Справа № 681/1080/26
Провадження 2/681/1094/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
28 вересня 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
В липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача 11 816,64 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та 6 500 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що 09.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45851138, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,209 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 16 % від суми наданого кредиту. У разі порушення відповідачем строків повернення позики (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за вказаним договором перед ОСОБА_1 виконало надавши йому кредит у зазначеній сумі шляхом зарахування на платіжну картку відповідача.
Однак відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків та комісії у строки і на умовах, передбачених кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.
25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в сумі 11 816,64 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 296,64 грн - сума заборгованості за комісією, 7 520,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Відповідач добровільно не виконав свої зобов`язання за кредитним договором ні перед первісним кредитодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем, а тому Товариство звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 45851138 у вказаному вище розмірі.
Ухвалою судді від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
14.08.2026 до суду надійшли витребувані докази.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 20.07.2026, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та списком поштових відправлень (а.с. 7-9).
ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження надсилались судом за його зареєстрованим місцем проживання, поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з довідкою відділення АТ «Укрпошта» від 19.08.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак таке відправлення, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст. 280 ЦПК України за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що 09 січня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45851138 (далі також Договір), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14423, надісланим на електронну пошту відповідача, що підтверджується даними самого договору та довідки про ідентифікацію (а.с.16-23, 25 зворот).
Кредитодавець при укладенні Договору ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ через АТ «ПУМБ» (pumbbank) (а.с.25 зворот),
Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 4 000 грн строком на 30 днів, дата повернення позики - 07.02.2026, процентна ставка - 0,209 % на день, комісія за надання кредиту - 16,00 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 640,00 грн), денна процентна ставка - 0,742 % на день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 4,00 % на день, пеня - 4 % в день.
Відповідач за умовами договору зобов`язувався повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.
Сторони Договору також підписали таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредиту, яка є додатком №1 до вказаного договору, в якій визначено дату видачі кредиту та дату платежу, розмір платежу та його складові, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, яка складає 4 890,80 грн (а.с.23 зворот-24).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором та надало відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн шляхом безготівково перерахування на банківський картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000097155 від 03.06.2026 (а.с.26 зворот-27), копією платіжної інструкції № ebcc526f-2d99-44c3-bf09-e13038314928 від 09.01.2026 (а.с.11), листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 20/05/26-49169 від 20.05.2026 (а.с. 26).
Як вбачається з даних листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-07.8.5/13905БТ від 07.08.2026 та виписки по рахунку ОСОБА_1 на ім`я відповідача була випущена банківська картка НОМЕР_2 , на рахунок якої 09.01.2026 зараховано кошти в розмірі 4 000,00 грн (а.с. 53, 58 зворот).
Однак ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за кредитним договором № 45851138 від 09.01.2026 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 11 816,64 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 296,64 грн - заборгованість за комісією, 7 520,00 грн - заборгованість за пенею. При визначенні розміру вказаної заборгованості враховано сплату відповідачем 10.02.2026 процентів у розмірі 250,80 грн, пені у розмірі 480,00 грн та 343,36 грн комісії (а.с.14-15).
25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. (а.с.28 зворот-32).
Відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 20.05.2026 (а.с.32 зворот-34) ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до боржників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 45851138 від 09 січня 2026 року, в сумі 11 816,64 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 0,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 7 520,00 грн - сума заборгованості за пенею, 296,64 - сума заборгованості за комісією, та оплатило їх, що підтверджується даними платіжної інструкції № 850021652.1 від 26.05.2026 (а.с. 34 зворот).
Як встановлено з розрахунку заборгованості за договором позики № 45851138 від 09.01.2026, наданого Товариством, станом на 22.06.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальному розмірі 11 816,64 грн, яка складається з: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за відсотками, 7 520,00 грн - заборгованість за пенею, 296,64 грн - заборгованість за комісією (а.с.6).
Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з такого.
За положеннями статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час укладення вище вказаного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що кредитний договір №45851138 підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів. Кредитні кошти надані в безготівкову порядку. Проте, доказів повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.
Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу, позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів з боржника.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав жодних доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та сплати ним зазначеної Товариством суми заборгованості за кредитом, не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позовну заяву, не надав власного розрахунку заборгованості.
Сукупністю досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн та заборгованості за комісією в сумі 296,64 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені/неустойки за порушення строків повернення кредиту, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.10.7.2. Договору, якщо сума кредиту, що надається позичальнику за Договором не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання позичальником умов Договору кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному у п.2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розмір пені становить 4,00 % в день.
З наданого кредитодавцем розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що останнім нараховано 8 000,00 грн пені, з яких відповідач 10.02.2026 сплатив 480 грн, залишок несплаченої пені становить 7 520 грн, які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
При цьому, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.
Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 7 520 грн пені/неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
При цьому, як зазначено вище, з розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідачем за договором №45851138 10.02.2026 сплачено пеню у розмірі 480,00 грн.
Суд, враховуючи неправомірність нарахування пені в період дії в Україні воєнного стану, вважає, що вказані кошти мали б бути зараховані кредитодавцем відповідно до п.6.7.2. Договору на сплату комісії за надання кредиту, простроченої до повернення суми кредиту.
Таким чином, сплачені відповідачем 480,00 грн підлягають зарахуванню в рахунок заборгованості за комісією в сумі 296,64 грн, у зв`язку з чим така заборгованість повністю погашається, а залишок таких коштів - 183,36 грн (480 грн - 296,64 грн) підлягають зарахуванню в заборгованість по тілу кредиту, зменшивши її до 3 816,64 грн (4000,00 грн тіло кредиту-183,36 грн).
На підставі зазначеного суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 3 816,64 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
За положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пункт 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України визначає, що д о витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Загальна ціна позову складала 11 816,64 грн. Судом задоволено вимог на суму 3 816,64 грн. Відсоток задоволених вимог становить 32,3%.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 85002396.1 від 24.07.2026). Таким чином, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 860,16 грн (2 662,40 грн х 32,3 %).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026 (а.с. 35-37), витяг з акту приймання-передачі справ 1-ФП від 05.06.2026 (а.с. 39), акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 39 зворот-40), платіжну інструкцію №850022335.1 від 12.06.2026 про оплату наданої правничої допомоги (а.с.41), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. серії ПТ № 2099 (а.с. 42), ордер на надання правничої допомоги від 11.05.2026 (а.с. 41 зворот), відповідно до яких Товариство понесло витрати на оплату наданої йому адвокатом Ткаченко Ю.О. правничої допомоги у даній справі у розмірі 4 500,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що у позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача 6 500,00 грн. Разом з тим, згідно з наданими суду доказами, зокрема актом приймання-передачі наданих послуг, фактичний розмір понесених позивачем витрат становить 4 500,00 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом виключно на підставі поданих сторонами доказів. Оскільки документально підтверджено понесення позивачем витрат лише в розмірі 4 500,00 грн, саме ця сума береться судом за основу для подальшого пропорційного розподілу судових витрат.
При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач заперечень щодо співмірності витрат не надав, однак суд враховує положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 453,50 грн (4500,00 грн х 32,3 %).
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 45851138 від 09 січня 2026 року, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу та становить 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн 64 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 860 (вісімсот шістдесят) грн 16 коп. та на правову допомогу в розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 50 коп.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, 31/33 м.Ірпінь Київська область поштовий індекс 08205.
Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28.09.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК