ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/11822/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Торо» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
в с т а н о в и в :
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Торо» (далі ФГ «Торо», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 111142 відносно Фермерського господарства «Торо» за порушення передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою накладено на ФГ «Торо» стягнення у формі штрафу в розмірі 17000 гривень, що винесена 13 травня 2026 року, начальником Управління державного нагляду (контролю) в Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Чиженко Дмитром Миколайовичем.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.05.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) в Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Чиженко Д.М. винесено постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № ОПШ 111142 відносно ФГ «Торо» за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених, ст. 39 і ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт (акт № OAP 022954). Позивач вказує на те, що оскаржувана постанова винесена всупереч положенням, закріпленим у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі за № 822/1817/18 щодо обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акту. Окрім цього, накладене на позивача адміністративно-господарське стягнення є непропорційним, адже згідно абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 ІІІ за аналогічні дії перевізника при здійсненні автомобільних перевезень передбачено штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про неправильну кваліфікацію дій позивача, внаслідок чого порушується справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності, результатом чого є надмірне втручання в гарантоване законом право власності. Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою судді від 21.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 02.09.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову у цій справі повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 04.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 17.09.2026 заяву представника позивача про забезпечення позову у цій справі повернуто заявнику без розгляду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 17.03.2026 на а/д Н-10 с. Голинь пн. ГВК старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів. У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушив вимоги ст. ст. 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. За результатами рейдової перевірки складено Акт № ОАР022954 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2026. Непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, зокрема в межах вказаної справи підставою для накладення на позивача штрафу серед іншого слугувало непред`явлення водієм транспортного засобу товарно-транспортної накладної. При цьому, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільного перевізника застосовуються адміністративно-господарський штраф, передбачений абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій просить позов задоволити. Вказана відповідь мотивована тим, що позивач у даному випадку не наділений такою характеристикою автомобільного перевізника як «здійснення перевезення на договірних умовах», а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, відповідно, не може нести відповідальність, визначеною даною нормою. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова складена щодо автомобіля, належного на праві власності позивачу. При цьому, матеріали справи не місять доказів здійснення позивачем перевезення вантажів транспортним засобом на договірних умовах. Звертає увагу суду, що позивач здійснював перевезення вантажу в господарських потребах, а не для будь-якої іншої особи. Зауважує, що відповідачем не надано доказів протилежного та не спростовано дані доводи позивача, а також не надано документальних даних здійснення перевезення таким в межах надання послуг на договірних умовах з метою здійснення господарської діяльності. Отже, позивач у даному випадку не наділений такою характеристикою автомобільного перевізника як «здійснення перевезення на договірних умовах», а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, відповідно, не може нести відповідальність, визначеною даною нормою.
Відповідач подав заперечення, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що Верховним Судом в постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23 надано висновок щодо розмежування вантажних перевезень для власних потреб та вантажних перевезень, які здійснюються під час виконання господарської діяльності, згідно з яким вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників, зокрема Верховний Суд, вказує, що наступне « 45. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. 47. Згідно зі статутом ТОВ «Скантрейд-Україна» здійснює господарську діяльність, що не заборонена чинним законодавством України, з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками. 49. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення ТОВ «Скантрейд-Україна» був задіяний найманий працівник - ОСОБА_2». Тобто в своїй постанові, яка є релевантною до обставин даної справи Верховний Суд, дійшов висновку, що вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників, більше того Верховний Суд вказує, що наявність власних потреб є опцією виключно фізичної особи.
Позивач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування тверджень позивача про здійснення перевезень таким у власних господарських потребах та на підтвердження протилежного, зокрема виконання його в межах надання послуг на договірних умовах з метою здійснення господарської діяльності, що є обов`язковою ознакою автомобільного перевізника, якій за даних обставин ФГ «Торо» не відповідає, а тому прийняття щодо останнього оскаржуваної постанови є протиправним. Доводи відповідача про відсутність порушення порядку розгляду справи у зв`язку з належним повідомленням позивача про дату та час розгляду, внаслідок отримання ним рекомендованого відправлення, через що такий був обізнаний про дану обставину, проте на її вирішення не явився, через що розгляд її за відсутності ФГ «Торо» був правомірним, є такими, що не обґрунтовується належною доказовою базою, а тому не мають враховуватись при вирішенні справи по суті.
