ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ
25 вересня 2026 року Справа № 280/9255/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі № 280/9255/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М428 від 06 серпня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним наказ (командира або особи, яка виконує обов`язки командира) Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування до особового складу військової частини солдата ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 в особі (командира або особи, яка виконує обов`язки командира) видати наказ, яким виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 .
Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року позовну залишено без руху.
10 вересня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено фіскальний чек АТ «УКРПОШТА» №81 від 10 вересня 2026 року про оплату накладної №R69[телефон приховано].
Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року позивачу продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 08 вересня 2026 року у справі № 280/8255/26 для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду у паперовому форматі копії позовної заяви з додатками для відповідача або доказу надсилання листом з описом вкладення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
18 вересня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України.
23 вересня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову в якій останній просить суд:
- заборонити Військовій частині НОМЕР_3 в особі (посадової особи, командира або особи, яка виконує обов`язки командира) вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішення у даній справі;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_5 в особі (посадової особи, командира або особи, яка виконує обов`язки командира) вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішення у даній справі
В обґрунтування заяви вказано, що позивач ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується роздруківкою військово-облікового документа із застосунку «Резерв+». На підставі наказу комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально - реабілітаційна академія» № 303/од від 25 жовтня 2024 року позивач є здобувачем освіти денної форми навчання факультету мистецтва та дизайну комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально - реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради за спеціальністю «181 Харчові технології» з терміном навчання з 01 листопада 2024 року по 30 червня 2028 року та має право на відстрочку від мобілізації до завершення мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (яким передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури). Викладені обставини підтверджуються довідкою ректора комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально - реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради № 200 від 10 серпня 2026 року про завершення ОСОБА_1 2 курсу навчання та його переведення на 3 курс та роздруківкою військово-облікового документа із застосунку «Резерв+» 06 серпня 2026 року позивач перебуваючи у місті Берегове Закарпатської області був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час перевірки документів, не зважаючи на діючу відстрочку від мобілізації до завершення мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» яка має відображення у військово-обліковому документі із застосунку «Резерв+» був затриманий співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та протиправно направлений на проходження ВЛК у Комунальне некомерційне підприємство «Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» (військовозобов`язаних, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не завершився, на медичний огляд не направляють, крім випадків прийняття їх на військову службу за контрактом) за результатами якої визнаний придатним до військової служби, що підтверджується копією довідки військово - лікарської комісії № 2026-0806-1543-2335-3 від 06 серпня 2026 року та на підставі витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № М428 від 06 серпня 2026 року солдата ОСОБА_1 відправлено до Військової частини НОМЕР_3 , про що свідчить відповідний витяг з наказу. Позивач зазначає, що у Закарпатській області він не має ані зареєстрованого, ані фактичного місця проживання і не працює в цій області, весь час він перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки має зареєстроване місце проживання у Хортицькому районі за адресою: АДРЕСА_1 . Ані втрати, ані зміни підстав надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не відбулось; жодного повідомлення про прийняття рішення відповідною комісією про скасування (зміни) відстрочки позивач не отримував. Позивач наголошує, що його мобілізація відбулась незаконно, так як відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» здобувачі освіти денної форми навчання призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають. Предметом оскарження є незаконна мобілізація позивача, який мав чинну відстрочку від призову як студент денної форми навчання. Обставини незаконного призову є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42026072210000091 від 2 червня 2026 року, яке здійснюється Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР у м. Львові за частиною 5 статті 426-1 КК України ( Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці). Вказує, що у разі задоволення позовних вимог позивача, в тому числі, в частині зобов`язання відповідних посадових осіб військової частини НОМЕР_3 видати наказ, яким виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 без вжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення, оскільки за час розгляду справи в суді позивача може бути переміщено до іншого місця служби. Переведення позивача до іншої військової частини призведе до припинення безпосередніх правовідносин між ним та відповідачами (Військовою частиною НОМЕР_3 , Військовою частиною НОМЕР_5 ). Це зумовить необхідність заміни або залучення нових учасників справи (співвідповідачів). Окрім того, вказує, що Військова частина НОМЕР_5 в особі (посадової особи, командира або особи, яка виконує обов`язки командира) де наразі перебуває позивач у відрядженні також наділена повноваженнями вчиняти дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до інших військових частин. Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_3 та Військовій частині НОМЕР_5 в особі їх посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до інших військових частин до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, істотно ускладнить або зробить неможливим ефективний захист і відновлення порушених прав позивача. З огляду на вказане, заяву про забезпечення позову просить задовольнити.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується наступним.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19 та інших.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Натомість розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення.
Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачами) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваних рішень (дій) та порушення такими рішеннями (діями) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті. Тому твердження заявника про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є тим висновком, до якого суд ставиться з певною пересторогою, оскільки він може свідчити про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у лише виключних випадках, доведених «поза обґрунтованим сумнівом».
Проте, позивач в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, які б на даному етапі розгляду справи давали можливість суду бути переконаним у тому, що оскаржувані рішення дії чи бездіяльність відповідачів є «очевидно протиправними» поза обґрунтованим сумнівом.
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень, наказів та дій відповідачів, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Щодо можливого настання негативних наслідків, на що також вказує позивач у своїй заяві, то такі доводи заявника також не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Та більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №826/13306/18.
Окремо суд не може оминути поза увагою і той факт, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
В цей період законодавцем внесено зміни до положень КАС України, що регулює питання забезпечення адміністративного позову. Зокрема частину третю статті 151 КАС України доповнено пунктом 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначено вище, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони органам та посадовим особам Збройних Сил України здійснювати будь-які дії з його переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Таким чином даний спосіб забезпечення позову опосередковано матиме вплив на дію можливих наказів командира, відданих в умовах воєнного стану.
Із цього слідує, що обраний заявником спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром в майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити незворотні зміни у правовому становищі позивача, а ймовірність існування ризику, у зв`язку з яким і мали б, на його думку, вживатися заходи забезпечення позову, не підтверджується належними й допустимими доказами.
Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Натомість, наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову у цій справі.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі вищевикладеного та, керуючись статтями 150-156, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов