КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2777/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Благовіщенської міської ради (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 № 3201 «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7510»;
- визнати протиправним і скасувати рішення Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 № 3202 «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7513»;
- зобов`язати Благовіщенську міську раду ухвалити рішення про продаж ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513;
- визнати протиправною бездіяльність Благовіщенської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 20.11.2025 про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення кадастрові номери [номер приховано]:02:000:7510, [номер приховано]:02:000:7513, яка полягає у недотриманні розумного строку розгляду справи та вчинення процедурних дій і прийняття процедурних рішень у розумінні статей 13, 34 Закону України «Про адміністративну процедуру», незабезпеченні розгляду заяв на пленарних засіданнях Благовіщенської міської ради за безпосередньої участі депутатів, голоси яких враховані при визначенні результатів голосування з питань порядку денного, а також незабезпеченні реального розгляду проектів рішень Благовіщенської міської ради «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7510» та «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7513» постійною комісією міської ради з питань містобудування, будівництва, агропромислового комплексу та земельних відносин;
- стягнути з Благовіщенської міської ради на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником комплексу дорожнього сервісу загальною площею 591 кв. м, розташованого на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513, у зв`язку з чим ініціювала процедуру їх викупу у порядку статті 128 Земельного кодексу України.
Вказує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/8364/24 було визнано протиправним та скасовано попереднє рішення Благовіщенської міської ради про відмову у проведенні експертної грошової оцінки цих земельних ділянок та зобов`язано відповідача повторно розглянути відповідну заяву. На виконання цього судового рішення Благовіщенська міська рада 27.08.2025 прийняла рішення №2933 та №2934 про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок. Після цього 28.08.2025 між нею та міською радою укладено попередні договори про укладення у майбутньому договорів купівлі-продажу земельних ділянок та отримання авансових внесків, які були сплачені у визначених договорами розмірах.
Зауважує, що на виконання рішень ради та умов попередніх договорів відповідачем було замовлено та проведено експертну грошову оцінку земельних ділянок, отримано відповідні звіт та рецензію. У зв`язку з цим вважає, що нею виконано всі необхідні умови для завершення процедури викупу земельних ділянок, а у відповідача виник обов`язок прийняти рішення про їх продаж. Натомість рішеннями від 04.03.2026 №3201 та №3202 Благовіщенська міська рада відмовила у продажу земельних ділянок, пославшись на те, що земельні ділянки перебувають в оренді іншої особи за чинними договорами, наявність заборгованості з орендної плати, а також на відсутність актуальних відомостей у Державному земельному кадастрі.
Вважає такі рішення протиправними, оскільки наведені відповідачем обставини не належать до передбаченого частиною п`ятою статті 128 Земельного кодексу України вичерпного переліку підстав для відмови у продажу земельної ділянки.
Крім того наголошує, що обставина перебування земельних ділянок в оренді ОСОБА_2 вже була предметом правової оцінки у справі №340/8364/24. У рішенні від 20.03.2025 суд дійшов висновку, що стаття 128 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави для відмови у продажу земельної ділянки, як перебування її в оренді іншої особи, а також не встановлює обов`язку заявника подавати документи на підтвердження припинення раніше укладених договорів оренди.
Прийнявши 27.08.2025 рішення про проведення експертної грошової оцінки, уклавши з нею попередні договори, отримавши авансові внески та замовивши експертну оцінку, відповідач фактично підтвердив відсутність передбачених законом перешкод для продажу земельних ділянок. При цьому умовами попередніх договорів рада засвідчила, що земельні ділянки належать територіальній громаді, не відчужені, не перебувають під заставою чи арештом, а також взяла на себе обов`язок затвердити експертну грошову оцінку та зарахувати сплачені авансові внески до ціни продажу.
Стверджує, що подальша відмова у продажу земельних ділянок з посиланням на обставини, які існували та були відомі відповідачу ще на момент прийняття рішень від 27.08.2025, свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку органу місцевого самоврядування, порушує принцип правової визначеності та її правомірні очікування щодо завершення процедури викупу.
