Справа № 138/650/25
Провадження № 22-ц/801/1773/2026
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.
Доповідач:Матківська М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Справа № 138/650/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення (заочне) Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Рішення ухвалив суддя Ясінський Ю. А.
Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Могилів-Подільський
Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року,
Встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 24 листопада 2007 року по 12 березня 2018 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 . У них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року стягнуто із ОСОБА_1 в її розпорядження ( ОСОБА_5 ) аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 21 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно Витягу з ДРАЦС № 0[телефон приховано] від 09 жовтня 2024 року вона змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Починаючи із 19 грудня 2017 року відповідач сплачував аліменти частково і нерегулярно. Починаючи із листопада 2018 року по 01 березня 2025 року він має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 277 653,03 грн.
Врахувавши спосіб розрахунку неустойки, визначений постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц, розмір неустойки у грошовому виразі за період з 01 листопада 2018 року по 01 березня 2025 року склав 2 737 537,39 грн.
У зв`язку з тим, що відповідач прострочив сплату аліментів за більше як 6 років, вона просить стягнути із нього неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 277 653,03 грн., виходячи із вимог частини першої статті 196 СК України, якою встановлений максимальний розмір неустойки - не більше 100 відсотків заборгованості.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач 01 квітня 2026 року подала до суду позовну заяву у новій редакції, в якій навела розрахунок розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, який склав суму 2 690 872,35 грн. Оскільки частиною 1 статті 196 СК України встановлений максимальний розмір неустойки - не більше 100 % заборгованості, тому вона просила стягнути з відповідача на свою користь 268 039,04 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Рішенням (заочним) Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у розмірі 268 039,04 грн. за період з листопада 2018 року по грудень 2024 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 2680,39 грн.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06 травня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, оскільки воно ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповноті встановлення обставин справи, невідповідності висновків фактичним обставинам та з порушенням правил оцінки доказів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано вимог закону, яким передбачено обов`язкову умову для стягнення пені вину платника аліментів. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не внаслідок його умисних дій чи його бездіяльності, а причиною її виникнення стали об`єктивні обставини.
В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не враховано обставин, які свідчать про відсутність його вини як платника аліментів у виникненні заборгованості. Такими обставинами є відсутність працевлаштування, причиною чого є незадовільний стан здоров`я. Зважаючи на незадовільний стан здоров`я у зв`язку з періодичними нападами приступів епілепсії та зважаючи на необхідність утримання своєї малолітньої дитини від повторного шлюбу із ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на дітей у попередньому шлюбі сплачував по мірі можливостей. Суд першої інстанції не врахував, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з об`єктивних причин і вини платника аліментів у цьому немає.
Крім цього у розрахунку заборгованості не враховано сплачені ним суми аліментів за окремі місяці, здійснені ним через АТ «Укрпошта», про що свідчать надані ним копії квитанцій. Отже, заборгованість зі сплати аліментів існує у меншій сумі, що не було враховано судом першої інстанції.
Також судом першої інстанції не були враховані його заперечення, викладені ним у відзиві, до якого він додав низку доказів, що вказують на відсутність підстав для стягнення неустойки та є істотними при розгляді справи. Надаючи відзив на позовну заяву, він просив розглянути його клопотання про зменшення розміру неустойки до десяти відсотків, що суд першої інстанції залишив поза увагою і не розглянув це клопотання.
У відзиві позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона не містить підстав для скасування судового рішення, передбачених статтею 376 ЦПК України, а законне і обґрунтоване рішення суду просить залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кучерява І. П. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги, підтримала свій відзив, просить законне рішення суду першої інстанції залишити в силі, пояснивши, що вона неодноразово нагадувала відповідачу про необхідність сплачувати аліменти на утримання їх дітей. Відповідач обіцяв сплачувати аліменти, вона чекала сплати, але обіцянку свою він не виконував. Порушувалося питання про притягнення його до кримінальної відповідальності. Заборгованість зростає, відповідач продовжує не сплачувати аліменти.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що сторони: позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_1 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2173 від 16 червня 2010 року (а. с. 12) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 3810 від 25 вересня 2012 року (а. с. 13).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року у справі № 127/25150/17, яке набрало законної сили 19 січня 2018 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи від 21 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 9-10).
26.01.2026 на виконання ухвали суду з Першого відділу ДВС у м. Вінниці надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 55687238 за виконавчим листом № 127/25150/17, виданим 25 січня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області.
Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Цимбалюк Т. Ю. від 01 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження № 55687238 з примусового виконання виконавчого листа № 127/25150/17 від 25 січня 2018 року по стягненню з відповідача в розпорядження позивача аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи від 21 листопада 2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а. с. 87).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Вергелеса В. В. від 11 липня 2019 року, у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 11 липня 2019 року за період з 21 листопада 2017 року по 11 липня 2019 року склав суму 15 132,98 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у керуванні транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 88).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Вергелеса В. В. від 11 липня 2019 року, у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 11 липня 2019 року за період з 21 листопада 2017 року по 11 липня 2019 року склав суму 15 132,98 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а. с. 89).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Вергелеса В. В. від 11 липня 2019 року, у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 11 липня 2019 року за період з 21 листопада 2017 року по 11 липня 2019 року склав суму 15 132,98 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_10 у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 90).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Вергелеса В. В. від 11 липня 2019 року, у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 11 липня 2019 року за період з 21 листопада 2017 року по 11 липня 2019 року склав суму 15 132,98 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_10 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів (а. с. 91).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вергелеса В. В. від 03 червня 2020 року, у зв`язку з тим, що боржник самостійно вимоги виконавчого документа не виконує, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 (а. с. 92).
Згідно повідомлення головного державного виконавця Вергелеса В. В. про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників, від 03 червня 2020 року, у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 30 червня 2020 року за період з 21 листопада 2017 року по 30 червня 2020 року склав суму 48 251,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, внесені відомості про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників (а. с. 93).
Постановою головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вергелеса В. В. від 05 квітня 2023 року, виконавчий лист № 127/25150/17, виданий 25 січня 2018 року Вінницьким міським судом Вінницької області, передано до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 94).
Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) області Кучинського А. В. від 14 грудня 2023 року, у зв`язку із заборгованістю боржника зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує необхідну кількість платежів за чотири місяці, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с. 95).
Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) області Кучинського А. В. від 14 грудня 2023 року, у зв`язку із заборгованістю боржника зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує необхідну кількість платежів за чотири місяці, накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші, що належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 96).
Згідно розрахунку Першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 55687238 загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2024 року становив 268 039,04 грн. (а. с. 19).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вказав на те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, щомісячний розмір заборгованості зі сплати аліментів становить різні суми, а тому, з урахуванням періоду, за який позивач просить стягнути пеню за несплату аліментів, а саме з 1 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року включно, нарахуванню та стягненню підлягає пеня по аліментах, заборгованість по сплаті яких виникла з листопада 2018 року по грудень 2024 року, оскільки, пеня обраховується з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти. Здійснивши підрахунки, суд визначив загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, який склав 2 621 640,45 грн., а з урахуванням положення ч. 1 ст. 196 СК України стягнув з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів за цей період, тобто станом на 31 грудня 2024 року (як просила в позові позивач), у загальному розмірі 268 039,04 грн., який не перевищує 100 відсотків заборгованості. При цьому в суд зауважив, що відповідач не надав власного контррозрахунку, доказів поважних причин не сплати аліментів з дня набрання рішенням про стягнення аліментів законної сили він не надав.
Апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції погоджується та вважає його правильним.
Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів батьками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Із наданих позивачем у додатку до позовної заяви розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 55687238, проведених державними виконавцями, (боржник: ОСОБА_1 , стягнення - 1/3 частина всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину), вбачається, що заборгованість станом на 31 грудня 2024 року склала суму - 268 039,04 грн., починаючи із жовтня 2018 року боржник не сплачував нарахованих державним виконавцем сум аліментів, при тому, що у жовтні 2018 року сплату аліментів не провів; у листопаді і в грудні 2018 року замість належних до сплати сум - по 2151,00 грн. за кожен місяць, сплатив по 1000,00 грн. в кожному місяці; у січні 2019 року замість нарахованої суми 2123,33 грн. сплатив 1000,00 грн.; у березні 2019 року замість нарахованої суми 2113,33 грн. сплатив 1000,00 грн.; в інших місяцях 2019 року нараховані суми аліментів не сплатив зовсім; у 2020, 2021, 2022,2023 роках нараховані суми аліментів не сплатив зовсім за жоден місяць; у січні 2024 року замість належної суми аліментів - 4768,00 грн., сплатив 500,00 грн., у лютому 2024 року замість належної суми аліментів 4768,00 грн., сплатив 1000,00 грн., в інші місяці 2024 року включно по грудень 2024 року жодних проплат аліментів не здійснив (а. с. 14-19).
Таким чином встановлено, що станом на 31 грудня 2024 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 268 039,04 грн. із вини відповідача, який зобов`язаний до сплати аліментів відповідно до рішення суду, що згідно вимог статті 196 СК України дає стягувачу аліментів право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з першого числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність боржника у вигляді неустойки.
Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Статтею 196 СК України встановлено розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня який передує дню сплати заборгованості.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 квітня 2019 року по цивільній справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18.
По даній справі відповідач, починаючи із жовтня 2018 року не сплачував нарахованих державним виконавцем сум аліментів. Так, у жовтні 2018 року не сплатив; у листопаді і в грудні 2018 року замість належних до сплати сум - по 2151,00 грн. за кожен місяць, сплатив по 1000,00 грн. в кожному місяці; у січні 2019 року замість нарахованої суми 2123,33 грн. сплатив 1000,00 грн.; у березні 2019 року замість нарахованої суми 2113,33 грн. сплатив 1000,00 грн.; в інших місяцях 2019 року нараховані суми аліментів не сплатив зовсім; у 2020, 2021, 2022, 2023 роках нараховані суми аліментів не сплатив зовсім; у січні 2024 року замість належної суми аліментів - 4768,00 грн., сплатив 500,00 грн., у лютому 2024 року замість належної суми аліментів 4768,00 грн., сплатив 1000,00 грн., в інші місяці 2024 року включно по грудень 2024 року жодних проплат аліментів не здійснив.
Отже, виконуються правила нарахування пені - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання відповідачем не було виконане, і до дня, зазначеного позивачем - станом на 31 грудня 2024 року.
ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом позивача щодо заявлення нею позовних вимог у визначених межах, у поданій до суду 01 квітня 2025 року позовній заяві в новій редакції, навела розрахунок розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, який склав суму 2 690 872,35 грн. і просила стягнути з відповідача пеню в розмірі, визначеному ч. 1 ст. 196 СК України - 100 % заборгованості по аліментах за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, оскільки сума неустойки (пені) за цей період значно перевищила встановлену ч. 1 ст. 196 СК України межу, а саме 100 % заборгованості по аліментах.
Тому з урахуванням засад диспозитивності цивільного судочинства, згідно вимог статті 13 ЦПК України, суд вирішує спір щодо нарахування та сплати пені в межах заявлених позивачем вимог, у період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року, з урахуванням зазначених у розрахунках заборгованості зі сплати аліментів, проведених державними виконавцями, здійснених боржником сплат аліментів за окремо взяті декілька місяців, що відображено у цих розрахунках і про що наведено у даній постанові. Станом на день ухвалення оскаржуваного рішення заборгованість зі сплати аліментів не погашена і зросла.
Загальна сума пені за несплату і за несвоєчасну сплату аліментів, обраховується за формулою:
?р = (А1 х Д1 х 1 %) + (А2 х Д2 х 1 %) + (А3 х Д3 х 1%) + ……. (А31 х Д31 х 1 %).
Суд першої інстанції провів розрахунок неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, виклавши цей розрахунок у своєму рішенні.
Апеляційний суд вважає, що здійснений судом першої інстанції розрахунок проведено у відповідності до наведеної формули розрахунку пені, та є правильним.
Загальна сума пені за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року склала 2 621 640,45 грн.
Нарахований розмір пені перевищує суму заборгованості по аліментах.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України щодо обмеження розміру пені, який не може перевищувати 100 % заборгованості по аліментах, та заявлених позивачем вимог і встановлених обставин справи, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає пеня у загальному розмірі 268 039,04 грн., який не перевищує 100 % заборгованості.
Відповідач заперечуючи такі обставини, у тому числі і сам розрахунок, згідно вимог статтей 12, 81 ЦПК України свого розрахунку не здійснив і до суду не надав.
З огляду на наведене, доводи його апеляційної скарги є безпідставними та недоведеними ним.
Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, стягнувши із відповідача на користь позивача розраховану суму пені розміром 268 039,04 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Неспроможними є доводи апеляційної скарги відповідача в тому, що його вини у несплаті аліментів та наявності заборгованості, немає; заборгованість зі сплати аліментів виникла не внаслідок його умисних дій чи його бездіяльності, а причиною її виникнення стали об`єктивні обставини, якими є: відсутність працевлаштування, причиною чого є незадовільний стан здоров`я, необхідність утримання своєї малолітньої дитини від повторного шлюбу, тому аліменти на дітей у попередньому шлюбі сплачував по мірі можливостей.
Відповідач не довів відсутності свої вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Він посилався на об`єктивні обставини, зокрема, на незадовільний стан здоров`я, у підтвердження чого до відзиву на позовну заяву і до апеляційної скарги він додав одні й ті ж документи: довідку № 779 від 04 квітня 2026 року про те, що він звертався на консультацію до сімейного лікаря (а. с. 120); медичну подію, яка свідчить про первинне відвідування ОСОБА_1 закладу охорони здоров`я 07 жовтня 2025 року (а. с. 121); консультативний висновок невропатолога щодо пацієнта ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року (а. с. 122); направлення на госпіталізацію ОСОБА_1 від 09 лютого 2026 року (а. с. 123); медичне дослідження ОСОБА_1 в КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» від 11 грудня 2025 року (а. с. 124).
Всі ці документи свідчать про звернення відповідача за медичною допомогою в період з жовтня 2025 року до квітня 2026 року, в той час, коли заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 виникла в період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Відповідач не зазначив і не надав доказів його незадовільного стану здоров`я, що могло би спростувати його вину у виникненні заборговансті зі сплати аліментів саме в цей період часу.
Відсутність працевлаштування платника аліментів як і наявність у нього дитини в іншому шлюбі не звільняє його від сплати аліментів на утримання дітей від попереднього шлюбу та не свідчить про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.
Безпідставними є твердження відповідача, що в розрахунок заборгованості не враховані сплачені ним суми аліментів за окремі місяці, здійснені ним через АТ «Укрпошта», про що свідчать надані ним копії квитанцій, у зв`язку з чим заборгованість зі сплати аліментів існує у меншій сумі, оскільки деякі із цих квитанцій є нечитаємими; до наданих державними виконавцями розрахунків заборгованості включені суми аліментів і судом враховані, про що свідчить розрахунок пені. Окрім того відповідач не звертався до державного виконавця, на виконанні у якого перебуває рішення суду про стягнення аліментів, по спірному питанню нарахуванню аліментів та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Такі обставини спростовують доводи відповідача щодо неможливості виконувати обов`язок по сплаті аліментів по поважній причині, тобто свідчать про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості по аліментах.
Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними і не впливають на висновки суду.
За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки її доводи є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення (заочне) Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач М. В. Матківська
Судді І. В. Міхасішин
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складений 25 вересня 2026 року