ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/11277/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31 березня 2025 року № 064350002118 про відмову у переведенні з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести позивачку з 24 березня 2025 року з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 % заробітної плати, зазначеної у довідках Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 04 лютого 2025 року № Г-64/14 та № Г-64/14/1.
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує про безпідставну відмову пенсійного органу у переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця за нормами статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (надалі - Закон № 889-VIII), тобто 01 травня 2016 року, вона займала посаду державного службовця та стаж державної служби, що не заперечується відповідачем, склав 19 років 01 місяць 10 днів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (надалі - Порядок № 622), згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIIІ станом на 01 травня 2016 року: мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України; мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки на час набрання чинності Законом № 889-VIIІ стаж роботи позивачки на державній службі становив 19 років 01 місяць та 10 днів, й на 01 травня 2016 року (набрання чинності Законом № 889-VIIІ) позивачка не обіймала посаду державної служби, а також на 01 травня 2016 року позивачка, відповідно, не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIIІ вона не набула. Також зауважує на дискреційності повноважень пенсійного органу щодо розрахунку стажу для цілей призначення та перерахунку пенсій. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позов також не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у позові з аналогічно викладених Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області підстав.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзивах на позов, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
24 березня 2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, а саме перехід з пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
До цієї заяви додано, зокрема довідки, видані Житомирською районною державною адміністрацією: про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 04 лютого 2025 року № Г64/14; про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) за період роботи з 16 вересня 2016 року по 12 червня 2017 року від 04 лютого 2025 року № Г-64/14/1.
За результатом розгляду заяви за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області від 31 березня 2025 року № 064350002118 відмовлено позивачці у переведенні на пенсію державного службовця, оскільки стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, становить 19 років 01 місяць 10 днів, тому право на пенсію за віком відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII та пунктів 10 і 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIIІ не підтверджено у зв`язку з відсутністю станом на 01 травня 2016 року необхідного страхового стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що ключовим питанням у цій справі є встановлення перебування позивачки на 01 травня 2016 року на посаді, віднесеній до відповідних посад державних службовців, як вона стверджує, для цілей застосування положень пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIIІ.
Так, до 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом № 3723-ХІІ.
Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Крім того, пунктом 1 Порядку № 622 також, аналогічно до положень статті 90 Закону № 889-VІІІ, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Також суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічні положення закріплені у Порядку № 622.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855 та від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24.
Як встановлено судом, відповідач оскаржуваним рішенням у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ відмовив з тих підстав, що позивачка на 01 травня 2016 року не має 20-річного стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, й на час набрання чинності Законом № 889-VIII посаду державної служби не обіймала.
Натомість позивачка наполягає на зворотньому: що на час набрання чинності Законом № 889-VIII (01 травня 2016 року) вона працювала на посаді державного службовця.
Для цілей вирішення ключового у цій справі питання суд з`ясував, що згідно із записами у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , з 18 січня 2013 року (на підставі розпорядження від 14 січня 2013 року № 9-к) позивачка була призначена на посаду директора Коростишівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за переведенням, звільнившись з посади заступника начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації (запис за порядковим № 11); а з 15 вересня 2016 року (на підставі розпорядження від 15 вересня 2016 року № 171-к) звільнена з посади директора Коростишівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за угодою сторін (запис за порядковим № 14).
Отже, станом на 01 травня 2016 року (набрання чинності Законом № 889-VIII) позивачка обіймала посаду директора Коростишівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про що вона також зазначає у позовній заяві, стверджуючи, що працювала на державній службі.
Вирішуючи чи відноситься робота на посаді директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді до державної служби, суд враховує висновки з цього питання Верховного Суду, який у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 120/4302/19-а виходив з такого.
Організаційні і правові засади соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю визначено в Законі України від 21 червня 2001 року № 2558-III "Про соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю" (надалі - Закон № 2558-III).
Відповідно до статті 17 Закону № 2558-III здійснення соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю покладається на: республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міські, районні у містах, селищні та сільські центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді; спеціалізовані формування, що створюються районними, міськими, районними у містах, селищними і сільськими центрами соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.
Центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді утворюються, реорганізуються і ліквідуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, належать до сфери їх управління і підпорядковуються відповідно органу виконавчої влади чи виконавчому органу міської, селищної, сільської ради. Штатна чисельність працівників республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді встановлюється згідно з державними соціальними стандартами і нормативами.
Загальне положення про центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді затверджує Кабінет Міністрів України.
Діяльність центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді фінансується за рахунок коштів, передбачених у місцевих бюджетах за відповідним кодом програмної класифікації видатків, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Послуги, що надаються центрами соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, є державними послугами і здійснюються на безоплатній основі.
На 01 травня 2016 року зберігало чинність Загальне положення про центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2013 року № 573 (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 479).
Відповідно до пункту 1 Загального положення Центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі - центр) - це спеціальний заклад, що проводить соціальну роботу з сім`ями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Мережа центрів складається з республіканського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських (далі - регіональні центри), районних, міських, районних у містах центрів (далі - місцеві центри).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державною службою є публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 вказаного Закону посадою державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
У частині другій статті 3 Закону № 889-VIII установлено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.
Водночас пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII передбачено, що дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
Ураховуючи, що місцеві Центри утворюються, реорганізуються і ліквідуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 120/4302/19-а виснував, що посада директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не належить до посад державної служби.
На користь цього висновку, як зазначив Верховний Суд, свідчить і те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 889 було визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 9-р "Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування".
Суд зважає, що спірні правовідносини у цій справі та № 120/4302/19-а не є подібними, проте вирішення питання статусу державного службовця директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді є визначальним та застосовним і у цій справі.
Отже, з набранням чинності новою редакцією Закону № 889-VIII позивачка втратила статус державного службовця, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що позивачка станом на 01 травня 2016 року обіймала посаду державного службовця й, відповідно, відсутні передумови застосування норми пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VІІІ щодо 10-річного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, для цілей призначення пенсії за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
Враховуючи, що стаж державної служби позивачки на 01 травня 2016 року на посадах державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, складав 19 років 01 місяць 10 днів, тобто менше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, враховуючи зміст та обсяг фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах пенсійний орган, відмовляючи у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, що доводить необґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо скасування оскаржуваного рішення пенсійного органу, як і, відповідно, похідної вимоги щодо її розміру 60 % заробітної плати, зазначеної у довідках Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 04 лютого 2025 року № Г-64/14 та № Г-64/14/1.
Тому позов слід залишити без задоволення.
За правилами статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат у цій справі.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
28.09.26