КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м. Київ справа №320/341/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 №372 щодо визнання ОСОБА_1 таким, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 06.10.2024.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки, на думку останнього, він залишив військову частину НОМЕР_1 зі згоди та наполегливості фінансової служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог і просить суд відмовити в позові, оскільки на момент видання оспорюваного наказу позивач був незаконно відсутній на службі, внаслідок чого підстав для його скасування немає. Стверджує, що для зміни статусу солдата ОСОБА_2 в обліку особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивачу належить повернутися у військову частину НОМЕР_1 для продовження служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серї НОМЕР_2 , виданим Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 26.12.1995.
Пунктом 6.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 №372 солдата ОСОБА_1 визнано таким, який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 06.10.2024, знято з усіх видів забезпечення з 06.10.2024, з продовольчого забезпечення військової частини НОМЕР_1 за загальновійськовою нормою (№1) коеффіцієнт 1,1 знято з 07.10.2024.
Підставою для видання пункту 6.3. оспорюваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 № 372 стала доповідь командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 про факт не прибуття на службу солдата ОСОБА_2 .
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 18.01.2025 № 381 було призначено службове розслідування за вказаним фактом.
За результатами службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.02.2025 №858.
Службовим розслідуванням встановлено наступні обставини.
27.09.2024 солдат ОСОБА_4 прибув до військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_1 , для подальшого проходження військової служби, з військової частини НОМЕР_3 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
З 01.10.2024 по 03.10.2024 солдат ОСОБА_4 проходив співбесіду в фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_1 ), для подальшого проходження служби. За результатами співбесіди встановлено, що військовослужбовець не відповідає вимогам бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
03.10.2024 солдат ОСОБА_4 був направлений з автовокзалу населеного пункту АДРЕСА_1 , до 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_2 .
Начальник фінансово-економічної служби - головний бухгалтер військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 02.10.2024 в телефонному режимі повідомила тимчасово виконуючому обов`язки командира 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 про те, що 03.10.2024 солдат ОСОБА_4 вибуває до 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_2 .
06.10.2024 о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , командиром 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 виявлено відсутність солдата резерву 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який не прибув з району відновлення боєздатності (населений пункт Кривий Ріг, Дніпропетровської області).
На телефонні дзвінки ([телефон приховано]) солдат ОСОБА_4 відповідав, надавати пояснення стосовно самовільного залишення військової частини - відмовлявся.
Таким чином, в результаті службового розслідування, обставини, які стали підставою для видання пункту 6.3. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 №372, підтвердилися. Крім того, було встановлено, що період самовільної відсутності на службі солдата ОСОБА_2 розпочався з 03.10.2024.
Вважаючи оскаржуваний наказ незаконним, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
За змістом ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), згідно з п. 1 якого цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.
Згідно з п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Питання початку, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час і місце виконання обов`язків військової служби визначено в ст. 24 Закону № 2232-ХІІ.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні, з дня початку відбування такого покарання військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Військовослужбовці, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 і 2 частини п`ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону, крім випадків, передбачених цим Законом.
Під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану для військовослужбовців, яким судовим рішенням, що набрало законної сили, призначено кримінальне покарання у виді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, звільнено від відбування покарання на підставі амністії, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, з дня прибуття їх до військових частин (місць проходження військової служби) військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.
За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій частиною п`ятою статті 401 Кримінального кодексу України, зобов`язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах сьомому, дев`ятому та дванадцятому цієї частини, з дня призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;
5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Порядок призупинення та продовження військової служби також визначено в п. п. 144-1 - 144-7 Положення № 1153/2008.
Так, відповідно до п. 144-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно з п. 144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Пунктом 144-3 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення зз посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Отже, вказаними вище нормами Закону № 2232-ХІІ та Положення № 1153/2008 встановлено, що військова служба для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України та інших військових формувань, призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, водночас командир (начальник) військової частини у такому випадку зобов`язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з посади та наказ по стройовій частині про призупинення виплати останньому грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання пункту 6.3. оспорюваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 № 372 стала доповідь командира запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 про факт не прибуття на службу солдата ОСОБА_2 .
У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 18.01.2025 № 381 було призначено службове розслідування за вказаним фактом.
За результатами службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.02.2025 №858.
Службовим розслідуванням встановлено наступні обставини.
27.09.2024 солдат ОСОБА_4 прибув до військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_1 , для подальшого проходження військової служби, з військової частини НОМЕР_3 та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
З 01.10.2024 по 03.10.2024 солдат ОСОБА_4 проходив співбесіду в фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_1 ), для подальшого проходження служби. За результатами співбесіди встановлено, що військовослужбовець не відповідає вимогам бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
03.10.2024 солдат ОСОБА_4 був направлений з автовокзалу населеного пункту АДРЕСА_1 , до 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_2 .
Начальник фінансово-економічної служби - головний бухгалтер військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_5 02.10.2024 в телефонному режимі повідомила тимчасово виконуючому обов`язки командира 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 про те, що 03.10.2024 солдат ОСОБА_4 вибуває до 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_2 .
06.10.2024 о 15:00 під час перевірки наявності особового складу 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 , командиром 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 виявлено відсутність солдата резерву 52 запасної роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який не прибув з району відновлення боєздатності (населений пункт Кривий Ріг, Дніпропетровської області).
На телефонні дзвінки ([телефон приховано]) солдат ОСОБА_4 відповідав, надавати пояснення стосовно самовільного залишення військової частини - відмовлявся.
Таким чином, в результаті службового розслідування, обставини, які стали підставою для видання пункту 6.3. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2024 №372, підтвердилися. Крім того, було встановлено, що період самовільної відсутності на службі солдата ОСОБА_2 розпочався з 03.10.2024.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних належних і достатніх доказів на підтвердження правомірності залишення в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.