ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
28 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/3106/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому спрощеному позовному проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті,
Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в Закарпатський окружний адмінсуд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті яким просить:
- Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №011175 начальника Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Позовні вимоги обгрунтовує наступним.
Постановою Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 03 березня 2026 року за №ОПШ011175 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ « Про автомобільний транспорт» за порушення вимог ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №011175 зазначено, що автомобільним перевізником ОСОБА_2 28.01.2026 о 10 год. 22 хв., а/д М-03, Київ-Харків-Довжанський, 471 км. допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №ОАР 064577 від 28.01.2026.
17.03.2026 на адвокатський запит було надано відповідь, на підставі яких документів було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010120, а саме: копії документів: акт №ОАР 064577, повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №011175, с/лист про направлення копії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, фото транспортного засобу, заказ покупателя, декларація про відповідність.
В акті зазначено порушення: передбачено ст.34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом «Харків-Павлоград-Дніпро» з порушенням п.55 КМУ №176 від 18.02.1997 року.
Відповідачем не подано до суду доказів повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №ОАР 064577 від 28.01.2026 року, за результатами якого було винесену постанову №011175.
Також, Державними інспекторами УКРТРАНСБЕЗПЕКИ не було встановлено автомобільного перевізника, що також підтверджується матеріалами на підставі яких було винесено оскаржувану постанову. ФОП ОСОБА_1 не здійснювалися регулярні/ нерегулярні перевезення пасажирів та доказів на здійснення останнім відповідачем надано не було. З огляду на викладене, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не було з`ясовано та не встановлено належними доказами особу автомобільного перевізника.
Враховуючи, що відповідачем не додано доказів до постанови, які могли би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, вважає за необхідне просити суд задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.
Позивач вважає, що постанова №011175 від 03 березня 2026 року про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
20 травня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження та зобов`язано відповідача надати суду в термін 7 днів всю справу щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу.
28 травня 2026 року від представника відповідача Білової О.В. надійшла заява на виконання ухвали суду у додатках.
05 червня 2026 року від представника відповідача Білової О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено наступне.
По-перше, транспортний засіб позивача OPEL MOVANO ,д.н.з НОМЕР_1 , належний йому на праві власності відповідно до документа СТТ №899784, є спеціалізованим вантажним фургоном (з гідробортом), а тому, використовувався для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а не пасажирських перевезень, як зазначено у позовній заяві.
По-друге, в матеріалах справи міститься Заказ покупця №496 від 27.01.2026 із про продаж ФОП ОСОБА_3 арахісу фракції 2-4 в кількості 30ящиків.
Також, водій ОСОБА_4 , який в момент перевірки знаходився за кермом не надав інспектору товарно-транспортну накладну на товар, в якій одним із обов`язкових реквізитів є зазначення осіб, які беруть участь у перевезенні : замовник, вантажовідправник, автомобільний перевізник. Тому, при визначенні особи перевізником за відсутності товарно-транспортної накладної у інспектора не виникає інших підстав визначити перевізником особу, якій належить транспортний засіб, оскільки таким не було заявлено та не надано підтвердження про вибуття транспортного засобу із користування власника або надання такого права третій особі.
Щодо правомірності визначення ОСОБА_5 автомобільним перевізником за відсутності товарно-транспортної накладної як основного документа на вантаж, зазначено, що першочергово аналізуються реєстраційні дані транспортного засобу. У разі підтвердження, що власник є суб`єктом господарювання, визначальним є аналіз товаросупровідних документів, які має водій. На підставі наданих матеріалів відповідач дійшов висновку, що саме позивач є перевізником.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (постанова КМУ №363), товарно-транспортна накладна повинна містити обов`язкові реквізити та оформлюється обов`язково при перевезенні вантажів на договірних умовах (також відповідно до постанови КМУ №207 від 25.02.2009). Отже, з моменту визначення особи автомобільним перевізником на неї покладається обов`язок дотримання вимог законодавства, зокрема щодо умов праці та відпочинку водіїв. З матеріалів справи встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом OPEL MOVANO (спеціалізований вантажний фургон), використовує працю водія ОСОБА_4 .
Для транспортних засобів із повною масою до 3,5 т у разі відсутності тахографа водій зобов`язаний відповідно до п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.
