МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
28 вересня 2026 р. справа № 400/5804/26
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомленням сторін, розглянув адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі довідки ВЛК № 136 від 18.04.2022 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач пояснив, що на підставі рішення ВЛК він був виключений з військового обліку у 2022 р. Однак в послідуючому, ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача поновлено на військовому обліку без належного повідомлення, без вручення відповідного рішення, без скасування чинного висновку ВЛК та без будь-яких законних підстав. Такі дії вважає протиправними та просить задовольнити позов.
Від відповідача відзив не надходив, ухвала про відкриття провадження у справі 05.06.2026 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом неодноразово було відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позову.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
ОСОБА_1 , перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії постановлено рішення: «непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку», що підтверджується довідкою ВЛК № 136 від 18.04.2022 р.
На підставі зазначеного рішення ВЛК ОСОБА_1 виключено з військового обліку, про що свідчить відмітка в тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.
Однак в подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача поновлено на військовому обліку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р. (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 7 ст. 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4, 5 ст. 33 Закону № 2232-XII (в редакції станом на лютий 2023 р.) військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Положення ч. 4 ст. 34 Закону № 2232-XII вказують, що персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, здійснення такого обліку покладається на органи місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, взяттю на військовий облік призовників:
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 р. № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону № 1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
В свою чергу за нормами частини 1 статті 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до положень частини 7 статті 5 Закону № 1951-VIII порядок обробки та захисту відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органами адміністрування Реєстру визначається Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим згідно з частиною 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема: 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (не включення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Згідно з вимогами статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пункт 20 Порядку № 1487 визначає, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно з вимогами пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до вимог п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, повинні відповідати відомостям, що містяться в Реєстрі. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Реєстрі, він вважається недійсним. Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Реєстрі, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ.
У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних тимчасового посвідчення військовозобов`язаного позивача було виключено з військового обліку, про що свідчить відповідна відмітка. Зазначений запис було внесено РТЦК на підставі зазначеного рішення ВЛК у формі довідки ВЛК № 136 від 18.04.2022 р., яким за результатами проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії його визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.
Тобто, посадовими особами РТЦК під час внесення до тимчасового посвідчення позивача відповідного запису було перевірено підстави для його внесення та зроблено висновок, що наявні у військовозобов`язаного документи достатні для внесення такого запису.
Суд зазначає, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного позивача, проставленням свого підпису, скріпленим печаткою цього військового комісаріату, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо непридатності позивача до військової служби та виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров`я, у зв`язку з чим неприйнятними є доводи відповідача про неможливість внесення змін до Реєстру внаслідок відсутності документації щодо військового обліку та проходження військово-лікарської комісії, зокрема, протоколу засідання військово-лікарської комісії.
Матеріали справи не містять доказів визнання нечинним тимчасового посвідчення позивача або довідку ВЛК, чи притягнення до відповідальності осіб, які оформили та видали їх позивачу, тому ці документи є належним доказом того, що позивач не має статусу військовозобов`язаного, виключений з військового обліку військовозобов`язаних через непридатність до військової служби з 18.04.2022 року.
При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у п. п. 37-39 Постанови Верховного Суду від 21.05.2025 р. у справі № 280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII видно, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Таким чином, відповідач протиправно повторно взяв на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку і втратив статус військовозобов`язаного.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі довідки ВЛК № 136 від 18.04.2022 р., суд зазначає таке.
Відповідно до положень Порядку № 1487 відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
З наведеного слідує, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов`язки щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.
Оскільки, як вбачається з військово-облікових документів. позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому відповідальним за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ є саме зазначений орган ТЦК.
Відтак, саме відповідач, а не позивач є відповідальним за належне ведення та збереження облікової документації.
Таким чином, в рамках досліджених обставин саме відповідач вчинив протиправні дії щодо повторного невнесення відомостей про включення позивача до військового обліку як військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації.
Відтак, належний спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У даному випадку належним способом є обраний позивачем спосіб, а саме шляхом зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі довідки ВЛК № 136 від 18.04.2022 р.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 129,92 грн., однак обидві заявлені позовні вимоги утворюють єдиний і неподільний спосіб судового захисту, у зв`язку з чим, незважаючи на заявлення 2 позовних вимог, судовий збір слід сплачувати в сумі 1 064,96 грн. Позов поданий через систему "Електронний суд".
Згідно ст. 4 ч. 3 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже позивач повинен був сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження ставки судового збору в розмірі 1 331,20 грн., тобто розмір судового збору мав скласти 1 064,96 грн., тому позивач надмірно сплатив 1 064,96 грн.
Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 1, ч. 2 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір в сумі 1 064,96 грн., а переплачена сума судового збору в розмірі 1 064,96 грн. може бути повернута судом за клопотанням позивача.
Також, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. На підтвердження надано копію ордеру на надання правничої допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.04.2026 р. на суму 10 000 грн.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 р. у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 р. у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 р. у справі № 2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Зважаючи на те, що у наданих представником позивача документах відсутні відомості про час, витрачений на правову допомогу та докази їх сплати позивачем саме за правничу допомогу за даним позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), задовольнити.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) щодо повторного взяття ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на військовий облік.
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку на підставі довідки ВЛК № 136 від 18.04.2022 р.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз