МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 вересня 2026 р. № 400/10944/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, адміністративну справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, пров. Бебюш Капон, 16, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213,
про визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2026 року ВП № 81529148,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 (далі-позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-відповідач), в якій просить:
«Визнати протиправними та скасувати постанови, винесені державним виконавцем Ізбаш Діаною Сергіївною, у виконавчому провадженні №81529148, а саме постанову 26.08.2026 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень 00 коп.).
Стягнути з Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (55213, пров. Капон Бебюш, буд. 16, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., Україна; код ЄДРПОУ 45065450) на користь військової частини НОМЕР_1 судові витрати».
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ізбаш Діаною Сергіївною винесено постанову про накладення штрафу, якою постановлено стягнути з військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 5100 грн. Постанова мотивована тим, що: «На адресу Відділу надійшов лист із підтверджуючими матеріалами від військової частини № НОМЕР_1 щодо часткового виконання судового рішення, а саме в частині здійснення нарахувань стягувачу. З метою перевірки виконання боржником судового рішення, строк для виконання якого закінчився, встановлено, що інформації та документів, які підтверджують повне виконання судового рішення боржником, не надано».
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 07.09.2026 суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 24 вересня 2026 року о 09:30 год.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що державним виконавцем було враховано надані позивачем матеріали та встановлено за їх змістом фактичний стан виконання рішення - його часткове виконання в частині здійснення нарахування. Водночас доказів фактичної виплати належних стягувачу коштів у повному обсязі державному виконавцю надано не було. Саме ця обставина була встановлена державним виконавцем під час перевірки та стала підставою для висновку про невиконання рішення суду в повному обсязі. Відповідач не заперечує, що позивачем здійснювались певні дії, спрямовані на отримання фінансування, але відповідач зазначає, що подання заявки на фінансування не гарантує отримання такого фінансування і не є доказом фактичної виплати стягувачу. 09.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечує та посилається на статтю 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до якої підставою для прийняття рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VIII, є встановлення державним виконавцем факту невиконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. При цьому, таке невиконання повинно існувати на день винесення постанови про накладення штрафу, а причиною невиконання - обставини, які залежать від боржника.
09.09.2026 від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.17 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
01.06.2026 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 400/9899/25, відповідно до якого Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 включно грошового забезпечення, визначеного резолютивною частиною судового рішення, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі зазначеного виконавчого документа державним виконавцем 17.07.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81529148.
17.07.2026 відповідач отримав постанову від 17.07.2026 у ВП № 81529148 про відкриття виконавчого провадження.
Військова частина НОМЕР_1 підготувала лист від 28.07.2026 № 935, яким повідомила Перший відділ Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про вжиті заходи на виконання рішення суду у справі № 400/9899/25. Зокрема, про вжиття всіх залежних від військової частини НОМЕР_1 заходів, спрямованих на повне виконання судового рішення у справі № 400/9899/25, в тому числі фактичну виплату грошових коштів на картковий рахунок стягувача.
28.06.2026 державний виконавець відділу примусового виконання рішень Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ізбаш Діана Сергіївна винесла постанову ВП № 8152948 про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до 1-2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вимоги до виконавчого документа.
За статтею 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з першою та другою частинами статті 15 Закону № 1404-VIII, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За приписами статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи визначені норми Закону № 1404-VIII, суд доходить висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, суд зауважує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн, є невиконання боржником рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 400/9899/25 в частині невиплати сум стягувачу.
Так, позивачем рішення суду від 10.03.2026 у справі № 400/9899/25 було виконано частково, а саме було здійснено відповідне нарахування стягувачу за період з 2020-2023 грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.
На підтвердження вжитих заходів та зазначених у листі Військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 № 935 пояснень, остання надана державному виконавцю основну заявку-розрахунок та розрахунок, за відомостями яких наявний запит Військової частини НОМЕР_1 на потреби в коштах для військовослужбовців, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, щодо стягувача ОСОБА_1 . У вказаній статті видатків зазначена конкретна сума.
При цьому, суд враховує, що згідно з вимогами бюджетного законодавства, можливість реалізації обов`язку військовою частиною в частині виплати грошового забезпечення перебуває у залежності від її фінансового забезпечення, яке є обмеженим. Тобто, інших фінансових можливостей, крім вищезазначених, для здійснення виплат позивач не має. При цьому, відсутні об`єктивні можливості перерозподілу у межах різних КВЕД видатків, призначених на вирішення відповідних асигнувань.
Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі № 360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, суд доходить висновку, що невиконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми грошового забезпечення через відсутність відповідного бюджетного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України.
Підсумовуючи наведене, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ізбаш Діани Сергіївни від 26.08.2026 у ВП № 81529148 про накладення штрафу на боржника Військову частину НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що за приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу незалежно від результатів розгляду справи по суті.
Судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки Управління у спорі не є суб`єктом владних повноважень, а є стороною виконавчого провадження.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ізбаш Діани Сергіївни від 26.08.2026 у ВП № 81529148 про накладення штрафу на Військову частину НОМЕР_1 .
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пров. Бебюш Капон, 16, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55213, ідентифікаційний код: 45065450) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2 662,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна