Справа № 420/1957/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування 2 років 6 місяців вислуги років позивача, раніше зарахованої до його загальної вислуги років у встановленому порядку, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 відновити вислугу років у повному обсязі, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату недонарахованого позивачу грошового забезпечення за період з 18.10.2023 року по 04.05.2025 (дата настання спірних правовідносин) з урахуванням надбавки за вислугу років, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 300000 грн. моральної шкоди.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що у 2023 році він, як військовослужбовець, був переміщений для подальшого проходження військової служби із ІНФОРМАЦІЯ_1 до Військової частини НОМЕР_2 . Наказом про переведення до його вислуги років було зараховано 5 років навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців військової служби, що становить 2 роки 6 місяців військової вислуги. Зазначена вислуга була офіційно врахована, не скасовувалася та стала складовою його правового статусу військовослужбовця. В подальшому він проходив службу, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час його переведення з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 відповідач без будь-яких правових підстав не врахував раніше зараховані 2 роки 6 місяців вислуги років, що відобразилося у відповідному наказі та документах обліку. Жоден попередній наказ про зарахування вислуги не був скасований у встановленому порядку, перевірка його законності не проводилася, рішення уповноважених органів щодо помилковості зарахування не існує. Відповідач зазначає, що п. 2 Постанови КМУ №393 дозволяє зарахування часу навчання лише для пенсії, але не для надбавки за вислугу за Порядком №260. Ця позиція є хибною, а відповідач у власному ж відзиві надає доказ її спростування. Розділ IV п. 1 Порядку № 260 прямо встановлює: для виплати надбавки за вислугу зараховуються «періоди, зазначені в Постанові КМУ від 17.07.1992 № 393». Норма не обмежує застосування Постанови № 393 лише пенсійними розрахунками - вона відсилає до неї у повному обсязі. Відповідач не наводить жодної норми, яка б прямо виключала навчання з вислуги для надбавки. Відповідно до загального принципу: відомчий Порядок № 260 не може обмежувати права, надані Постановою КМУ № 393, що має вищу юридичну силу. Відповідач підтверджує протиправність власних дій. У тексті відзиву Відповідач прямо зазначає, що «перерахунки вислуги років у бік зменшення не допускаються» (п. 6 розд. IV Порядку № 260). Разом із тим фактичні дії Відповідача полягають саме у зменшенні раніше встановленої мені вислуги на 2 роки та 6 місяців - наказом від 25.04.2024 року № 120 А7051 виключила ці роки без жодної правової підстави. Таким чином, відповідач сам підтвердив протиправність власних дій, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову. Факт наявності зарахованої позивачу вислуги підтверджено двома незалежними наказами - ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.07.2023 року та в/ч НОМЕР_2 від 13.08.2023 року. Наявність двох незалежних актів різних органів повністю виключає можливість «помилки розрахунку» та підтверджує: вислуга була належним чином встановлена державою у встановленому порядку. Зміна цього рішення можлива лише через видання окремого правового акту у встановленому порядку - якого відповідач не видавав. Відповідач не надав суду жодного індивідуального адміністративного акта, яким було б змінено або скасовано раніше визначену мені вислугу. Новий наказ від 25.04.2024 року №120 є лише щорічним розрахунком вислуги станом на 01.01.2024 року - він не містить обґрунтування виключення попередньо зарахованих 2 років та 6 місяців і не скасовує наказів ТЦК та Військової частини НОМЕР_2 . Сам по собі новий розрахунок не є правовим рішенням і не породжує юридичних наслідків щодо скасування попередньо встановлених прав. Таким чином, дії відповідача є свавільними та здійснені поза межами правового регулювання.
З відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що станом на 01.01.2024 вислуга років позивача розрахована з урахуванням минулих періодів служби та становить: календарна 02 роки 08 місяців 09 днів, пільгова 00 років 11 місяців 18 днів, загальна 03 роки 07 місяців 22 дні. Відповідний наказ позивачем не оскаржено, відповідачем не скасовано, а тому він наразі не є спірним та продовжує діяти. Стосовно зарахування позивачу до вислуги років періоду навчання відповідач наголошує, що згідно п. 2 Постанови № 393, позивач дійсно мав право на його зарахування до його вислуги років, однак, до прийняття позивача на військову службу за призовом по мобілізації. Після прийняття позивача на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, для визначення вислуги років для розрахунку надбавки за вислугу років відповідно до вимог розділу IV Порядку №260 та Постанови №393 період навчання позивача до вислуги років не зараховується. Також, відповідно до п. 6 розділу IV Порядку №260, для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. Тобто, позивачу у спірних правовідносинах тривалість вислуги років для обчислення надбавки за вислугу років повинна бути обчислена станом на 01.01.2024 року (про що фактично і зазначено в наказі від 25.04.2024 року №120), проте позивач у позовній заяві визначає таку вислугу років станом на 04.05.2025 року, що не узгоджується з нормами Порядку №260. Вислуга років позивачу станом на 01.01.2024 встановлена саме наказом командира Військової частини НОМЕР_1 про встановлення надбавки за вислугу років військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 станом на 01.01.2024 року, який є чинним та позивачем не оскаржувався. Аналогічним чином видавався наказ про оголошення вислуги років позивача на 01.01.2025 року, який в рамках даної справи не досліджується і також не є спірним, а тому презюмуємо мовчазну згоду позивача з його змістом. Щодо частини позовних вимог про доплату надбавки за вислугу років додатково зазначимо, що згідно з п.15 розділу I Порядку №260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Також до вислуги років служби не зараховуються час відбування військовослужбовцем такого покарання, як арешт (крім випадків, передбачених статтею 55 Кримінально-виконавчого кодексу України), відбування покарання в дисциплінарному батальйоні та строк самовільного залишення військової частини або місця служби, а також строк, під час якого військовослужбовець дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався у полон (пункт 5 розділу IV Порядку №260). Тобто, навіть теоретично презюмуючи право позивача на перерахунок розрахованої у Військовій частині НОМЕР_1 вислуги років позивача в сторону збільшення, в силу його актуального службового статусу наразі відсутні підстави для здійснення на його користь будь-яких доплат грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №167 від 18.07.2023 року молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначеної наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від « 15» липня 2023 року №311 на посаду начальника групи персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 18 липня 2023 року виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 18 липня 2023 року становить: календарна - 02 роки 04 місяця 22 дні, пільгова - 00 років 11 місяців 18 днів, строк навчання у ВНЗ, який зараховується до вислуги - 02 роки 05 місяців 00 днів, загальна - 05 років 09 місяців 10 днів.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.08.2023 року №27 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника групи персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від « 11» серпня 2023 року №351 у запас за п.п. «ґ» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати, що справу та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 13 серпня 2023 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 13 серпня 2023 року становить: календарна - 02 роки 05 місяця 17 днів, пільгова - 00 років 11 місяців 18 днів, строк навчання у ВНЗ, який зараховується до вислуги - 02 роки 05 місяців 00 днів, загальна - 05 років 10 місяців 05 днів.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №113 від 18.04.2024 року лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера протиповітряної оборони Військової частини НОМЕР_1 , який наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 13 квітня 2024 року №102, призначений на посаду заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_3 , ВОС - 3410003 вважати таким, що 18 квітня 2024 року справи та посаду здав і вибув до Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . З 18 квітня 2024 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зі всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 01 січня 2024 року становить: календарна - 02 роки 08 місяців 9 днів, пільгова - 00 років 11 місяців 18 днів, загальна - 03 роки 07 місяців 27 днів.
Крім того, згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №120 від 25.04.2024 року лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера протиповітряної оборони Військової частини НОМЕР_1 , який наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 13 квітня 2024 року №102, призначений на посаду заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_3 , ВОС - 3410003 вважати таким, що 25 квітня 2024 року справи та посаду здав і вибув до Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . З 24 квітня 2024 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зі всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 01 січня 2024 року становить: календарна - 02 роки 08 місяців 9 днів, пільгова - 00 років 11 місяців 18 днів, загальна - 03 роки 07 місяців 27 днів.
Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача щодо неврахування 2 років 6 місяців вислуги років позивача, раніше зарахованої до його загальної вислуги років у встановленому порядку та звернувся до суду із цим позовом.
З матеріалів справи вбачається, що при виключенні позивача зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.07.2023 року та при виключені позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 з 13.08.2023 року до вислуги років позивача зараховано строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів.
При цьому, під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 відповідачем не зараховано строк навчання позивача у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 2 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», затвердженого постановою від 17 липня 1992 року № 393 до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам із спеціальним званням Бюро економічної безпеки, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
Відповідно до п. 1, 2 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_5 (далі - військові частини).
Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до п. 1-3 розділу ІV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб»; проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах); проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Враховуючи те, що в наказах ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.07.2023 року №167 та Військової частини НОМЕР_2 від 13.08.2023 року №27 до вислуги років позивача зараховано строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів, а відповідач не довів зворотного, відповідно до п. 3 розділу ІV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби, тому відповідач протиправно не зарахував до вислуги років позивача строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування до вислуги років позивача строку навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років позивача строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів з 18.10.2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення за час перебування позивача на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.10.2023 року по 04.05.2025 року з урахуванням надбавки за вислугу років, з урахуванням виплачених сум.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300000 грн., суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, у якій зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
В обґрунтування моральної шкоди позивач зазначає про те, що у період проходження служби він виконував обов`язки військовослужбовця у тому числі в районах ведення бойових дій, ризикуючи власним життям і здоров`ям. Попри це, відповідач незаконно зменшив його вислугу років та не забезпечив належне грошове забезпечення, чим порушив його соціальні гарантії та підірвав довіру до держави як роботодавця військовослужбовця. Такі дії спричинили йому значні моральні страждання, почуття несправедливості, психологічне напруження та моральне виснаження.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди в наслідок протиправних дій відповідача, а тому суд вважає, що у задоволенні даних вимог слід відмовити
Крім того, будь-якого обґрунтування суми в розмірі саме 300000 грн. в позові не міститься та не обґрунтовано чому моральна шкода визначена саме в такому розмірі.
Що стосується посилань відповідача у відзиві на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю, зокрема, частиною другою статті 233 КЗпП України.
Матеріали справи не місять жодних доказів, які б свідчили, що про порушення свого права позивач був обізнаний з 2024 року.
Крім того, Конституційний Суд України 11 грудня 2025 року розглянув справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила рішення №1-р/2025.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України. Суд зазначив, що встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Враховуючи пов`язаність позовних вимог позивача щодо періоду його вислуги років з розміром грошового забезпечення, яке йому належить, суд дійшов висновку що позивачем не пропущено строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування до вислуги років позивача строку навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років позивача строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів з 18.10.2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення за час перебування позивача на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.10.2023 року по 04.05.2025 року з урахуванням надбавки за вислугу років, з урахуванням виплачених сум, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування 2 років 6 місяців вислуги років позивача, раніше зарахованої до його загальної вислуги років у встановленому порядку, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 відновити вислугу років у повному обсязі, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та виплату недонарахованого позивачу грошового забезпечення за період з 18.10.2023 року по 04.05.2025 (дата настання спірних правовідносин) з урахуванням надбавки за вислугу років, стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 300000 грн. моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування до вислуги років ОСОБА_1 строку навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 строк навчання у ВНЗ - 02 роки 05 місяців 00 днів з 18.10.2023 року та провести перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення за час перебування ОСОБА_1 на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.10.2023 року по 04.05.2025 року з урахуванням надбавки за вислугу років, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА