КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м.Київ № 320/60050/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2024 № 51972240208.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення норм податкового законодавства, контролючий оргна пропустив строк давності для призначення, проведення перевірки та застосування штрафних санкцій, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що за даними податкової звітності позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік, відповідно не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2018 рік доходи, отримані у вигляді вартості об`єкта спадщини, у сумі 125 000,00 грн, які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, чим порушено п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст.164 з урахуванням вимог п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1 - ДФ за ІV квартал 2018 року, в якому відображено інформацію щодо нарахованого доходу за ознакою доходу 114 (дохід, отриманий у спадщину (дарування) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення).
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 13.06.2019 за № 72019/Р/26-15-13-19-16 приватним нотаріусом Рубановою І.Р. листом №121/01-16 від 24.06.2019 (вх. №р/117032 від 01.07.2019) надано інформацію, що у ІV кварталі 2018 року громадянин України ОСОБА_3 отримав у спадщину частку нерухомого майна вартістю 125 000,00 грн від померлої, що не є членом його сім`ї першого та другого ступеня споріднення.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Рубанової І.Р. № 121/01-16 від 24.06.2019 (вх. №р/117032 від 01.07.2019), та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 17.10.2018 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , вартість спадкового майна (квартири в цілому) згідно звіту про оцінку майна, виданого ФОП ОСОБА_4 09.10.2018 становить 375 000,00 грн.
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2019 за №45373/Б/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та декларування доходу, отриманого у вигляді успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення, фізичною особою ОСОБА_3 відповідь та інформація не надані.
Відповідно до наказу контролюючого органу від 03.04.2024 № 2109-п було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 .
За результатом було складено акт перевірки від 14.05.2024 № 46019/Ж5/26-15-24-02-08/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків викладених в акті перевірки, позивачем порушено:
п. 179.1, ст. 179 розділу ІV ПК України з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 ПК України, не подано до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2018 рік;
п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України не задекларовано дохід у вигляді вартості об`єкту спадщини, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 125 000,00 грн та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік, на загальну суму 6 250,00 грн;
п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України, не задекларовано дохід у вигляді вартості об`єкту спадщини, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 125 000,00 грн, та відповідно занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2018 рік в розмірі 1 875,00 грн.
Не підставі встановлених порушень та вказаного акту перевірки, контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 10.06.2024 № 51972240208, яким визначено податкове зобов`язання на суму 7 812,50 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Водночас, згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом законами з питань митної справи.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України закріплено обов`язки платника податків, до яких, зокрема, належить обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4).
За правилами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковими правопорушеннями, в розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання (ст. 123 ПК України).
Діяння, передбачені п. 123.1 (крім діянь, передбачених п. 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування ( п. 123.2 ст. 123 ПК України).
Згідно з п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним ст. 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до ст. 39 і 39-2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо розрахунку перебігу строку давності, суд враховує положення податкового законодавства щодо зупинення строків.
Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.
Законом України № 3219 від 30.06.2023 дію цієї норми припинено з 01.08.2023. Отже, перебіг строків був зупинений у період з 18.03.2020 по 31.07.2023.
Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті, зокрема, зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством.
Однак, з 01.08.2023 Законом № 3219 відновлено перебіг строків давності, визначених ст. 102 ПК України.
Проаналізувавши розрахунок, наданий позивачем, суд визнає його не правильним та не обґрунтованим. На прикладі податкових зобов`язань, граничний термін сплати яких припадав на 31.12.2018:
Період 1 (до зупинення): з 01.01.2019 (наступний день після граничного строку) по 17.03.2020 (переддень введення карантинного мораторію). Кількість днів = 442 дні.
Період 2 (зупинення): з 18.03.2020 по 31.07.2023. Перебіг строку давності не відбувався в силу імперативних приписів ПК України.
Період 3 (після відновлення): з 01.08.2023 по 14.05.2024 (дата складання акта камеральної перевірки). Кількість днів = 288 днів.
Загальна кількість днів, протягом яких контролюючий орган мав можливість (право) застосувати штрафні санкції, становить: 442 + 288 = 730 дні.
Це значення не перевищує встановлений ст. 102 ПК України граничний строк у 1095 днів.
За таких обставин, станом на дату проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк давності для притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань за 2018 рік не сплинув.
Щодо суті встановлених порушень, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Рубанової І.Р. №121/01-16 від 24.06.2019 (вх. №р/117032 від 01.07.2019) та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 17.10.2018 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , вартість спадкового майна (квартири в цілому) згідно звіту про оцінку майна, виданого ФОП ОСОБА_4 09.10.2018 становить 375 000,00 грн.
Відповідно до п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 розділу IV ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Пунктом 174.6 ст.174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Згідно п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 розділу IV ПК України вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у п.п. 174.2.1 цього пункту, зокрема, не є членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПК України.
Відповідно до п. 179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Норми п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації платників податків подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
На лист ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2019 за № 45373/Б/26-15-13-04-20 про подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та декларування доходу, отриманого у вигляді успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення, фізичною особою ОСОБА_3 відповідь та інформація не надані.
В порушення вимог п. 179.1 ст. 179 розділу ІV ПК України з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 ПК України фізичною особою ОСОБА_3 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві, що також позивачем не заперечується.
Так, ОСОБА_3 не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік, відповідно не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2018 рік доходи, отримані у вигляді вартості об`єкта спадщини, у сумі 125 000,00 грн, які підлягають відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Згідно п. 174.3 ст. 174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України).
Відповідно до п. 167.2 ст. 167 розділу IV ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу.
Розрахунок податку на доходи фізичних осіб: 2018 рік за ставкою 5%: 125 000,00 грн х 5%= 6 250,00 грн. Всього нараховано - 6 250,00 грн.
В порушення вимог п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164, п.п. 174.2.2 п.174.2 ст.174 ПК України ОСОБА_3 не задекларовано дохід у вигляді вартості об`єкту спадщини, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 125 000,00 грн та відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2018 рік, на загальну суму 6 250,00 грн.
Відповідно до вимог п.п. «а» п. 176.1 п. 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форма такого обліку та порядок його ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2017 № 591 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2017 за № 871/30739.
Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до вимог п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Так, позивачем не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, чим порушено п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України.
Згідно з вимогами п.п. 1.2 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно вимог п.п. 1.3 п. 161 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.
Перевіркою визначення оподатковуваного доходу встановлено отримання ОСОБА_3 в 2018 році доходу у вигляді вартості об`єкту спадщини від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення, на суму 125 000,00 грн, з якого не сплачено до бюджету військовий збір в загальній сумі 1 875,0 грн.
Розрахунок військового збору: 2018 рік: 125 000,00 х 1,5% = 1 875,0 грн. Всього нараховано - 1 875,00 грн.
Отже, аналізуючи надані матеріали справи, суд доходить висновку, що позивач допустив порушення вимог податкового законодавства щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді вартості об`єкта спадщини від фізичної особи, що не є членом сім`ї. Зворотного позивачем не доведено та матеріалами справи не спростовується.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відповідно до положень статті 139 КАС України суд залишає за позивачем.
Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.