Також посилається на порушення відповідачем установленої процедури розгляду її заяв про продаж земельних ділянок. Зазначає, що заяви від 20.11.2025 тривалий час не були остаточно вирішені, а рішення прийнято лише 04.03.2026, а під час пленарного засідання 24.12.2025 було враховано голос депутата, який фактично не перебував у залі засідань під час розгляду відповідних питань. Крім того, проєкти рішень про відмову у продажу земельних ділянок були оприлюднені із зазначенням про врахування рекомендацій профільної постійної комісії ще до фактичного проведення її засідання.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала суду від 06.05.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження була доставлена відповідачу в його електронний кабінет 06.05.2026 о 10:10 год, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа, складеною відповідальним працівником суду 06.05.2026.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , правом на подання письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог також не скористалась.
У позовній заяві позивачем заявлені клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі шляхом покладення на Благовіщенську міську раду обов`язку подати звіт про його виконання протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, а також постановити окрему ухвалу, яку направити до Благовіщенського відділу Голованівської окружної прокуратури для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
06.05.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.08.2011 між Ульяновською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації комплексу придорожнього сервісу за адресою: Кіровоградська область, Ульянівський район (Грушківська сільська рада) на строк 49 років (а.с. 22-26).
Також, на підставі розпорядження голови Ульянівської районної державної адміністрації від 05.10.2011 між Ульяновською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 26.07.2012 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2474 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 з цільовим призначенням для будівництва та експлуатації комплексу придорожнього сервісу за адресою: Кіровоградська область, Ульянівський район (Грушківська сільська рада) на строк 49 років (а.с. 27-32).
На зазначених земельних ділянках ОСОБА_2 збудовано комплекс дорожнього сервісу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано 26.11.2013.
27.06.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування комплексу дорожнього сервісу загальною площею 591 кв. за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г., внаслідок чого право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна перейшло до позивача. Вказаний об`єкт нерухомого майна розташовано на двох земельних ділянках: 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 та 0,2474 з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 (а.с. 33).
18.12.2014 головою Кіровоградської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження №522-р, яким передбачено припинити шляхом розірвання дію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513, укладених між Ульяновською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 , та доручено Ульяновській районній державній адміністрації при надходженні відповідних клопотань укласти договори оренди цих земельних ділянок з особою, яка є власником розташованого на них нерухомого майна, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
15.07.2015 ОСОБА_1 звернулася до Ульянівської районної державної адміністрації із клопотанням щодо переоформлення права користування зазначеними земельними ділянками (а.с. 35).
27.08.2024 та 07.11.2024 позивач зверталася до Благовіщенської міської ради із заявами про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 з метою їх подальшого викупу.
15.11.2024 Благовіщенською міською радою прийнято рішення №2439 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 », яким відмовлено у проведенні експертної грошової оцінки зазначених земельних ділянок. Підставою для відмови визначено те, що за відомостями державних реєстрів орендарем земельних ділянок зазначено ОСОБА_2 , тоді як власником розміщеного на них нерухомого майна є ОСОБА_1 (а.с. 37).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/8364/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Благовіщенської міської ради "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 " №2439 від 15.11.2024. Зобов`язано Благовіщенську міську раду повторно розглянути подану 07.11.2024 ОСОБА_1 заяву із доданими документами про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства та висновків суду (а.с. 38-41).
На виконання вказаного рішення суду Благовіщенська міська рада 27.08.2025 прийняла рішення №2933 та №2934 про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 площею 0,10 га та кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 площею 0,2474 га за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у користуванні ОСОБА_1 (а.с. 46).
Рішенням №2933 від 27.08.2025 визначено, зокрема, суму авансового внеску щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 у розмірі 23962,05 грн, а рішенням №2934 від 27.08.2025 щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 - у розмірі 59281,93 грн. Міському голові доручено укласти з ОСОБА_1 договори про оплату авансового внеску, а міській раді - замовити проведення експертної грошової оцінки за рахунок внесеного покупцем авансу.
28.08.2025 між Благовіщенською міською радою як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено попередні договори про укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 та отримання авансових внесків. За умовами цих договорів покупець та продавець, зокрема, зобов`язалися в термін та на умовах даних договорів укласти в майбутньому договори купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є територіальна громада міста в особі Благовіщенської міської ради та посвідчити основні договори нотаріально (а.с. 47, 48).
Крім цього, умовами вказаних попередніх договорів передбачено, що продавець протягом їх дії зобов`язується: а) не змінювати умов продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що зазначена в пункті 1 даного договору без згоди Покупця; б) не здійснювати інші дії, які впливають на вартість земельної ділянки; в) надати на час підписання Основного договору купівлі-продажу необхідні документи згідно діючого законодавства; г) затвердити експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення; д) зарахувати авансовий внесок в сумі 23962,05 грн. сплачений Покупцем до ціни продажу земельної ділянки; е) передати земельну ділянку несільськогосподарського призначення Покупцю після оформлення Основного договору купівлі-продажу.
Банківськими квитанціями від 29.08.2025 №-2585183177 та №-2585186529 підтверджується сплата ОСОБА_1 авансових внесків у сумі 23962,05 грн за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 та 59281,93 грн за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 (а.с. 49).
13.10.2025 між Благовіщенською міською радою та ТОВ «Стаут партнерз» укладено договір на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 52зв.-56).
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок ТОВ «Стаут партнерз» ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 визначено у розмірі 482825,00 грн, а з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 - 1153231,00 грн (а.с. 57-75).
20.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Благовіщенської міської ради із заявами про продаж їй зазначених земельних ділянок (а.с. 80).
17.12.2025 на офіційному вебсайті міської ради були оприлюднені проекти рішень про відмову у продажу земельних ділянок позивачеві.
24.12.2025 питання про відмову ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок розглядалися на пленарному засіданні 66-ї сесії Благовіщенської міської ради. Відповідно до протоколу засідання, за кожний із відповідних проектів рішення щодо продажу спірних земельних ділянок позивачу проголосували: «за» - 13 депутатів, «проти» - 0, «утрималися» - 7; внаслідок ненабрання необхідної кількості голосів рішення ухвалені не були (а.с. 88зв.-102).
19.02.2026 позивач повторно звернулася до Благовіщенської міської ради щодо завершення розгляду питання продажу земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 (а.с. 109-110).
27.02.2026 на пленарному засіданні 68-ї сесії міської ради питання щодо продажу земельних ділянок позивачу було включено до порядку денного, однак його розгляд перенесено на наступне пленарне засідання (а.с. 116-123).
04.03.2026 Благовіщенською міською радою прийнято рішення №3201, яким ОСОБА_1 відмовлено у продажу земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 та рішення №3202, яким також відмовлено у продажу земельної ділянки площею 0,2474 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 (а.с. 124, 125).
В обох рішеннях підставами відмови зазначено наявність чинного договору оренди укладеного з іншою особою та зареєстрованого у Державному земельному кадастрі, наявністю заборгованості з орендної плати, відсутністю актуальних відомостей у Державному земельному кадастрі.
Не погодившись із рішеннями Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3201 та №3202, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктами "а" - "в" частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Отже, реалізація територіальною громадою повноважень власника земель комунальної власності щодо їх відчуження здійснюється відповідною радою шляхом прийняття рішення на пленарному засіданні у порядку та з підстав, установлених земельним законодавством.
Згідно з частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Частиною п`ятнадцятою статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесій ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Конституції України, цього Закону, законів України "Про статус депутатів місцевих рад", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та інших законів. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні"
За приписами частин першої та четвертої статті 47 зазначеного Закону Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевих програм фінансової підтримки суб`єктів ветеранського підприємництва, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Відповідно до частини десятої статті 47 Закону №280/97-ВР За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються на офіційному веб-сайті ради і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Особливості набуття права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям права власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна визначені статтею 120 ЗК України.
На час набуття ОСОБА_1 27.06.2014 права власності на комплекс дорожнього сервісу стаття 120 ЗК України діяла в редакції, відповідно до якої У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Водночас частиною другою статті 120 ЗК України було встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічним чином принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості закріплений у статті 377 Цивільного кодексу України. За змістом цієї норми право власності або право користування земельною ділянкою слідує за правом власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна в обсязі та на умовах, установлених для попереднього власника такого об`єкта.
При цьому відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Крім того, пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розташовані на земельній ділянці. Водночас пункт «д» цієї ж норми окремою підставою для припинення права користування земельною ділянкою передбачає систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності врегульований главою 20 ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною другою статті 128 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Відповідно до частини третьої статті 128 ЗК України орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Частиною п`ятою статті 128 ЗК України встановлено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Отже, законодавець визначив вичерпний перелік обставин, з якими пов`язується можливість прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову за результатами розгляду заяви про придбання земельної ділянки комунальної власності. При цьому, зміст цієї норми не надає органу місцевого самоврядування повноважень доповнювати визначений законом перелік іншими підставами, які прямо законом не передбачені.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №755/16605/17.
За змістом частини шостої статті 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Отже, прийняття рішення про продаж та укладення на його підставі договору купівлі-продажу є послідовними діями в межах передбаченої законом процедури відчуження земельної ділянки комунальної власності.
Частиною восьмою статті 128 ЗК України передбачено, що ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб`єктами господарювання, які є суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.
Суд зазначає, що за загальним правилом частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної та комунальної власності продаються або передаються у користування на конкурентних засадах.
Водночас частиною другою цієї статі прямо передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності не підлягають продажу або передачі у користування на конкурентних засадах у разі розташування на них об`єктів нерухомого майна - будівель, споруд, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Отже, земельне законодавство передбачає спеціальний позаконкурентний порядок набуття земельної ділянки комунальної власності власником розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, реалізація якого здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування за процедурою, визначеною статтею 128 ЗК України.
Як встановлено судом земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510, та земельна ділянка площею 0,2474 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 були передані в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років для будівництва комплексу дорожнього сервісу.
27.06.2014 на підставі договору дарування право власності на збудований на зазначених земельних ділянках комплекс дорожнього сервісу набула ОСОБА_1 .
Позивач зверталася до Ульяновської районної державної адміністрації з клопотанням щодо переоформлення права користування земельними ділянками, однак доказів прийняття за цим зверненням рішення матеріали справи не містять.
Таким чином, наявна невідповідність між наслідками переходу права власності на нерухоме майно та даними державних реєстрів щодо особи орендаря виникла у зв`язку з незавершенням зі сторони державного органу оформлення зміни землекористувача після переходу до неї права власності на комплекс дорожнього сервісу.
Рішенням Благовіщенської міської ради від 15.11.2024 №2439 позивачу було відмовлено у проведенні експертної грошової оцінки спірних земельних ділянок, зокрема з тих підстав, що орендарем за даними державних реєстрів значилася ОСОБА_2 , тоді як власником об`єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 .
Разом з тим, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/8364/24 рішення міської ради №2439 визнано протиправним та скасовано, а Благовіщенську міську раду зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 та прийняти рішення з урахуванням вимог земельного законодавства і висновків суду.
У зазначеній справі суд, серед іншого, дійшов висновку, що перебування земельної ділянки в оренді іншої особи не віднесено частиною п`ятою статті 128 ЗК України до підстав для відмови у її продажу, а норми цієї статті не покладають на особу, яка є власником розташованого на земельній ділянці нерухомого майна, обов`язку подати документ про припинення раніше укладеного договору оренди як обов`язкову умову розгляду заяви про викуп.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення суду Благовіщенська міська рада 27.08.2025 прийняла рішення №2933 та №2934 про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 відповідно. Цими рішеннями рада визначила розмір авансових внесків, доручила міському голові укласти з позивачкою договори про оплату авансових внесків та вирішила замовити проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок.
При цьому у самих рішеннях №2933 та №2934 рада зазначила, що відповідні земельні ділянки перебувають у користуванні ОСОБА_1 , що додатково свідчить про непослідовність подальшого посилання відповідача на те, що сама лише наявність у державному реєстрі запису про ОСОБА_2 як орендаря унеможливлює завершення процедури продажу.
28.08.2025 між Благовіщенською міською радою та ОСОБА_1 укладено попередні договори щодо майбутнього укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок та внесення авансових платежів. За умовами цих договорів рада, зокрема, взяла на себе зобов`язання не змінювати без згоди покупця умови продажу, надати необхідні для основного договору документи, затвердити експертну грошову оцінку, зарахувати сплачені авансові внески до ціни продажу та передати земельні ділянки після оформлення основних договорів.
Позивачем сплачено авансові внески у розмірах 23962,05 грн щодо земельної ділянки площею 0,1000 га та 59 281,93 грн щодо земельної ділянки площею 0,2474 га.
