ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
28 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/2148/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представниці Романюк Ольги Петрівни (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській област, яким просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати рішення №072350014443 від 24.03.2026 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди її роботи: з 30.09.1983 р. по 15.05.2025 р. в Закарпатському заводі «Електроавтоматика»;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду її роботи: з 30.09.1983 р. по 15.05.2025 р. в Закарпатському заводі «Електроавтоматика» починаючи з часу набуття нею права на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від №072350014443 від 24.03.2026 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як не зараховано до загального трудового стажу період її роботи з 30.09.1983 р. по 15.05.2025 р. в Закарпатському заводі «Електроавтоматика». Вважає, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує її соціальні права.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.04.02026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
17.04.2026 року представником відповідача, через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву Головне управління зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, однак за результатами її розгляду встановлено відсутність необхідного страхового стажу, який у 2026 році має становити не менше 33 років. За даними Пенсійного фонду страховий стаж позивачки складає лише 21 рік 7 місяців 23 дні, у зв`язку з чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відповідач також зазначає, що до страхового стажу не були зараховані окремі періоди роботи та догляду за дітьми через неналежне документальне підтвердження. Зокрема, періоди роботи за трудовою книжкою не враховано через відсутність печатки на її титульній сторінці, а періоди догляду за дітьми - через неподання документів, які підтверджують здійснення такого догляду до досягнення дітьми трирічного віку. При цьому позивачу було повідомлено про необхідність подання уточнюючих довідок та інших підтвердних документів, однак такі документи до органу Пенсійного фонду не надходили.
Крім того, відповідач наголошує, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно підтверджувати страховий стаж, а лише перевіряють належність і достовірність поданих заявником документів. Посилаючись на положення Порядку № 37, Порядку №22-1 та судову практику, відповідач вважає, що діяв виключно в межах наданих законом повноважень, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 16.03.2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду поданих документів, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.03.2026 року № 072350014443 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який має становити не менше 33 років для осіб відповідного віку.
Зокрема, до страхового стажу не було зараховано:
періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 30.09.1983, оскільки на першій сторінці відсутня печатка, чим порушено вимоги п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, необхідно підтвердити довідкою про стаж згідно Порядку № 637, стаж враховано з 01.02.1999 згідно відомостей реєстру застрахованих осіб;
періоди догляду до досягнення трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не підтверджено виховання до 3-х років: відсутній штамп у свідоцтві про народження про видачу паспорта або повідомлення у заяві про здійснення догляду.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.09.1983 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала в Акціонерному товаристві «Закарпатському заводі «Електроавтоматика» з 30.09.1983 року.
Разом з тим, рішенням Тячівського районного суду у справі від 26.11.2025 року у справі №307/2656/25, яке набрало законної сили 29.12.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Акціонерному товаристві «Закарпатському заводі «Електроавтоматика» з 30 вересня 1983 року та по вересень 2022 року систематично отримувала заробітну плату, що стверджується довідкою форми ОК-5.
Крім того, вказаним рішенням зобов`язано Акціонерне товариство «Закарпатський завод «Електроавтоматика» внести до трудової книжки НОМЕР_3 від 30.09.1983 запис про звільнення 15 травня 2025 року ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а також зобов`язано Акціонерне товариство «Закарпатський завод «Електроавтоматика» видати ОСОБА_1 трудову книжку НОМЕР_3 від 30.09.1983 із внесеним до неї записом про звільнення 15 травня 2025 року ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, враховуючи обставини, які встановлені рішенням суду у справі №307/2656/25, суд констатує, що позивач в період з 30.09.1983 року по 15.05.2025 року перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Закарпатський завод «Електроавтоматика», який є правонаступником Закарпатського заводу "Електроавтоматика".
Як вбачається із оскаржуваного рішення, основною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії є відсутність необхідного страхового стажу, оскільки не враховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки на першій сторінці відсутня печатка, чим порушено вимоги п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і в організаціях №162. Враховано стаж з 01.02.1999 року згідно відомостей реєстру застрахованих осіб;
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії), зокрема і питання щодо перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
П. 2.13 Інструкції передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача від 08.08.1970).
Свою відмову зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 до 01.02.1999 року орган Пенсійного фонду аргументує відсутністю печатки на титульній сторінці вказаної трудової книжки.
Разом з тим, суд, рішенням Тячівського районного суду у справі від 26.11.2025 року у справі №307/2656/25, яке набрало законної сили 29.12.2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Акціонерному товаристві «Закарпатському заводі «Електроавтоматика» з 30 вересня 1983 року та по вересень 2022 року систематично отримувала заробітну плату, що стверджується довідкою форми ОК-5.
Крім того, суд враховує праві висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, відповідно до яких не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Суд зазначає, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано до страхового (трудового) стажу позивача період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 30.09.1983 року.
Щодо періоду догляду до досягнення трирічного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не підтверджено виховання до 3-х років: відсутній штамп у свідоцтві про народження про видачу паспорта або повідомлення у заяві про здійснення догляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно пункту 11 вказаного Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3- річного віку мати не працювала.
Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 02.04.1984 підтверджено те, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 .
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 13.03.1986 підтверджено те, що позивач є матір`ю ОСОБА_3 .
За змістом ст. 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону №1788-XII, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального і спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №607/6447/17-а, 16.05.2019 у справі №607/15077/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/19152/15-а.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VI, актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Враховуючи викладене, приписами Порядку №637 визначено альтернативні варіанти підтвердження факту народження дитини - на підставі свідоцтва про народження або паспорту, при цьому вказана норма не надає переваг одному з цих документів.
В контексті приписів Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» свідоцтво про народження є безспірним доказом факту народження дитини.
При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Таким чином, наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для зарахування відповідного періоду до стажу роботи чинним законодавством не передбачені.
Суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірний період роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Враховуючи, те що неврахування записів основного документа про стаж роботи, а саме трудової книжки ОСОБА_1 призвело до неправильного обрахунку її страхового стажу, то суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.03.2026 року слід визнати протиправним та скасувати.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В даному випадку питання обчислення страхового стажу з урахуванням висновків суду та вирішення питання його достатності для призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, відповідач має обов`язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії.
Тому суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву від 16.03.2026 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу спірні періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.09.1983 з врахуванням періодів, що були зараховані під час первинного розгляду поданої заяви, і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №072350014443 від 24.03.2026 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійною фонду України в Одеській області вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) від 16.03.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.09.1983 року, з урахуванням періодів, що були зараховані під час первинного розгляду поданої заяви, і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.А. Гебеш