Позивач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що в даному випадку у позивача не було обов`язку мати при собі товарно-транспортну накладну, адже такий перевезення здійснював не на договірних засадах, не як суб`єкт підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, а для власних потреб, що свідчить про те, що він не є автомобільним перевізником і в нього є відсутнім обов`язок мати та пред`являти цей документ контролюючому органу, яким в наведеній ситуації є відповідач. Таким чином за відсутності доведення статусу перевізника в позивача у відповідача не були присутніми будь-які законні підстави вимагати надання вказаного вище документу та в подальшому притягати його до відповідальності. Необхідно вказати, що відповідачем доказів протилежного не надано та не спростовано здійснення позивачем перевезення вантажу (товару) для власних потреб, що виключає відповідальність останнього за згаданою статтею, адже він не являється перевізником, а застосування стягнення може бути реалізованим тільки до особи, яка перебуває у названому процесуальному положенні. Матеріали відеофіксації також не містять даних, які б свідчили про встановлення відповідачем у позивача статусу перевізника та обґрунтовували доцільність у ФГ «Торо» вимагати надання товарно-транспортної накладної.
Відповідач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що висновок щодо розмежування вантажних перевезень для власних потреб та вантажних перевезень, які здійснюються під час виконання господарської діяльності викладено Верховним Судом в постанові від 31.07.2024 по справі № 440/5873/23, де Верховний Суд вказує, що оскільки позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Тобто, в розумінні законодавства в сфері автомобільного транспорту, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників. Натомість поза всяким сумнівом залишається факт, що в межах спірних правовідносин, Фермерським господарством «Торо» перевозився вантаж, для здійснення його господарської діяльності, метою якої є отримання прибутку, при цьому використовуючи найману працю водія.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 17.03.2026 на а/д Н-10 с. Голинь пн. ГВК старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів.
У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушив вимоги ст. ст. 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
За результатами рейдової перевірки складено Акт № ОАР022954 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2026. Водій зі змістом Акту № ОАР022954 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2026, ознайомився.
Відповідно до наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних, Фермерське господарство «Торо», (код ЄДРПОУ - 22183811), зареєстрований (знаходиться) за адресою: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Хмельницького Б., будинок 225, офіс 3.
На виконання вимог п. 17 Порядку № 1567, позивачу було направлено повідомлення №35246/33.2/24-26 від 04.05.2026 про розгляд матеріалів справи про порушення (Запрошення на розгляд матеріалів справи), рекомендованим відправленням №R067163106270 засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта», яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення № 1659, який відбувся 13.05.2026 о 10:00 год в приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.
За результатом розгляду справи було винесено постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 111142 від 13.05.2026, за ч. 1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 111142 від 13.05.2026 протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закон № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).
Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Пунктом 3 Порядку №1567 передбачено, що рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Згідно з п. 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Судом встановлено, що відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 17.03.2026 на а/д Н-10 с. Голинь пн. ГВК старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, державний номерний знак - НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів.
Відтак, відповідач є органом, уповноваженим на проведення рейдових перевірок на автомобільному транспорті.
Пунктом 11 Порядку 1567 передбачено, що у разі зупинення транспортного засобу під час звернення до водія посадова особа зобов`язана назвати свою посаду, прізвище, ім`я та по батькові і повідомити про причину зупинки транспортного засобу, пред`явити службове посвідчення та направлення для ознайомлення.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів затверджено постановою Кабінету Міністрів України 20.05.2013 №422 (чинний, станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок 422).
Згідно з п. 4 Порядку №422 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою:
для перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт;
у разі виявлення нею таких порушень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та/або Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні:
- посадки (висадки) пасажирів у невстановлених місцях, порушення в розміщенні візуальної інформації на автобусах, перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах без надання їм місць для сидіння, експлуатації таксі з порушенням вимог законодавства щодо облаштування, експлуатації транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів та/або вантажів з явними ознаками технічної несправності;
- характеру руху транспортного засобу, що викликає підозру в спроможності водія керувати ним (різка зміна напрямку руху та (або) швидкісного режиму);
- відсутності номерних знаків на транспортному засобі, наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, водія, пасажирів до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 10 Порядку №422 під час звернення до водія посадова особа зобов`язана привітатися, назвати свою посаду і прізвище, пред`явити службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) та повідомити про причину зупинення транспортного засобу.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, можуть бути підставою для скасування рішення контролюючого органу у випадку, якщо такі порушення вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Таким чином, обставинами, які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв`язок між процедурними порушеннями допущеними (на переконання платників податків) під час перевірки та правильністю висновків сформованими за результатом такої перевірки.
