ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/16980/26
У Х В А Л А
з питань витребування доказів
24 вересня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої абзацом четвертим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбачену абзацом четвертим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Ухвалою судді від 14.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витяги з бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень, постових відомостей, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, на підставі яких командиром військової частини НОМЕР_2 видавалися накази про виплату позивачу у період з 24.02.2022 по 03.01.2024 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (далі - постанова №168). Такі ж документи представник позивача просить витребувати у військової частини НОМЕР_4 (із зазначенням коду ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за період з 05.01.2024 по 17.09.2024 та у військової частини НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) за період з 18.09.2024 по 13.02.2025.
Клопотання обґрунтоване тим, що накази про виплату додаткової винагороди за постановою №168 та індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є похідними фінансовими документами, тоді як бойові накази, журнали бойових дій та рапорти командирів є первинними документами, які містять відомості про характер бойових (спеціальних) завдань, які виконував позивач, райони та умови їх виконання. На думку представника позивача, ці документи можуть підтвердити безпосередню участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що є однією з умов виникнення права на винагороду за п.4 постанови №153. Представник позивача зазначає, що 30.03.2026 та 31.03.2026 направив адвокатські запити через Генеральний штаб Збройних Сил України для передачі командирам військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_6 та НОМЕР_4 , а військова частина НОМЕР_2 листом від 03.04.2026 повідомила, що запитувані документи містять службову інформацію з обмеженим доступом і не можуть бути надані.
Вирішуючи клопотання, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ч.1 ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі згідно з ч.1 ст.80 КАС України подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути згідно з ч.2 ст.80 КАС України зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, витребування доказів судом допускається щодо доказів, які стосуються предмета доказування у справі та необхідні для встановлення обставин, від яких залежить її вирішення.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, викладеної у листі від 08.03.2026 №1480/16/4705. Із змісту цього листа слідує, що підставою відмови стала лише та обставина, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 28.04.2021, тобто до введення воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Відповідач не посилався у листі від 08.03.2026 №1480/16/4705 на недоведеність періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях, не заперечує цих обставин і у відзиві на позовну заяву. Навпаки, листом від 06.06.2026 №1480/56/13427 відповідач підтвердив безпосередню участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військової частини НОМЕР_4 у періоди з 17.01.2024 по 26.01.2024 та з 06.08.2024 по 17.09.2024. Обставини одержання позивачем травм (поранень) 07.06.2022 та 22.02.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях підтверджені наявними у матеріалах справи довідками військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2023 №4456 та від 24.04.2023 №1605. Дата прийняття позивача на військову службу встановлюється контрактом від 28.04.2021 та військовим квитком серії НОМЕР_8 і сторонами не оспорюється.
Отже, обставини, на підтвердження яких подано клопотання (характер, райони та тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях у період з 24.02.2022 по 13.02.2025), не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення та не є спірними між сторонами. Вирішення спору залежить від правової оцінки обставини, яка стала підставою відмови, - часу прийняття позивача на військову службу, щодо якої у справі наявні достатні докази.
Крім того, суд враховує, що витребовувані документи представник позивача визначає як підстави для видання наказів про виплату додаткової винагороди за постановою №168, яка, як зазначено у самому клопотанні, виплачується не лише за безпосередню участь у бойових діях, а й за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Також згідно з відзивом на позовну заяву військові частини НОМЕР_6 та НОМЕР_4 з 30.07.2025 ліквідовані як окремі військові частини, а їх правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 , тобто відповідача.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що докази, про витребування яких просить представник позивача, не стосуються обставин, від яких залежить вирішення спору в межах підстав оскаржуваної відмови, а наявних у справі доказів достатньо для її розгляду по суті. З огляду на це у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Керуючись ст.ст.72-80, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Майданника Дмитра Григоровича про витребування доказів у військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_6 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Желік О.М.