Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 р. справа № 520/1276/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Марини Лук`яненко,
за участі:
секретаря судового засідання - Дениса Гузь,
представника відповідача - Данила Мишкова,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до ЄДРПВР АІТС "Оберіг" відомостей про зняття ОСОБА_1 з військового обліку як військовозобов`язаного. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинити дії щодо видалення відомостей в ЄДРПВР АІТС "Оберіг" про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як військовослужбовця та внесення до ЄДРПВР АІТС "Оберіг" відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як про особу, що перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаного за місцем проживання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року у справі №520/1276/26 набрало законної сили 19.05.2026 року.
15.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року за нововиявленими обставинами у справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що під час розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з 25.12.2025 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, про що відповідачу стало відомо лише 25.06.2026, коли військова частина НОМЕР_3 надіслала відповідь на запит ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, відповідач вважає, що є підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами і вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають .
Провадження у справі за новововиявленими обставинами відкрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Позивач та/або його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд поданої заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повідомлялись належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та просив суд її задовольнити. При цьому, зазначив, що відомості про проходження позивачем військової служби відповідачу стали відомі лише у червні 2026 року після отримання листа військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1, п. 1, 3 ч. 2 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1224-1729-5573-7 від 24.12.2025 ОСОБА_1 24.12.2025 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Здоровий. На підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ: Придатний до військової служби.
За даними облікової картки 24.12.2025 ОСОБА_1 за результатами проведеного медичного огляду призваний до військової служби за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_3 , військове звання - солдат, найменування посади та ВОС - солдат резерву, потребує проходження базової загальновійськової підготовки. Однак, в обліковій картці відсутні будь-які посилання (дані) щодо номеру та дати наказу, а також ким виданий наказ про зарахування позивач на військову службу.
У військово-обліковому документі Резерв+ міститься припис про зняття позивача з військового обліку як "військовозобов`язаного", у зв`язку з набуттям статусу "військовослужбовця".
Так, підставою для прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року у справі №520/1276/26 про часткове задоволення позову став висновок суду про те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Реєстру відомостей про набуття позивачем статусу військовослужбовця та зняття його з військового обліку вчинені без наявності передбачених законом юридичних підстав, оскільки матеріали справи не містили наказів про призов на військову службу або про зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3, 7, 9 ст. 1 вказаного Закону:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який діє до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина восьма статті 4 Закону №3543-XII).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (зі змінами) (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 2 абзацу 2 Положення №154 визначено, що покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Положенням №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків, зокрема, є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення призову громадян на військову службу, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно ч.5 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону розпорядник Реєстру відповідно до закону, зокрема, забезпечує контроль за повнотою, актуальністю, своєчасністю та достовірністю внесених до Реєстру відомостей.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення, у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Як встановлено судом, згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1224-1729-5573-7 від 24.12.2025 ОСОБА_1 24.12.2025 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас, з наданих відповідачем до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами документів судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 20.10.2025 №794/2025, з "25" грудня 2025 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.12.2025 №364 (підстава: поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.12.2025 року №8794); "25" грудня 2025 року ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив розташування військової частини; з "25" грудня 2025 року призупинено грошове забезпечення; з "26" грудня 2025 року знято з котлового забезпечення.
Вказані обставини викладені в листі військової частини НОМЕР_3 від 25.06.2026 року №2143/8190, який надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 25.06.2026 року за вх.№18901.
Як зазначено у судовому засіданні представником відповідача відомості про проходження позивачем військової служби відповідачу стали відомі лише у червні 2026 року після отримання листа військової частини НОМЕР_3 від 25.06.2026 року №2143/8190.
Тобто, зазначені обставини існували на час розгляду справи і не були надані відповідачем, оскільки отримані ним вже після винесення рішення у справі.
Наданий відповідачем наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 25.12.2025 №364 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, спростовує твердження позивача про відсутність мобілізаційних розпоряджень та наказів про зарахування його до військової частини.
Отже, з огляду на викладене, суд висновує про відсутність протиправності в діях ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до ЄДРПВР АІТС "Оберіг" відомостей про зняття ОСОБА_1 з військового обліку як "військовозобов`язаного" та внесення про нього даних як "військовослужбовця".
З огляду на викладене, суд висновує, що наданий відповідачем наказ командира військової частини НОМЕР_3 від 25.12.2025 №364 стосовно ОСОБА_2 підпадає під поняття нововиявлених обставин, оскільки є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була відома відповідачу на час розгляду справи, що є підставою для скасування судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відповідно до ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі № 520/1276/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено - 28.09.2026.
Суддя Марина Лук`яненко