 мали 10 років стажу в органах місцевого самоврядування, на перерахунок розмірів їхніх пенсій.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Позивача та його представника щодо врахуванням довідок №6 та №7 від 16.01.2026 року при обчисленні пенсії Позивача.
До позову долучено копії вказаних довідок №6 та №7 від 16.01.2026 року, які видані Звягельською міською радою Житомирської області за формами, затвердженими Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3.
Разом з тим, Позивач та його представник не врахували, що вказана постанова управління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду № 30-1 від 18.09.2024.
Тобто, довідки №6 та №7 від 16.01.2026 року, які видані Звягельською міською радою Житомирської області за формами, затвердженими Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3, є неналежними довідками, а тому не можуть бути враховані при визначення розміру пенсійних виплат.
Суд звертає увагу Позивача та його представника, що алгоритм дій територіальних органів при призначенні та нарахуванні (перерахунку) розміру пенсії особам згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон № 889-VIII) на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) врегульовані правовими нормами Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (надалі - Порядок №622).
Як зазначено в п.5 цього Порядку №622, Довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6 до цього Порядку.
Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення №918230153588 від 20.02.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято не на підставі наведених судом вимог чинного законодавства та без урахування всіх обставин у справі, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути його заяву від 13.02.2026 року про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням висновків суду щодо наявності у Позивача такого права.
Ухвалене судове рішення не перешкоджає Позивачу долучити до розгляду його заяви довідки, що відповідають вимог пункту 5 Порядку №622.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, місто Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №918230153588 від 20.02.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. №2493-III та з урахуванням Закону України Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.02.2026 року про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням висновків суду та відповідно до Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 р. №2493-III та з урахуванням Закону України Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII "Про державну службу".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
22.09.26