ТОВ «Стаут партнерз» проведено експертну грошову оцінку спірних земельних ділянок та визначено ринкову вартість земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7510 у сумі 482825 грн без ПДВ, а земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:7513 - у сумі 1153231 грн без ПДВ.
20.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Благовіщенської міської ради із заявами про продаж їй зазначених земельних ділянок.
Отже, до моменту прийняття оскаржуваних рішень процедура, передбачена статтею 128 ЗК України, пройшла стадії надання дозволу на оцінку, сплати авансових внесків, замовлення та проведення експертної грошової оцінки.
Зі змісту оскаржуваних рішень від 04.03.2026 №3201 та №3202 вбачається, що відповідач обґрунтував відмову такими обставинами: земельні ділянки обтяжені чинними договорами оренди, укладеними з іншою особою, які не припинені та не змінені; наявна заборгованість з орендної плати; відомості Державного земельного кадастру щодо землекористувача не є актуальними.
Суд насамперед звертає увагу, що жодна з наведених у рішеннях №3201 та №3202 обставин не передбачена частиною п`ятою статті 128 ЗК України як самостійна підстава для відмови у продажу земельної ділянки.
Відповідач не встановив неподання позивачем документів, необхідних для вирішення питання про продаж; не зазначив, які саме відомості у поданих нею документах є недостовірними; не послався на порушення справи про банкрутство або припинення діяльності заявника; не встановив передбаченої Земельним кодексом України заборони на передачу цих земельних ділянок у приватну власність; не встановив відмови позивачки від укладення договорів про оплату авансових внесків. Навпаки, договори щодо авансових внесків укладені, а кошти фактично сплачені.
Щодо посилання на те, що орендарем земельних ділянок у державному реєстрі значиться ОСОБА_2 суд враховує, що на зазначену обставину відповідач вже посилався у рішенні від 15.11.2024 №2439, і така вже отримала правову оцінку у справі №340/8364/24.
За таких обставин зазначення відповідачем того ж самого за своєю суттю обгрунтування, яке раніше вже було визнанио судом таким, що не відповідає вичерпному переліку підстав частини п`ятої статті 128 ЗК України, без наведення нової законодавчої заборони на відчуження земельної ділянки не узгоджується з вимогами правової визначеності, послідовності та добросовісності діяльності суб`єкта владних повноважень.
Посилання відповідача на наявність заборгованості з орендної плати також не може бути визнано належною підставою для відмови у продажу земельної ділянки.
Наявність заборгованості не позбавляє орган місцевого самоврядування можливості застосовувати передбачені законом способи її стягнення або вирішувати питання про припинення правовідносин оренди. Однак така обставина не включена до вичерпного переліку підстав частини п`ятої статті 128 ЗК України.
Самі земельні ділянки є сформованими, мають кадастрові номери та визначену площу. Більше того, саме Благовіщенська міська рада у 2025 році прийняла рішення про проведення їх експертної грошової оцінки, визначила розмір авансових внесків, уклала попередні договори та замовила оцінку. Відтак посилання на неможливість вчинення будь-яких подальших дій виключно через неактуальність відомостей про особу орендаря не узгоджується із попередньою поведінкою самого відповідача.
Статтею 6 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України. Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов`язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред`явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому.
Згідно зі статтею 8 вказаного Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
У цій справі відповідач не навів належного обґрунтування того, з яких причин ті самі відомості про особу орендаря, які існували та були відомі раді на час прийняття рішень №2933 та №2934, на подальшій стадії процедури були визначені ним як підстава для відмови у продажу земельних ділянок.
За встановлених обставин та зазначеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що рішення Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3201 та №3202 не відповідають критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а отже підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача ухвалити рішення про продаж ОСОБА_1 земельних ділянок, суд зазначає таке.
За змістом частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 23.06.2023 у справі №160/6214/21 Верховний Суд виснував, що дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною. Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів".
Матеріали справи не містять прийнятого відповідачем рішення, яким на завершальній стадії процедури визначено остаточну ціну та інші істотні умови продажу на підставі чинної на момент такого рішення оцінки.
Суд не вправі підміняти орган місцевого самоврядування у здійсненні тих дій, які за законом мають бути здійснені ним у межах процедури продажу земельної ділянки.