Додатково вказує, шо матеріалами справи підтверджено, що позивача було належним чином повідомлено листом від 17.02.2026 №12594/26.2/24-26 про розгляд справи 03.03.2026 у м. Дніпро. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи. При цьому Верховний Суд зазначає, що ключові докази у справах цієї категорії формуються саме на момент перевірки, коли особа зобов`язана пред`явити відповідні документи. Позивач не надав суду доказів, які могли б спростувати встановлені порушення.
У зв`язку з вищевикладеним, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини встановлені судом
Судом встановлено, що 28 січня 2026 року Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було здійснено перевірку транспортного засобу OPEL д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .
В результаті перевірки був складений акт від 28 січня 2026 року №ОАР 064577, яким встановлено, що вищевказаним автотранспортним засобом керував водій ОСОБА_4 , а також вказано порушення передбачене ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом «Харків-Павлоград-Дніпро» з порушенням п. 55 КМУ №176 від 18.02.1997 р.
Актом зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 частиною 1 абзацом 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за міжобласним маршрутом «Харків-Павлоград-Дніпро» з порушенням п. 55 КМУ №176 від 18.02.1997 р.
На підставі вказаного акту перевірки було винесено постанову від 03 березня 2026 року № ОПШ 011175 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень, за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 частиною 1 абзацом 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»/.
Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Мотиви та норми права застосовані судом
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка) визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом пунктів 8, 12 цього ж Порядку рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення. Водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.
Пункт 13 Порядку №1567 визначає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки). У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.
Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 16 Порядку №1567).
Згідно з пунктами 17 та 19 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України Про адміністративну процедуру. У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі. За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Таким чином, Управління, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, уповноважене здійснювати державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, зокрема, шляхом здійснення рейдових перевірок та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 34 Закону №2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів; використовувати на маршруті транспортні засоби, пристосовані для перевезення пасажирів, у тому числі для перевезення пасажирів у кріслах колісних, пасажирів з порушенням зору або слуху, у кількості, визначеній замовником перевезень; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організовувати проведення початкового та періодичного навчання водіїв, у тому числі з питань супроводу осіб з інвалідністю під час посадки у транспортний засіб і висадки з нього, згідно з вимогами законодавства; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів та/або вантажів. Автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечувати ознайомлення з документами щодо умов провадження та організації господарської діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом особам, уповноваженим на здійснення заходів державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті".
В силу частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону №2344-III, не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III визначено, що при оформленні ТТН вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила №363), які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.
За приписами пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу. .
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Згідно з пунктом 11.2 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Приписами пункту 11.3 цих же Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України Про захист персональних даних, Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пунктом 11.4 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Отож, положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. За відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
З матеріалів справи встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом OPEL MOVANO (спеціалізований вантажний фургон), використовує працю водія ОСОБА_4 .
Для транспортних засобів із повною масою до 3,5 т у разі відсутності тахографа водій зобов`язаний відповідно до п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.
Під час перевірки водій не мав жодного із зазначених документів. Таким чином, сукупність порушень - зокрема відсутність товарно-транспортної накладної та документів обліку робочого часу - підпадає під кваліфікацію, передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо дотримання процедури розгляду справи, суд зазнача, що відповідно до п.17 Порядку проведення рейдових перевірок (№1567), справа розглядається у присутності автомобільного перевізника або його представника. Повідомлення про дату і місце розгляду здійснюється не пізніше ніж за 7 календарних днів шляхом: вручення під підпис; направлення рекомендованого листа; або електронного повідомлення. У разі неявки особи справа розглядається за її відсутності.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача було належним чином повідомлено листом від 17.02.2026 №12594/26.2/24-26 про розгляд справи 03.03.2026 у м. Дніпро. Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.
При цьому Верховний Суд у постанові від 06.07.2023 року у справі №560/514/22 зазначає, що ключові докази у справах цієї категорії формуються саме на момент перевірки, коли особа зобов`язана пред`явити відповідні документи. Позивач не надав суду доказів, які могли б спростувати встановлені порушення.
Відтак суд вважає притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що доводи та твердження позивача не свідчать про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам закону, а відтак скасуванню не підлягає. Штрафна санкція до ОСОБА_1 як перевізника застосована правомірно.
Відповідач довів правомірність оскаржуваної постанови, така прийнята з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування постанови належить відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.
Суддя З.Б.Плеханова