КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
28 вересня 2026 року м. Київ № 320/1244/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської
міської ради «Київської міської державної адміністрації),
Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування припису, доручення, визнання
протиправними дій та повернення майна, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» із позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської рали (КМДА) від 22.08.2024 № 064-11482 в частині кіоску для продажу квитків за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9;
- визнати протиправним та скасувати припис № 202412770 від 21.08.2024 винесений головним спеціалістом-інспектором Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Золотарьовим Р.С.;
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» з демонтажу кіоску для продажу квитків за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 9, що перебуває на балансі позивача за інвентарним номером 101601149 та повернути позивачу непошкодженим зазначене майно без оплати за демонтаж, перевезення та зберігання на майданчику тимчасового складування та зберігання КП «Київблагоустрій».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позивачем було подано заяву про усунення недоліків, в якій просить визнати поважними причини пропуску встановленого процесуального строку на звернення до суду та поновити пропущений строк на звернення до суду.
На обґрунтування заяви позивач зазначає, що після демонтажу кіоску ним здійснювалося листування та проводилися безпосередні зустрічі з відповідачами з метою врегулювання спірного питання без звернення до суду.
Зокрема, позивач посилається на лист Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» від 18.11.2024 №04-25/1201 та відповідь Департаменту територіального контролю міста Києва від 13.12.2024 №064-18078, а також зазначає про проведення інших зустрічей, під час яких, за твердженням позивача, відповідачі запевняли у можливості врегулювання питання без судового спору.
Позивач також посилається на значущість спірного майна, яке, за його твердженням, є державним майном, та на необхідність дотримання особливого порядку його обліку і звітності.
Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 та зазначає, що в умовах воєнного стану застосування процесуальних строків не повинно призводити до надмірного обмеження права на доступ до суду.
Дослідивши подану заяву та матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що припис №202412770 складено 21.08.2024, а демонтаж спірного кіоску здійснено 22.08.2024 на підставі листа/направлення Департаменту територіального контролю міста Києва від 22.08.2024 №064-11482.
Отже, саме не пізніше 22.08.2024 позивач достовірно знав про обставини, які, на його думку, порушують його права та інтереси, зокрема про демонтаж належного йому майна, осіб, які вчинили відповідні дії, а також про документи, на підставі яких такі дії були здійснені.
Таким чином, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду сплив у лютому 2025 року, тоді як із цим позовом позивач звернувся до суду лише 23 грудня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, якщо при цьому позивач не порушує питання про поновлення цього строку, позов залишається без руху. При цьому особа має право протягом установленого судом строку звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
За змістом частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, саме по собі подання позивачем заяви про поновлення строку не є безумовною підставою для його поновлення. Суд має оцінити наведені у такій заяві обставини на предмет їх об`єктивності, істотності, непереборності та наявності причинного зв`язку між такими обставинами і неможливістю своєчасного звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та мають бути підтверджені належними доказами. Також Верховний Суд наголосив, що тривала пасивна поведінка особи сама по собі не свідчить про дотримання строку звернення до суду.
Натомість наведені позивачем обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до суду в межах установленого законом строку.
Так, проведення позивачем листування та переговорів із відповідачами з метою досудового врегулювання спору саме по собі не свідчить про неможливість одночасного звернення до адміністративного суду.
При цьому, позивачем не наведено конкретних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали звернення до суду у межах шестимісячного строку. Зокрема, у заяві про поновлення строку не зазначено конкретних дат проведення усіх зустрічей, їх учасників, змісту досягнутих домовленостей, визначеного сторонами строку для врегулювання спору, а також не надано доказів існування домовленостей, відповідно до яких позивач обґрунтовано міг очікувати на фактичне усунення порушення у певний визначений строк.
Більше того, з поданих позивачем матеріалів убачається, що листування між сторонами тривало щонайменше у листопаді-грудні 2024 року. Отже, позивач був обізнаний про порушення своїх прав та про відсутність фактичного поновлення його прав у цей період.
Водночас позивач не навів жодних конкретних обставин та не надав доказів, які б підтвердили неможливість звернення до суду після отримання відповіді Департаменту від 13.12.2024 №064-18078 та до спливу встановленого законом шестимісячного строку, а також протягом значного періоду після його спливу.
Саме по собі бажання позивача врегулювати спір у позасудовому порядку не може розглядатися як об`єктивна та непереборна перешкода для реалізації права на судовий захист.
Звернення особи до відповідача із листами, заявами чи пропозиціями щодо добровільного врегулювання спору не змінює моменту, з якого починається перебіг установленого статтею 122 КАС України строку, якщо законом прямо не передбачено інше.
Також, суд враховує, що наведені позивачем обставини не свідчать про відсутність у нього реальної можливості звернутися до суду. Навпаки, сам факт здійснення позивачем листування з відповідачами у листопаді-грудні 2024 року підтверджує його активність щодо захисту своїх прав, а отже, відсутність об`єктивної неможливості вчиняти відповідні юридично значимі дії.
Посилання позивача на значущість спірного майна, його державну форму власності та особливості бухгалтерського обліку не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки зазначені обставини характеризують предмет спору, але не свідчать про наявність перешкод для своєчасного звернення до суду.
Не може бути визнане такою причиною і саме по собі посилання на дію воєнного стану.
Суд бере до уваги, що запровадження воєнного стану за певних фактичних обставин може впливати на можливість особи своєчасно реалізувати процесуальні права. Водночас для поновлення строку необхідно встановити конкретний причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю своєчасного звернення до суду, що має бути підтверджено належними доказами.
Позивачем такого причинного зв`язку не наведено. Заява про поновлення строку не містить посилань на конкретні обставини, пов`язані з воєнним станом, які саме для Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» унеможливили звернення до адміністративного суду протягом установленого законом строку.
Таким чином, посилання на воєнний стан має загальний характер та не підтверджує об`єктивної неможливості своєчасного звернення до суду.
При цьому, суд не заперечує права позивача на позасудове врегулювання спору, однак реалізація такого права не може призводити до необмеженого продовження встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Суд також враховує, що встановлення процесуальних строків спрямоване, зокрема, на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосив, що інститут строків звернення до адміністративного суду покликаний забезпечувати юридичну визначеність та стимулювати учасників адміністративного процесу до своєчасного здійснення процесуальних дій.
Отже, з огляду на наведене суд доходить висновку, що позивач не довів наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відтак недолік позовної заяви, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026, не усунуто належним чином, оскільки подана позивачем заява не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску строку та доказів існування об`єктивних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
За таких обставин, відповідно до частини 2 статті 123 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Також, суддя роз`яснює позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Позовну заяву Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра» до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису, доручення, визнання протиправними дій та повернення майна - повернути позивачеві.
2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.