Справа № 317/735/26
Провадження №2/317/2698/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , друга Запорізька державна нотаріальна контора Запорізької області, про встановлення факту прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
18.09.2026 р. на адресу Запорізького районного суду Запорізької області з ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17.08.2026 р. надійшла вказана цивільна справа для розгляду за підсудністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 р. вказана цивільна справа надійшла у провадження судді Запорізького районного суду Запорізької області Каряки Д.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийняття до провадження судом, якому вона надіслана.
Частиною 12 ст. 33 ЦПК України, встановлено: у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_2 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з заявою в якій просить встановити факт того, що її чоловік у порядку ст. 549 ЦК УРСР від 1963 р. фактично вступив у право володіння спадковим майном, прийнявши його після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17.04.2020 р. вищевказану цивільну справу передано для розгляду на підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпра, виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України, яка визначає підсудність справ окремого провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 17.08.2026 р. вищевказану цивільну справу направлено за підсудністю до Запорізького районного суду як помилково направлену.
При цьому суддею Шевченківського районного суду м. Дніпра зазначено, що дана цивільна справа була заведена Запорізьким районним судом Запорізької області як справа позовного провадження: ЄУН № 317/735/20 (провадження №2/317/523/2020).
Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що вимогою в цій справі є встановлення факту вступу чоловіка заявника у право володіння спадковим майном, яке складається з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Перевіривши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що справа не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області із наступних підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За загальними правилами підсудності у відповідності до ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.
У цій справі що вимогою є встановлення факту вступу чоловіка заявника у право володіння спадковим майном, яке складається з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, зважаючи, що місцезнаходження спадкового майна та безпосередньо заявлені позовні вимоги про встановлення факту вступу чоловіка заявника у право володіння спадковим майном, стосуються об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за межами територіальної юрисдикції Запорізького районного суду Запорізької області та відноситься до адміністративно-територіальної одиниці Дніпровського району м. Запоріжжя, на який поширюється юрисдикція Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Відтак, місцевим судом, який здійснює повноваження у межах територіальної юрисдикції Дніпровського району м. Запоріжжя є Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вищевказана цивільна справа територіально не підсудна Запорізькому районному суду Запорізької області, а підсудна Дніпровському районному суду м. Запоріжжя.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для передання даної справи для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 1/2.
Керуючись ст.ст. 30-32, 187, 260, 261 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу ЄУН №317/735/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , друга Запорізька державна нотаріальна контора Запорізької області , про встановлення факту прийняття спадщини - передати для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: 69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 1/2.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя: Д.О. Каряка