Разом з тим повторний розгляд не означає повернення відповідачу необмеженого розсуду. При новому вирішенні питання міська рада зобов`язана врахувати правові висновки цього рішення,
Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про продаж земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Благовіщенської міської ради під час розгляду заяв позивача про продаж земельних ділянок суд зазначає таке.
Як встановлено судом, 20.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Благовіщенської міської ради із заявами про продаж земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513.
Питання щодо відмови у продажу цих земельних ділянок було винесено на розгляд пленарного засідання 66-ї сесії Благовіщенської міської ради 24.12.2025.
За результатами голосування запропоновані проєкти рішень про відмову у продажу земельних ділянок не набрали необхідної кількості голосів депутатів, у зв`язку з чим відповідні рішення радою прийняті не були.
Отже, неприйняття 24.12.2025 рішень за заявами ОСОБА_1 було наслідком результатів голосування колегіального органу, а саме ненабрання відповідними проєктами рішень установленої законом кількості голосів депутатів.
Сам по собі такий результат голосування не може ототожнюватися з невчиненням відповідачем жодних дій щодо розгляду звернень позивача, оскільки відповідні питання були винесені на пленарне засідання ради та поставлені на голосування.
19.02.2026 позивач повторно звернулася до відповідача з питання завершення процедури продажу земельних ділянок, а на пленарному засіданні 68-ї сесії міської ради 27.02.2026 відповідні питання були включені до порядку денного, проте їх розгляд перенесено.
Зрештою 04.03.2026 Благовіщенською міською радою за результатами розгляду питання прийнято рішення №3201 та №3202 про відмову у продажу відповідних земельних ділянок.
Таким чином, на час розгляду цієї справи судом заяви позивача фактично розглянуті відповідачем по суті та за результатами їх розгляду прийняті індивідуальні акти, які є самостійним предметом оскарження у цій справі.
Суд враховує, що предметом судового захисту в адміністративному судочинстві є реально порушене право, а обраний спосіб його захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що призводить до відновлення порушеного права та усуває юридичні наслідки протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень.
У спірних правовідносинах порушення прав ОСОБА_1 пов`язане насамперед зі змістом остаточних рішень Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3201 та №3202, якими їй відмовлено у продажу земельних ділянок.
Надавши правову оцінку цим рішенням, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для скасування.
Скасування оскаржуваних рішень усуває негативні юридичні наслідки, які настали для позивача внаслідок розгляду її заяв, та є належним і достатнім способом захисту її порушеного права у цій частині.
За таких обставин окреме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду тих самих заяв не забезпечить додаткового відновлення порушеного права, оскільки відповідні заяви вже розглянуті, а прийняті за результатами такого розгляду рішення підлягають судовому контролю та скасуванню.
Посилання позивача на порушення, допущені під час підготовки та розгляду питань міською радою, зокрема щодо порядку роботи постійної комісії, участі окремих депутатів у голосуванні, строків та послідовності розгляду її звернень, можуть враховуватися судом під час оцінки дотримання відповідачем встановленої законом процедури прийняття оскаржуваних рішень, однак за обставин цієї справи не зумовлюють необхідності застосування окремого способу захисту у вигляді визнання бездіяльності протиправною.
Отже, з огляду на фактичний розгляд заяв ОСОБА_1 та прийняття за результатами такого розгляду рішень №3201 та №3202, а також ураховуючи, що скасування цих рішень є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права, підстави для окремого визнання протиправною бездіяльності Благовіщенської міської ради відсутні.
Відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.
В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилається на тривале вирішення питання щодо земельних ділянок, необхідність неодноразово звертатися до органу місцевого самоврядування та до суду, витрачати час і зусилля, а також на переживання, спричинені поведінкою відповідача.
Наведене на її думку свідчать про заподіяння моральної шкоди у заявленому нею розмірі 100000,00 грн.
У справі, що розглядається, суд не ставить під сумнів існування у позивача певного емоційного дискомфорту під час виникнення цього спору, оскільки така реакція сторони, чиї права є порушеними, не може викликати жодного сумніву.
Водночас позивачем не доведено, а судом не встановлено, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 зазначив, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Водночас позивачем не доведено, а судом не встановлено, що її негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано.
