ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року справа № 380/17595/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2021-2023 роки - 13559,41 грн у розмірі 1,115 х 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2021-2023 роки - 13559,41 грн на коефіцієнти збільшення 1,115 х 1,121 тау зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену з 30.07.2024 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн. Вказує, що з наданих відповідачем розрахунків заробітку та розпоряджень про перерахунок пенсії вбачається, що з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач здійснив індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,023 та 1,036, визначених згідно з підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, а не коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121, визначених пунктом 1 постанови № 209 та пунктом 1 постанови № 236. Позивач вважає, що відповідач обрав найбільш невигідний спосіб перерахунку пенсії та не врахував вимоги абзацу другого частини другої статті 42 Закону № 1058. Посилаючись на приписи частини другої статті 42 Закону № 1058, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, стверджує, що при індексації збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (13559,41 грн), який був фактично врахований при призначенні його пенсії, а не умовний показник станом на 01 жовтня 2017 року. Тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 26.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, яким виключно визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Зазначив, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. Послався на те, що механізм проведення перерахунку визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, згідно з пунктом 5 якого перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Вказав, що у 2019 році при перерахунку пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, який складав 3764,40 грн, збільшений на коефіцієнт 1,17, у зв`язку з чим цей показник становив 4404,35 грн, і в подальшому послідовно збільшувався на коефіцієнти, визначені постановами Кабінету Міністрів України. Зазначив, що з 01.03.2025 на виконання постанови № 209 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням збільшеного на 1,023 показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, а з 01.03.2026 на виконання постанови № 236 - із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,023 (2025 рік) та 1,036 (2026 рік). Стверджував, що твердження позивача про неправомірне незастосування коефіцієнтів 1,115 та 1,121 є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з приписами Порядку № 124, постанови № 209 та постанови № 236, а дії органів Пенсійного фонду є правомірними та відповідають чинному законодавству. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену з 30.07.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, у розмірі 13559,41 грн.
З 01.03.2025 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням збільшеного на коефіцієнт 1,023 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у зв`язку з чим середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у сумі 25545,77 грн, а розмір пенсії - у сумі 11055,20 грн.
З 01.03.2026 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,023 (2025 рік) та 1,036 (2026 рік) до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у зв`язку з чим середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у сумі 26465,40 грн, а розмір пенсії - у сумі 11471,07 грн.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн), який був врахований при призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Спеціальним законом, який регулює принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Частина друга статті 42 Закону № 1058 передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124).
Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році, що перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.
Ключовим питанням у даній справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в даному випадку - 13559,41 грн за 2021-2023 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2024 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), як стверджує відповідач.
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 сформулював правовий висновок, згідно з яким у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. При проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058, а застосування положень пункту 5 Порядку № 124 при проведенні індексації пенсій, призначених починаючи з 2018 року, з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, є протиправним.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24. При цьому у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24, ухваленій Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, не знайдено.
Отже, відповідно до висновків Верховного Суду при проведенні індексації пенсії позивачу з 01.03.2026 відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України № 209 та № 236, саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, який був врахований при призначенні їй пенсії у 2024 році.
Відповідач у своєму відзиві визнає, що застосовував інший підхід, а саме індексував показник середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,023 та 1,036, визначених згідно з підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, відмова відповідача у проведенні індексації пенсії позивача з 01.03.2026 шляхом застосування коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (13559,41 грн) є протиправною.
Посилання відповідача на застосування коефіцієнтів збільшення, визначених підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236, є безпідставним, оскільки таке застосування здійснено всупереч приписам частини другої статті 42 Закону № 1058, які мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами. Доводи відповідача про правомірність своїх дій зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що такі дії не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги немайнового характеру, тому, в силу приписів статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01.03.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2021-2023 роки - 13559,41 грн, у розмірі 1,115х1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.03.2026 перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2021-2023 роки - 13559,41 грн на коефіцієнти збільшення 1,115х1,121, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.