ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
28 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/3008/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцовича М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №104850012284 від 03.02.2026 року щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 23.08.1992 по 02.07.1993р., з 24.11.1995 по 22.07.1997, з 06.08.1997 по 05.12.2001р., з 01.04.2002 по 31.08.2002 згідно записів трудової книжки та призначити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату призначеної пенсії з дати звернення за її призначенням, а саме з 26.01.2026 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. На переконання позивача, трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, відтак вважає, що оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте без повного з`ясування всіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії. Так, позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19.09.1983: з 23.08.1992 по 02.07.1993р., оскільки відсутній номер наказу звільнення з роботи; з 24.11.1995 по 22.07.1997, оскільки дата та номер наказу дописана іншим чорнилом та відтиск печатки при звільненні з роботи не читабельний; з 06.08.1997 по 05.12.2001р., оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті його наказу та 01.07.2000 по 05.12.2001р. відсутня сплата внесків відповідно Довідки ОК-5, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також не зараховано період з 01.04.2002 по 31.08.2002, оскільки відсутня сплата внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5. Враховуючи відповідність дій Головного управління нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідач 2 відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представником позивача було подано відповідь на відзив, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
26 січня 2026 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого від 03.02.2026 року № 104850012284 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу (страховий стаж заявника 27 років 4 місяці 22 дні).
Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за доданими документами згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983р., до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 23.08.1992 по 02.07.1993р., оскільки відсутній номер наказу звільнення з роботи; з 24.11.1995 по 22.07.1997, оскільки дата та номер наказу дописана іншим чорнилом та відтиск печатки при звільненні з роботи не читабельний; з 06.08.1997 по 05.12.2001р., оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті його наказу та 01.07.2000 по 05.12.2001р. відсутня сплата внесків відповідно Довідки ОК-5, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Також не зараховано період з 01.04.2002 по 31.08.2002, оскільки відсутня сплата внесків згідно індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5.
Не погодившись із діями відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення від 03.02.2026 року № 104850012284, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.
Також, згідно змісту спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983: з 23.08.1992 по 02.07.1993р., оскільки відсутній номер наказу звільнення з роботи; з 24.11.1995 по 22.07.1997, оскільки дата та номер наказу дописана іншим чорнилом та відтиск печатки при звільненні з роботи не читабельний; з 06.08.1997 по 05.12.2001р., оскільки дата звільнення з роботи не відповідає даті його наказу.
Судом становлено, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 19.09.1983 у спірні періоди вона працювала:
- з 23.08.1992 року (наказ №23 від 23.08.1992) по 02.07.1993 (наказ № від 02.07.1993) на посаді продавця Спільного малого підприємства «Сузір`я»;
- з 24.11.1995 (наказ №21-к від 24.11.1995) по 22.07.1997 (наказ №32-к від 22.07.1997) на посаді касира МКНВП «Елегія»;
- з 06.08.1997 (наказ №10-к від 06.08.1997) по 05.12.2001 (наказ №30-к від 19.05.2001) на посадах комірника/начальника складу ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС».
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п. 2.8 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того, в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983 з 23.08.1992 по 02.07.1993, з 24.11.1995 по 22.07.1997, з 06.08.1997 по 05.12.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Крім того, у даній справі спірним також є питання щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 05.12.2001 та з 01.04.2002 по 31.08.2002, щодо яких відсутнє підтвердження сплати страхових внесків відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 19.09.1983 вбачається, що у період з 06.08.1997 (наказ №10-к від 06.08.1997) по 05.12.2001 (наказ №30-к від 19.05.2001) вона працювала на посадах комірника/начальника складу ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС», у період з 21.01.2002 (наказ №15 від 21.01.2002) по 30.09.2002 (наказ №58 від 27.09.2002) на посаді монтажника радіоапаратури Приватного підприємства «ПТ-6».
Як визначено у ст. 1 Закону № 1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з ст. 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм можна дійти висновку, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, у яких спірні правовідносини стосувалися, у тому числі, незарахованих періодів страхового стажу до 1 січня 2004 року.
Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Суд наголошує, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність у органу Пенсійного фонду відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи на такому підприємстві.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки, щодо яких відсутні відомості про сплату страхових внесків, є необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.
Відтак, період роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983 з 01.07.2000 по 05.12.2001 та з 01.04.2002 по 31.08.2002, повинен бути зарахований до її страхового стажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення від 03.02.2026 року № 104850012284 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що права позивача порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням, яке визнано протиправним, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати спірні періоди роботи позивача до її страхового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В даному випадку питання обчислення страхового стажу з урахуванням висновків суду та вирішення питання його достатності для призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, відповідач має обов`язок перевірити чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії.
Тому суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 26.01.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983: з 23.08.1992 по 02.07.1993, з 24.11.1995 по 22.07.1997, з 06.08.1997 по 05.12.2001 та з 01.04.2002 по 31.08.2002 та за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду у даній справі.
При цьому вимоги позивача про призначення та виплату пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.02.2026 року № 104850012284 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2026 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.09.1983: з 23.08.1992 по 02.07.1993, з 24.11.1995 по 22.07.1997, з 06.08.1997 по 05.12.2001, з 01.04.2002 по 31.08.2002 та за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Луцович