РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
28 вересня 2026 року м. Рівне №460/15275/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 11.02.2026, зарахувавши до страхового стажу період зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004 у календарному обчисленні;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796, з 01.03.2025 на 1,115 та з 01.03.2026 на 1,121;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 11.02.2026 (в межах строку звернення до суду) у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796, з 01.03.2025 на 1,115 та з 01.03.2026 на 1,121.
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2020-2022 роки - 12236,71 грн. Позивачем було з`ясовано, що відповідач всупереч положенням чинного законодавства здійснює індексацію пенсії у неналежному розмірі. Відповідач листом на адвокатський запит представника позивача повідомив, що позивачу призначено пенсію з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки - 12236,71 грн, то підстав для індексації пенсії позивача шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, яка врахована для призначення пенсії з 01.03.2024 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, немає. З листа відповідача також слідує, що на виконання вимог вищевказаних постанов Уряду до пенсії позивача встановлено підвищення: 100,00 грн - з 01.03.2024. Окрім цього, із наданих відповідачем документів позивачем з`ясовано, що з березня 2025 року відповідач всупереч чинному законодавству для розрахунку її пенсії - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2020-2022 роки - 12236,71грн, із коефіцієнтом її підвищення 1,0345 (за 2025 рік), а з березня 2026 року відповідач всупереч чинному законодавству для розрахунку її пенсії - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2020-2022 роки - 12236,71грн, із коефіцієнтом її підвищення 1,048 (за 2026 рік). Водночас, на переконання позивача саме середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року призначення пенсії 2020-2022 роки - 12236,71 грн повинна була індексуватись відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на відповідні затверджені Урядом коефіцієнти підвищення з 01.03.2024 на 1,0796, з 01.03.2025 на 1,115 та з 01.03.2026 на 1,121. Також позивач вважає протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу періоду зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004. З огляду на викладене просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відзив відповідачем не подано, а відтак у відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 07.03.2023 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену за заявою від 07.03.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
На адвокатський запит представника позивача від 29.04.2026 щодо перевірки правомірності нарахування пенсії (зарахування як періодів професійної діяльності до загального страхового стажу, так і наступних перерахунків пенсії шляхом проведення індексації) відповідач листом від 05.05.2026 №1700-0202-8/36152 повідомив про порядок обчислення пенсії та надав рішення про її призначення та наступні перерахунки. Вказав, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано усі періоди трудової діяльності відповідно до документів, наявних в електронній пенсійній справі.
Відповідач повідомив, що враховуючи дату призначення пенсії ОСОБА_1 та норми постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" пенсію з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 не перераховано шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який використовується для обчислення пенсії, на коефіцієнти, визначені такими постановами Уряду, - 1,0796, 1,115, 1,121 відповідно.
Також, зі змісту вказаних документів представником позивача з`ясовано, що Пенсійним органом не зараховано до загального страхового стажу для обчислення розміру пенсійної виплати календарний період перебування на обліку як самозайнятої особи-адвоката з 22.12.1995 по 31.12.2004.
Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з приписами ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» №2040-ІХ, яким ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
20.02.2019 з метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Згідно з п.5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (((ЗСЦ+ЗСЗ ) х 50% ) / 100%) + 1%,
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Пунктом 3 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У свою чергу пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»: установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»: установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 (пункт 3 постанови).
Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2025 №236 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.
Таким чином, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами ч.2 ст.42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 п.5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
В іншому випадку, відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2025 роках згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251, «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 №209, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положень п.5 Порядку № 124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.
Встановлені судом обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач не здійснюючи індексацію пенсії позивача на підставі ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити позивачу за період з 11.02.2026 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, та які враховуються для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; 1,115 та з 01.03.2026 на коефіцієнт 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,0796; 1,115).
Щодо зобов`язання пенсійного фонду перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 11.02.2026, зарахувавши до страхового стажу період зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004 у календарному обчисленні, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ні трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків.
Абзацом 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу; для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків; періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, у тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Судом встановлено, що листом Пенсійного фонду України від 23.08.2024 №2800-030102-8/51296 роз`яснено перелік документів, на підставі яких до страхового стажу зараховуються періоди підприємницької та адвокатської діяльності, а саме: платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а для спрощеної системи - свідоцтво про сплату єдиного податку, спеціальний торговий патент, документи про сплату єдиного (фіксованого) податку; періоди провадження діяльності можуть бути підтверджені також даними Реєстру застрахованих осіб.
Адвокатська діяльність, здійснювана індивідуально, і підприємницька діяльність фізичної особи є різними за галузевою природою, проте юридично однорідними (тотожними) з погляду пенсійного страхування видами самозайнятості: в обох випадках особа (І) не перебуває у трудових відносинах, (ІІ) особисто персоніфікує себе як платника внесків, (ІІІ) підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню в силу закону, а не в силу дій роботодавцястрахувальника, (ІV) самостійно несе обов`язок з обчислення, сплати внесків та подання відомостей персоніфікованого обліку.
Наведене прямо випливає з пункту 2.7 Інструкції №11-1, яким адвокати та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності віднесені до однієї категорії платників, з пункту 3 статті 1 Закону №400/97-ВР, а також з пункту 3 частини першої статті 11 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини третьої розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови від 27.03.2018 №8-1), відомості до Реєстру застрахованих осіб вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, та відомостей відповідних центральних органів виконавчої влади.
Суд зазначає, що у спірному періоді (до 01.01.2004) система персоніфікованого обліку щодо самозайнятих осіб фактично не забезпечувала повноти відомостей, що і констатує відповідач, повідомляючи про відсутність інформації за 2000-2005 роки при одночасній наявності інформації за 2006-2023 роки.
Так, пенсійний орган у листі від 04.06.2026 №1700-0604-8/44815 вказав, що відповідно до статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 фізичні особи - платники спрощеної системи оподаткування (у тому числі платники фіксованого та єдиного податків) звільнялись від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також від подання індивідуальних відомостей за минулі періоди (до 2003 року включно).
Отже, якщо держава законодавчо звільнила певну категорію самозайнятих осіб від сплати збору та від подання персоніфікованих відомостей, то відсутність таких відомостей і відсутність платежів є прямим наслідком дії закону, а не протиправної поведінки застрахованої особи.
Системне тлумачення цієї позиції узгоджується з підходом законодавця, закріпленим у пункті 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (внесеному Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII), відповідно до якого періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру, крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску. Тобто законодавець прямо визнав, що випадки звільнення особи від сплати внеску не перешкоджають зарахуванню відповідного періоду.
Кореспондуючий припис міститься і в пункті 4 Порядку №637 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793): періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.
Також, суд зауважує, що відсутність у позивача можливості надати будь-які інші документи для підтвердження сплати страхових внесків у зв`язку зі знищенням документальних даних у податковому органі за закінченням установленого терміну їх зберігання та відсутністю відповідних відомостей у Реєстрі застрахованих осіб не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення, а держава в особі своїх органів не може відмовляти у наданні соціального захисту з формальних підстав.
Так, пенсійний орган у листі від 04.06.2026 №1700-0604-8/44815 підтвердив, що позивач перебував на обліку в управлінні як самозайнята особа-адвокат з 12.01.1996 по 16.06.2009.
Перебування на обліку в органі Пенсійного фонду означає ведення таким органом облікової (реєстраційної) справи платника, картки особового рахунку платника, обліку нарахувань, сплати та недоїмки.
Відповідно до пункту 17.1 Інструкції №11-1 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків здійснюють органи Пенсійного фонду.
Отже, саме відповідач володіє первинними обліковими даними щодо позивача, і саме на нього покладено обов`язок їх перевірити під час вирішення питання про зарахування спірного періоду.
Утім, відповідач не надав жодного доказу того, що ним перевірялись облікові дані щодо сплати позивачем внесків: звіти за формою №4-ПФ, документи, що подавалися щоквартально відповідно до вимог Інструкції №11-1, дані про наявність/ відсутність недоїмки, картку особового рахунку платника, реєстраційну справу самозайнятої особи.
Так, у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що відсутність інформації про сплату страхових внесків та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
У постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а Верховний Суд зазначив, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Суд зазначає, що сукупність наявних доказів - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №199 від 22.12.1995, рішення атестаційної палати Рівненської обласної КДКА від 22.12.1995 №16, запис №22 від 22.12.1995 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , диплом про вищу юридичну освіту, картка платника податків, чотири вироки судів за 1996, 1998, 1999 та 2004 роки за участю позивача як адвоката (захисника), а також письмове підтвердження самого відповідача про перебування позивача на обліку в управлінні як самозайнятої особи-адвоката з 12.01.1996 по 16.06.2009 та як фізичної особи - підприємця спрощеної системи оподаткування з 01.10.2004 - є достатньою у розумінні частини третьої статті 90 КАС України для висновку про фактичне здійснення позивачем у період з 22.12.1995 по 31.12.200 діяльності, що підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.
За таких обставин бездіяльність відповідача щодо незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, який враховується для обчислення розміру пенсії за віком, є протиправною.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 11.02.2026, зарахувавши до страхового стажу період зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004 у календарному обчисленні.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 за період з 11.02.2026, зарахувавши до страхового стажу період зайняття незалежною професійною (адвокатською) та підприємницькою діяльністю з 22.12.1995 по 31.12.2004 у календарному обчисленні.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796, з 01.03.2025 на 1,115 та з 01.03.2026 на 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 11.02.2026 у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2020, 2021, 2022, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2024 на 1,0796, з 01.03.2025 на 1,115 та з 01.03.2026 на 1,121.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні, 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя С.А. Борискін