КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/59800/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211037-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 30310, 80 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211038-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 32709,40 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211055-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 31733,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211054-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 29406, 00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211061-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 17575,20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0211063-240110-2650-UA3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання 16286,40 грн.;
- визнати протиправною та скасувати повністю податкову вимогу ГУ ДПС у Київській області № 0[телефон приховано]-1036 від 12.11.2024 на суму податкового боргу 149750, 30 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття, адже позивач у даному випадку звільнений від сплати податку нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах наголошують, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду відзивах.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу нараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 згідно із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві, а саме:
- № 0211037-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 30 310, 80 грн„ за період оподаткування 2023 рік;
- № 0211038-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 32 709,40 грн., за період оподаткування 2023 рік;
- № 0211055-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 31 733,00 грн.;
- № 0211054-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 29 406, 00 грн., за період оподаткування 2022 рік;
- № 0211061-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 17 575,20 грн., за період оподаткування - 2021 рік;
- № 0211063-240110-2650-UА3202017[телефон приховано] від 08.06.2024 на суму податкового зобов`язання - 16 286,40 грн., за період оподаткування- 2021 рік.
28,11.2024 позивач отримала засобами поштового зв`язку податкову вимогу № 0[телефон приховано]-1036 від 12 листопада 2024 року Головного управління ДПС у Київській області про те, що сума мого податкового боргу на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 149 750, 30 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Положення підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачають, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Як вбачається із тексту податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, податковий борг нараховано позивачу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на наступні об`єкти нерухомого майна, а саме:
1) нежитлова будівля, загальною площею 904, 80 м2, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ) нежитлова будівля, загальною площею 976, 40 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.
Так, згідно із п.п. «ж» п.п 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно із Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
В свою чергу, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»).
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України».
Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV нього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно- правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України»,
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа № 560/168/19).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.
До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку. Майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю його членів відповідно до закону, (ст. 6 Закону України «Про особисте селянське господарство»),
Судом встановлено, що з 2019 року позивач є членом Особистого селянського господарства, що підтверджується довідкою виданою Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області від 27.11.2024 № 14-15/9-497.
У власності позивача перебуває земельна ділянка, площею 1, 9867 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:001:0706, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В процесі ведення позивачем особистого селянського господарства нежитлові будівлі використовувались за їх функціональним призначенням, а саме для перебування там сільськогосподарських тварин, що мені належать, та корму для них, який вирощувався на належних мені земельних ділянках сільськогосподарського призначення. Вказане підтверджується, зокрема, довідкою, виданою Ставищенською селищною радою Білоцерківського району Київської області від 22.11.2024 №153 про те, що у вказаних будівлях утримуються 7 голів Великої рогатої худоби (ВРХ), 5 голів свиней, домашня птиця, а також зберігаються корма, тюкована солома та сіно.
Як вказує позивач, продукцію, яка утворюється в процесі ведення особистого селянського господарства, вона використовує для власного вжитку, надлишки реалізує родичам, які допомагають вести моє господарство та доглядати худобу.
Отже, в розумінні вищенаведених норм закону, позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
В той же час, нежитлові будівлі, що стали об`єктом оподаткування згідно податкових повідомлень-рішень перебували і перебувають у власності позивача. Вказане підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вище зазначені нежитлові будівлі мають функціональне призначення - для використання в сільськогосподарській діяльності та віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000 - свинарник та телятник, що підтверджується технічними паспортами на ці будівлі.
Отже, нежитлова будівля загальною площею 904, 80 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлова будівля, загальною площею 976, 40 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування відповідно до п.п. «ж» п.п, 266.2.2, п. 266.2. ст. 266 ПК України, оскільки є будівлями сільськогосподарського призначення, які належать сільськогосподарському товаровиробнику та використовуються ним у сільськогосподарській діяльності.
З вищенаведеного вбачається, що у позивача не виникло обов`язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податкові зобов`язання передбачені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а податковий борг, згідно із податковою вимогою, був нарахований відповідачами в порушення норм податкового законодавства України.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 077, 71 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011), Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та податкової вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.06.2024 № 0211037-240110-2650-UA3202017[телефон приховано], № 0211038-240110-2650-UA3202017[телефон приховано], № 0211055-240110-2650-UA3202017[телефон приховано], № 0211054-240110-2650-UA3202017[телефон приховано], № 0211061-240110-2650-UA3202017[телефон приховано], № 0211063-240110-2650-UA3202017[телефон приховано].
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області № 0[телефон приховано]-1036 від 12.11.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 1 538, 86 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят шість копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 1 538, 85 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят п`ять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.