У постанові від 17.07.2025 у справі №200/1560/22 Верховний Суд виснував, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до п. 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.
У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим визначеним законодавством документом на вантаж чим порушив вимоги ст. ст. 1, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
За результатами рейдової перевірки складено Акт № ОАР022954 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2026. Водій зі змістом Акту № ОАР022954 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2026, ознайомився.
Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з п. 16-17 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.
Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, а саме не повідомлено його про час та місце розгляду справи.
Суд наголошує на тому, що пунктом 17, Порядку № 1567, передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності), (п. 26 Порядку № 1567). Згідно даних наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних, Фермерське господарство «Торо», (код ЄДРПОУ - 22183811), зареєстроване (знаходиться) за адресою: Україна, 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Хмельницького Б., будинок 225, офіс 3. 05.05.2026, на поштову адресу позивача, яку зазначено в ЄДР, було направлено повідомленням за вих. № 35246/33.2/24-26 від 04.05.2026 про розгляд матеріалів справи про порушення (запрошення на розгляд матеріалів справи), рекомендованим відправленням №R067163106270 засобами поштового зв`язку оператора «Укрпошта», копія вказаного повідомлення та підтвердження його направлення наявне в матеріалах справи. При цьому, в матеріалах справи також наявний трекінг рекомендованого відправлення № R067163106270, яким підтверджується, що дане відправлення з вище вказаним повідомлення про розгляд матеріалів справи прибуло до відділення поштового зв`язку 06.05.2026 та перебувало там до 13.05.2026, коли позивач його отримав.
Отже, покликання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Пунктом 19 Порядку №1567 установлено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:
за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;
за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6.
за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.
За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 111142 від 13.05.2026.
Зазначеною постановою встановлено, що автомобільним перевізником Фермерським господарством «Торо» допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Актом, на підставі якого винесена постанова № 111142, установлено те, що під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим визначеним законодавством документом на вантаж.
Позивач не погоджується із спірною постановою та вказує, що позивач у даному випадку не наділений такою характеристикою автомобільного перевізника як «здійснення перевезення на договірних умовах», а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, відповідно, не може нести відповідальність, визначеною даною нормою. Матеріали справи не місять доказів здійснення позивачем перевезення вантажів транспортним засобом на договірних умовах.
Окрім цього, позивач вказує на те, що відповідачем не зазначено суть вчиненого позивачем правопорушення, не проведено детальний його опис, обставини вчиненого діяння, факти встановлені під час розгляду справи та не наведені докази на підтвердження таких. Відтак, винесений індивідуальний акт у формі постанови є необґрунтованим та немотивованим рішенням суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до відповідальності.
Позивач також зазначає, що накладене на позивача адміністративно-господарське стягнення є непропорційним, адже згідно абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 ІІІ за аналогічні дії перевізника при здійсненні автомобільних перевезень передбачено штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про неправильну кваліфікацію дій позивача, внаслідок чого порушується справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності, результатом чого є надмірне втручання в гарантоване законом право власності.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд виходить з наступного.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною 1 статті 39 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм права вказує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статтях 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільного перевізника санкцій, визначених абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Водночас суд зауважує, що законодавець під час визначення документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень фактично не встановив їх вичерпного переліку, проте відзначив про необхідність наявності, в тому числі, інших документів, передбачених чинним законодавством.
Суд вказує на те, що статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Верховним Судом в постанові від 31.07.2024 у справі №440/5873/23 надано висновок щодо розмежування вантажних перевезень для власних потреб та вантажних перевезень, які здійснюються під час виконання господарської діяльності, згідно з яким вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників, зокрема Верховний Суд, вказує:
« 45. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.
47. Згідно зі статутом ТОВ «Скантрейд-Україна» здійснює господарську діяльність, що не заборонена чинним законодавством України, з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками.
49. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення ТОВ «Скантрейд-Україна» був задіяний найманий працівник - ОСОБА_2».
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 16.09.2026 у справі № 600/6725/23-а вказав, що вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих працівників. Враховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Окрім того, під час спірного перевезення ТОВ «Рошен-Буковина» був задіяний найманий працівник - ОСОБА_1. Аналогічні висновки щодо застосування пункту 1.4 Положення № 340, Інструкції № 385 щодо здійснення вантажних перевезень за для власних потреб юридичною особою викладено в постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправильного визначення Укртрансбезпекою під час перевірки суб`єкта правопорушення є помилковими.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що вантажні перевезення для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників, більше того Верховний Суд вказує, що наявність власних потреб є опцією виключно фізичної особи. Отже, під час проведення рейдової перевірки позивачем здійснювалось перевезення вантажу на транспортному засобі, який йому належить, в межах виконання ним господарської діяльності з метою одержання прибутку та використовувалась наймана праця водія.
Отже, суд погоджується із твердженнями представника відповідача, відповідно до яких Фермерським господарством «Торо» перевозився вантаж, для здійснення його господарської діяльності, метою якої є отримання прибутку, при цьому використовуючи найману працю водія, а тому позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому суд відхиляє твердження представника позивача про те, що позивач у даному випадку не наділений такою характеристикою автомобільного перевізника як «здійснення перевезення на договірних умовах», а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, відповідно, не може нести відповідальність, визначеною даною нормою.
За змістом статті 1 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Частиною першою статі 34 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник серед іншого повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; Частиною другою статті 48 Закону № 2344-III, визначено, що Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною другою статті 49 Закону № 2344-ІІІ, визначено, що водій транспортного засобу серед іншого зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, підставою для накладення на позивача штрафу серед іншого слугувало непред`явлення водієм транспортного засобу товарно-транспортної накладної.
При цьому, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільного перевізника застосовуються адміністративно-господарський штраф передбачений абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Отже, зважаючи на те, що позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та під час здійснення вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною чи іншим визначеним законодавством документом на вантаж, його було правомірно притягнуто до відповідальності відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Суд також вказує на те, що положеннями статті 60 Закону передбачено різні за своїм складом порушення, зокрема відсутність документів, передбачених статтею 48 Закону (абзац третій), та порушення вимог використання тахографа, у тому числі без щоденних даних режимів праці та відпочинку при здійсненні міжнародних перевезень (абзац одинадцятий).
Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення рейдової повірки водієм т.з. позивача здійснювались внутрішні перевезення вантажів за відсутності документів на вантаж (ТТН), а не міжнародні перевезення.
Вимога, щодо надання водієм для перевірки товарно-транспортної накладної чи іншого визначеного законодавством документу на вантаж, чітко визначена саме статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.
Суд також вказує на те, що критерій «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.
Принцип пропорційності неодноразово застосовував і Конституційний Суд України, визначаючи його, в першу чергу, як процесуальну справедливість.
У Рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 Конституційний Суд України сформулював правову позицію, що принцип справедливості та розмірності є визнаним критерієм ідеології справедливості у демократичній державі.
У своєму Рішенні від 25.01 2012 № 3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
Водночас суд вказує на те, що положення статті 60 Закону № 2344-ІІІ відповідають критерію пропорційності, оскільки містять диференціацію щодо розміру штрафу відповідно до складу порушень, а тому суд відхиляє посилання представника позивача на непропорційність накладеного штрафу.
Тож, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком.
Відповідно до додатку 5 Порядку №1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містить чіткі пункти до заповнення під час її винесення керівником територіального підрозділу органу Укртрансбезпеки та виноситься на підставі акту виявлених порушень.
Відтак в Акті перевірки в повній мірі зазначено, які документи були відсутні під час проведення перевірки та яка відповідальність за це передбачена законодавством України про автомобільний транспорт, а спірна постанова оформлена у відповідності до вимог викладених в додатку 5 Порядку № 1567, а тому необґрунтованими є доводи позивача щодо відсутності у такій певних відомостей.
Відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.08.2018 (справа №822/573/17), від 27.11.2018 (справа №805/2601/16-а), від 21.03.2019 (справа № 809/531/18).
Суд вказує на те, що доводи позивача щодо необхідності застосування доктрини «плодів отруйного дерева» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не спростовують факту порушення законодавства про автомобільний транспорт та спрямовані на уникнення правових наслідків такого порушення, оскільки під час винесення оскарженої постанови відповідач зафіксував порушення в акті, встановивши водія, автомобільного перевізника та зміст порушення, отримавши належні докази, надіслав позивачу повідомлення про розгляд матеріалів, та розглянув вказані матеріали у встановленому порядку.
Водночас стаття 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає притягнення перевізників до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт шляхом застосування адміністративно-господарських штрафів.
Таким чином, під час судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови від 13.05.2026 №ОПШ 111142 про застосування до Фермерського господарства «Торо» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн, а тому підстав для її скасування немає.
Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішень відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в :
у задоволенні позову Фермерського господарства «Торо» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фермерське господарство «Торо» (79024, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Хмельницького Б., будинок 225 офіс 3; код ЄДРПОУ 22183811).
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, Україна, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Сидор Н.Т.