При цьому, саме лише зазначення у позові про витрати часу на листування, участь у засіданнях, звернення до суду та понесення певних витрат, що виникли внаслідок порушення органом державної влади її прав, не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Натомість, моральна шкода має бути обов`язково аргументована із зазначенням того, які конкретно дії спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Позивачем не конкретизовано та не надано доказів характеру й інтенсивності душевних страждань, істотності змін у звичайному способі її життя, тривалих негативних наслідків для її соціальних чи сімейних зв`язків або інших обставин, які б обгрунтовували розмір компенсації у сумі 100000 грн.
За таких обставин вимога про стягнення 100000 грн моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому, зокрема, статтями 382- 382-3 цього Кодексу.
Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення такого судового контролю не є автоматичним наслідком ухвалення судового рішення на користь особи. Зі змісту наведеної норми випливає, що застосування цього процесуального механізму є правом суду та має бути обумовлене конкретними обставинами справи, які свідчать про необхідність додаткового контролю за майбутнім виконанням рішення.
Сам факт участі суб`єкта владних повноважень у попередньому судовому спорі з позивачем, а також незгода з подальшими рішеннями цього суб`єкта не є безумовною підставою для висновку, що ухвалене у цій справі судове рішення не буде виконано або його виконання буде умисно ускладнюватися.
Суд ураховує, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №340/8364/24 було виконане відповідачем шляхом повторного розгляду заяви та прийняття 27.08.2025 рішень №2933 і №2934 про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок.
При цьому обов`язковість судового рішення не залежить від застосування механізму подання звіту. У разі виникнення на стадії виконання обставин, які свідчитимуть про неналежне виконання судового рішення, позивач не позбавлена права скористатися передбаченими КАС України спеціальними засобами судового контролю за його виконанням.
За таких обставин суд не встановив достатніх підстав вважати, що належне виконання цього рішення потребує застосування додаткового превентивного заходу у вигляді зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які, на її думку, сприяли порушенню закону, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Зі змісту цієї норми випливає, що постановлення окремої ухвали є процесуальним правом суду, яке реалізується за наявності встановленого під час розгляду справи порушення закону, що за своїм характером потребує спеціального реагування, окремого від вирішення спору по суті.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2019 у справі №821/597/18 зазначив, що окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.
У цій справі суд надав правову оцінку рішенням Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3201 та №3202 та дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування. Виявлені порушення усуваються шляхом застосування визначеного у рішенні способу судового захисту та надання відповідачу обов`язкової правової оцінки для подальшого вирішення питання.
Обставини, на які позивач посилається як на підставу для постановлення окремої ухвали, зокрема щодо порядку голосування депутатів, підготовки та попереднього розгляду проєктів рішень постійною комісією, тривалості процедури та повторного посилання ради на обставини, які вже були предметом оцінки у попередній судовій справі, враховані судом під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень.
Разом з тим установлені у справі обставини не дають достатніх підстав для висновку про наявність такого самостійного порушення закону, причин та умов його вчинення, які не можуть бути усунені ухваленим у цій справі рішенням та потребують окремого судового реагування.
Окремо суд ураховує, що ОСОБА_1 просить направити окрему ухвалу саме до органу прокуратури. Направлення окремої ухвали прокурору або органу досудового розслідування пов`язується законом із встановленням під час розгляду справи порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.
Матеріали цієї справи не містять достатніх та належних відомостей, які б дозволяли суду встановити ознаки конкретного кримінального правопорушення у діях певної посадової чи іншої особи.
За таких обставин підстави для постановлення окремої ухвали та її направлення до органу прокуратури відсутні.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3201 «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7510».
Визнати протиправним та скасувати рішення Благовіщенської міської ради від 04.03.2026 №3202 «Про відмову у продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер [номер приховано]:02:000:7513».
Зобов`язати Благовіщенську міську раду повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 20.11.2025 про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення з кадастровими номерами [номер приховано]:02:000:7510 та [номер приховано]:02:000:7513 та прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської міської ради (код ЄДРПОУ 05402697, вулиця Промислова, будинок 23/54, місто Благовіщенське, Кіровоградська область, 26400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Благовіщенська міська рада (код ЄДРПОУ 05402697, вулиця Промислова, будинок 23/54, місто Благовіщенське, Кіровоградська область, 26400).
Третя особа - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК