ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року справа № 380/17519/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, Головне управління ПФУ в м. Києві), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без урахування довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту та з обмеженням пенсії максимальним розміром;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 на підставі довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", виходячи 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та без застосування до обрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із обмеженням максимальним розміром з 01.01.2026 та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 на підставі довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", виходячи 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та без застосування до обрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення за 27 років вислуги. Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 380/7348/24 розмір грошового забезпечення для обчислення його пенсії станом на 01.02.2023 визначено у сумі 131552 грн на підставі довідки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 29.01.2024 № 518/1.6/74. Проте при здійсненні наступних перерахунків з 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026 базовий розмір пенсії обраховано вже виходячи з грошового забезпечення 55140 грн, що, на думку позивача, свідчить про фактичне припинення виконання зазначеного судового рішення. Вказує, що при перерахунку пенсії відповідач обмежив її максимальним розміром та застосував понижуючі коефіцієнти до сум перевищення, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, унаслідок чого фактичний розмір виплаченої пенсії з 01.03.2026 становив 29736,36 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, а також застосування визначених актами законодавства бюджетного характеру коефіцієнтів до пенсій військовослужбовців суперечить спеціальному закону та рішенням Конституційного Суду України, а протиправність відповідних дій уже встановлена рішеннями судів, що набрали законної сили. Тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 26.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 26.08.2026 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Згідно з приписами п. «а» ч. 1 ст. 21 цього Закону позивачу призначена пенсія у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення за 27 років вислуги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 826/6942/18, що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016, виходячи з 76 відсотків сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 28.11.2016 № 38/6.2/455 без обмеження її максимальним розміром, та виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 380/7348/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) з 01.02.2023 на підставі зазначеної довідки із наведеними у ній відомостями про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 380/248/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення з 01.05.2016 перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеної Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, та щодо зменшення з 01.01.2017 пенсії шляхом обмеження її максимальним розміром, і зобов`язано відповідача здійснити відповідні перерахунки без застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 380/7091/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01.01.2025 обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2025 перерахунок і виплату пенсії без застосування таких коефіцієнтів, без обмеження пенсії максимальним розміром, виходячи з 76% суми грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 04.06.2026 № 2600-0309-8/92349 та розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.02.2023 відповідач повідомив, що грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача складало 131552 грн (на виконання рішення у справі № 380/7348/24). При цьому з розрахунків пенсії з 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026 слідує, що базовий розмір пенсії обраховано виходячи з грошового забезпечення 55140 грн. Згідно з розрахунком пенсії з 01.03.2026 підсумок пенсії (з надбавками) становить 60489,95 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії та застосуванням понижувальних коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 розмір пенсії визначено у сумі 34594,10 грн; фактично виплачено 29736,36 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії без урахування довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74, обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижувальних коефіцієнтів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Преамбула містить положення про те, що цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI), зокрема частину п`яту цієї статті викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, відповідно до якого внесені зміни у частину п`яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
В статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України № 1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п`ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з яким максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІII, який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII, а саме слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 № 300/633/19 у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20.12.2016 (Рішення КСУ № 7-рп/2016) обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, є протиправним, та відповідно є протиправними дії відповідача щодо такого обмеження призначеної позивачу пенсії.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення КСУ № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Правильність такої позиції додатково підтверджена Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України.
При цьому Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
У постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом № 2262-XII, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Щодо застосування відповідачем понижувальних коефіцієнтів до сум перевищення пенсії позивача суд зазначає таке. Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», якою установлено застосування коефіцієнтів (від 0,5 до 0,1) до відповідних сум перевищення пенсії понад десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені обмеження за своїм правовим змістом є подібними до тих, що були визнані неконституційними Рішеннями Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 та № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, оскільки спрямовані на обмеження максимального розміру пенсії осіб, звільнених з військової служби. Відповідно до статті 17 Конституції України та правових позицій Конституційного Суду України, обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром суперечить конституційним гарантіям щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-ХІІ, а зміна таких умов і норм здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Законом про Державний бюджет України не можна встановлювати інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, оскільки такий закон не має вищої юридичної сили щодо інших законів (правові позиції Конституційного Суду України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008). Отже, при конкуренції норм застосуванню підлягає правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis derogat generali), тобто Закону № 2262-ХІІ, а не положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.06.2026 у справі № 580/1002/26 дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, якими передбачено застосування понижуючих коефіцієнтів до частини пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів, є протиправним, оскільки фактично призводить до обмеження гарантованого статтею 46 Конституції України права на належний соціальний захист, а дії Пенсійного фонду щодо виплати пенсії із застосуванням таких коефіцієнтів не відповідають вимогам статей 19 і 92 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 20.05.2026 у справі № 320/2229/25, наголосивши, що відсутність бюджетних коштів або запровадження воєнного стану не є підставою для невиконання або часткового виконання зобов`язань держави щодо пенсійного забезпечення, а підзаконний акт не може змінювати правила, установлені спеціальним законом.
Щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74 суд зазначає таке. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 380/7348/24, яке набрало законної сили, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі зазначеної довідки, з наведеними у ній відомостями про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. За розрахунком пенсії станом на 01.02.2023 грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача визначено у сумі 131552 грн.
Разом з тим, при здійсненні перерахунків пенсії позивача з 01.01.2025, 01.03.2025, 01.01.2026 та 01.03.2026 відповідач обраховував базовий розмір пенсії виходячи з грошового забезпечення 55140 грн, а не 131552 грн, що фактично свідчить про неврахування довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74 та обставин, установлених рішенням суду у справі № 380/7348/24.
При проведенні перерахунку пенсії має враховуватися рішення суду, прийняте у справі, що стосується такої пенсії, у разі, якщо чинне на момент проведення перерахунку законодавство не зазнало відповідних змін. Змін до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини, не вносилося, а тому висновки суду, викладені у рішенні у справі № 380/7348/24, є обов`язковими для врахування відповідачем при проведенні наступних перерахунків пенсії позивача.
Так само рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 826/6942/18 установлено протиправність відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 76 відсотків сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, а рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 380/248/24 - протиправність перерахунку пенсії із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеної Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, та обмеження пенсії максимальним розміром.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як на момент ухвалення зазначених судових рішень, так і на момент проведення оспорюваних перерахунків пенсії позивача у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для перерахунку пенсії без урахування довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74, для обмеження розміру пенсії максимальним розміром, для застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення чи для застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. За таких обставин пенсійний орган під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача не вправі повторно вчиняти дії, яким уже надано оцінку у судових рішеннях, що набрали законної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління ПФУ в м. Києві щодо такого обмеження є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про протиправність дій пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 та з 01.01.2026 без урахування довідки від 29.01.2024 № 518/1.6/74, обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 і від 30.12.2025 № 1778.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що такі дії не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 8 та 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат ним не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без урахування довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, та з обмеженням пенсії максимальним розміром.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2025 на підставі довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», виходячи з 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та без застосування до обрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із обмеженням максимальним розміром з 01.01.2026 та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2026 на підставі довідки від 29 січня 2024 року № 518/1.6/74 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій станом на 01 січня 2023 року, виданої Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», виходячи з 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та без застосування до обрахунку пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що визначена положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.