Справа № 303/6856/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря - Савинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грицак Андрій Васильович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року (суддя Куцкір Ю.Ю., повний текст рішення складено 24.04.2026) у справі № 303/6856/25 за позовом Акціонерного Товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання іпотечного договору недійсним,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У вересні 2025 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ришкович О.В. - про визнання іпотечного договору недійсним.
Позов мотивовано тим, що 17.08.2017 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11794/2017, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 755 084,06 гривень, строком до 16.08.2024 на наступні цілі:
- на здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки SKODA, модель SUPERB, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником і ТОВ «Закарпат-Авто»;
- для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 47 162,50 гривень;
- для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 21 921,56 гривень.
Для забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави від 18.08.2017, предметом якого був вищевказаний автомобіль.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11794/2017 від 17.08.2017 станом на 17.07.2021 заборгованість ОСОБА_3 перед «Кредобанк» становила 560 238,28 гривень.
Оскільки ОСОБА_3 неналежно виконував свої кредитні зобов`язання, АТ «Кредобанк» звернулося до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про вчинення виконавчого напису.
31.08.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис № 3422, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: автотранспорт, марки SKODA, модель SUPERB, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором загалом у розмірі 565 838,55 грн.
12.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Романом Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67122887 за вказаним виконавчим написом № 3422 від 31.08.2021.
Однак, реалізація автомобіля не відбулася, оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим приватним виконавцем Романом Р.М. винесено постанову від 24.08.2022 про закінчення виконавчого провадження № 67122887.
08.09.2022 АТ «Кредобанк» стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і цього ж дня (08.09.2022) банком було надіслано до Мукачівської державної нотаріальної контори претензію-вимогу, із вимогою завести спадкову справу по померлому та/або повідомити місце відкриття спадщини, про виявлене спадкове майно, його склад та місцезнаходження, чи відомі особи спадкоємців, їх місце проживання або роботи, чи був проведений опис майна спадкодавця, чи видавалося свідоцтво про право на спадщину, чи надходили заяви від інших кредиторів, та із вимогою повідомити спадкоємців про наявну заборгованість. Указану вимогу отримано нотаріусом 14.09.2022, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
07.12.2022 АТ «Кредобанк» отримало відповідь від Першої Мукачівської державної нотаріальної контори від 18.11.2022, з якої банк довідався, що свідоцтва про право на спадщину за законом №1-332, №1-333, №1-334 видані 18.11.2022 ОСОБА_2 - дочці ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07.12.2022 АТ «Кредобанк» надіслало претензію-вимогу спадкоємиці ОСОБА_2 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_1 . Відповіді від спадкоємиці ОСОБА_2 на адресу банку не надходило, у зв`язку з чим, 27.04.2023 банк повторно звернувся до неї з претензією-вимогою.
26.05.2023 претензія-вимога до спадкоємиці повернулася відправнику без вручення адресату, з відміткою за закінчення встановленого терміну зберігання.
Оскільки спадкоємець отримала у спадщину також кредитні зобов`язання спадкодавця, тому АТ «Кредобанк» звертався до ОСОБА_2 із позовом про стягнення заборгованості до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2024 у справі № 303/8654/23 позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 560 238,28 гривень за кредитним договором №11794/2017 від 17.08.2017 та судові витрати в розмірі 8 403,57 гривень.
14.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77201539 на підставі виконавчого листа № 303/8654/23, виданого Мукачівським міськрайонним судом 22.05.2024. Також 14.02.2025 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 .
Проте з`ясувалося, що станом на дату подання цього позову, у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.
В ході здійснення виконавчого провадження № 77201539 АТ «Кредобанк» стало відомо, що 30.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв за довіреністю ОСОБА_4 , укладено договір іпотеки № 795, згідно з яким остання передала в іпотеку успадковане нерухоме майно, а саме - житловий будинок за АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, площею 0,01 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1279 за цією ж адресою.
Позивач вказував, що оскільки претензія-вимога кредитора була вручена Мукачівській державній нотаріальній конторі 14.09.2022, то на момент отримання свідоцтв про право на спадщину за законом від 18.11.2022 ОСОБА_2 достеменно знала про наявність заборгованості перед АТ «Кредобанк», а тому уклала договір іпотеки від 30.03.2023 з метою уникнення виконання зобов`язань.
Відтак, при укладенні договору іпотеки ОСОБА_2 мала на меті приховати це майно від звернення стягнення на нього у порядку виконання судового рішення.
Посилаючись на дані обставини, АТ «Кредобанк» просило визнати недійсним договір іпотеки № 795 від 30 березня 2023 року, виданий приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ришкович Оксаною Василівною, згідно якого передано в іпотеку будинок та земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:01:002:1279, площею 0,1 га, з цільовим призначенням: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 позов АТ «Кредобанк» - задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки № 795 від 30.03.2023 року, виданий приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Ришкович Оксаною Василівною, яким передано в іпотеку будинок та земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:01:002:1279, площею 0,1 га, з цільовим призначенням: 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь АТ «Кредобанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1 514 гривень судового збору з кожного.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
12.05.2026 на це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грицак А.В.
Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Кредобанк» - відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано наступним:
місцевим судом не враховано тієї обставини, що АТ «Кредобанк» має право звернути стягнення на автомобіль, який було передано у заставу, вартість якого становила 857 500,00 грн, що перевищує розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 560 238,28 гривень, яку стягнуто рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2024 у справі № 303/8654/23;
такий автомобіль успадковано ОСОБА_2 , він належить їй з моменту смерті спадкодавця; ОСОБА_1 вказує, що оформити свідоцтво про право на спадщину на автомобіль ОСОБА_2 не може через наявність обтяження (перебування у заставі АТ «Кредобанк»);
крім будинку та земельної ділянки у АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 також успадкувала частку нежитлової будівлі у АДРЕСА_3 ;
у зв`язку з цим вважає, що висновки місцевого суду про втрату ОСОБА_2 платоспроможності є необґрунтованими, та у неї достатньо майна для виконання кредитних зобов`язань перед кредитором, а боржниця не втратила платоспроможності;
відтак висновки суду про те, що договір іпотеки є фраудаторним правочином є необґрунтованими, оскільки позивач не довів ключової ознаки фраудаторного правочину - неможливості виконання рішення та втрату боржником платоспроможності;
вказує, що укладення договору іпотеки обумовлене необхідністю забезпечення виконання основного зобов`язання за договором позики від 30.03.2023, а не спрямоване на уникнення від виконання існуючих кредитних зобов`язань перед АТ «Кредобанк»;
на момент укладення договору іпотеки від 30.03.2023 не існувало спорів у суді та виконавчих проваджень;
ОСОБА_1 зазначає, що державним нотаріусом не було повідомлено ОСОБА_2 про наявність вимог кредитора до неї як спадкоємця, тому висновки суду про обізнаність відповідача про наявність заборгованості і її ухилення від погашення боргу є припущеннями;
у даному випадку відсутні ознаки фіктивності правочину, відсутній умисел сторін договору іпотеки на його укладення без наміру створення правових наслідків, наявні реальні дії сторін щодо виконання договору, який спричинив правові наслідки - перехід права власності до ОСОБА_1 на передані в іпотеку житловий будинок і земельну ділянку (навіть якщо надалі рішення приватного нотаріуса про перехід права власності були анульовані Міністерством юстиції України, однак дії останнього оскаржені ОСОБА_1 у судовому порядку, а справа № 303/373/25 перебуває на розгляді Закарпатського апеляційного суду).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Кредобанк», вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23 (провадження № 61-13665св24), зазначає, що критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: - відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; - відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; - майно відчужено на підставі безвідплатного правочину; майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); - після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Аналогічний висновок також наведено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.
Твердження ОСОБА_1 , що спадкоємець ОСОБА_2 не була обізнана про існування вимог кредитора АТ «Кредобанк» - є неправдивим, оскільки претензія-вимога АТ «Кредобанк» до спадкоємця була вручена нотаріусу та містилась в матеріалах нотаріальної справи задовго до видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадину, тому вона була належним чином повідомлена нотаріусом про вимоги кредитора та існування заборгованості.
Обставини даної справи вказують на недобросовісність дій боржника та укладення правочину іпотеки задля ускладнення або неможливості задоволення вимог кредитора.
Зазначає, що ОСОБА_2 не було здійснено відповідних дій, спрямованих на отримання свідоцтва про право на спадщину на транспортний засіб, який є предметом застави.
Скаржник визнає ту обставину, що право власності на автомобіль у встановленому законом порядку не оформлене та державна реєстрація на транспортний засіб за ОСОБА_2 відсутня.
Посилання апелянта на наявність такого транспортного засобу не спростовує висновків суду щодо недобросовісних дій ОСОБА_2 при укладенні договору іпотеки, не підтверджують відсутність заподіяної шкоди кредитору.
В даному випадку ОСОБА_2 успадковано житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та саме за рахунок такого майна спадкоємець зобов`язана задовольнити вимоги кредитора, відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
Доводи апелянта ґрунтуються виключно на припущеннях, помилкових твердженнях та не підтверджуються належними доказами.
При цьому ОСОБА_5 вже намагався переоформити на себе спірне нерухоме майно, шляхом переходу права власності на іпотечне майно, однак рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на іпотечне майно анульовані наказом Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024.
Інші особи, зокрема, ОСОБА_2 , рішення суду не оскаржували.
Межі розгляду справи та явка учасників справи
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідач та приватний в судове засідання не з`явиись, про дату, час та місце розляду справи повідомлялись належним чином. Від представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Грицак А.В. - надійшло клопотання, в якому останній просив розглянути справу за його відсутності та відсутності його довірителя. Просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позов Банку - відмовити. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
17.08.2017 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11794/2017, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 755 084,06 гривень, строком до 16.08.2024 року на наступні цілі (а.с. 9-17 т.1):
- на здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки SKODA, модель SUPERB, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником і ТОВ «Закарпат-Авто»;
- для оплати страхового платежу по КАСКО в сумі 47 162,50 гривень;
- для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 21 921,56 гривень.
Для забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 був укладений договір застави від 18.08.2017, згідно з яки м у заставу банку якого був вищевказаний автомобіль (а.с. 18-20 т. 1).
Оскільки ОСОБА_3 неналежно виконував свої кредитні зобов`язання, АТ «Кредобанк» звертався до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
31.08.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис № 3422, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме: автотранспорт, марки SKODA, модель SUPERB, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_1 , з метою погашення заборгованості за кредитним договором загалом у розмірі 565 838,55 грн (а.с. 23 т. 1).
12.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Романом Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67122887 за вказаним виконавчим написом № 3422 від 31.08.2021 (а.с. 24-25 т. 1).
Однак, звернення стягнення на автомобіль не відбулося, оскільки виконавцем з`ясовано, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим приватним виконавцем Романом Р.М. 24.08.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 67122887 (а.с. 26-28 т. 1).
З огляду на викладене, АТ «Кредобанк» вказувало, що довідалося про смерть боржника 08.09.2022.
08.09.2022 АТ «Кредобанк» надіслано до Мукачівської державної нотаріальної контори претензію-вимогу, в якій повідомило про зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним договором від 17.08.2017, та просило повідомити про осіб, які прийняли спадщину за померлим ОСОБА_3 , їх місце реєстрації/проживання (а.с. 29-31 т. 1)
Указану вимогу отримано Мукачівською державною нотаріальною конторою 14.09.2022, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 31 т. 1).
18.11.2022 Перша Мукачівська державна нотаріальна контора надіслала до АТ «Кредобанк» повідомлення про те, що дочці ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видані 18.11.2022 три свідоцтва про право на спадщину за законом №1-332, №1-333, №1-334 (на житловий будинок та земельну ділянку у АДРЕСА_2 , частку нежитлової будівлі незавершеної будівництвом (готовністю 57 %) у АДРЕСА_3 ). Одночасно повідомлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 та перебуває в Іспанії в АДРЕСА_4 (а.с. 32 т. 1).
07.12.2022 АТ «Кредобанк» надіслало ОСОБА_2 претензію-вимогу за місцем її реєстрації у АДРЕСА_1 . Відповіді від спадкоємиці ОСОБА_2 на адресу банку не надходило, у зв`язку з чим, 27.04.2023 банк повторно звернувся до неї з претензією-вимогою (а.с. 33-41 т. 1).
26.05.2023 повторна претензія-вимога до спадкоємиці повернулася відправнику без вручення адресату, з відміткою за закінчення встановленого терміну зберігання (а.с. 40-41 т. 1).
Оскільки спадкоємець отримала у спадщину також зобов`язання спадкодавця за кредитним договором №11794/2017 від 17.08.2017, тому АТ «Кредобанк» звертався до ОСОБА_2 із позовом про стягнення заборгованості (посилання на ухвалу про відкриття провадження у справі № 303/8654/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113777676).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2024 у справі № 303/8654/23 позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 560 238,28 гривень за кредитним договором №11794/2017 від 17.08.2017 та судові витрати в розмірі 8 403,57 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118405387).
14.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77201539 на підставі виконавчого листа № 303/8654/23 виданого Мукачівським міськрайонним судом 22.05.2024. Також 14.02.2025 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 (а.с. 42-43 т. 1)
У ході здійснення виконавчого провадження встановлено, що майно боржника ОСОБА_2 , на яке може бути звернено стягнення (житловий будинок у АДРЕСА_2 , та земельна ділянка, площею 0,01 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1279, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою) передано в іпотеку згідно з договором іпотеки від 30.03.2023 № 795 (а.с. 44-45 т. 1).
Також приватним виконавцем отримано 15.02.2025 відомості про те, що за боржником ОСОБА_2 не зареєстровані транспортні засоби, що стверджується відповіддю на запит № 251517978 від 14.02.2025 (а.с. 46 т. 1)
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №415678903 від 28.02.2025 та 415679296 від 28.02.2025 вбачається, що відносно вищевказаного майна був укладений договір іпотеки від 30.03.2023 між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_1 .
Згідно з договором іпотеки від 30.03.2023 № 795, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання передала в іпотеку успадковане нерухоме майно, а саме житловий будинок за АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку, площею 0,01 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:1279 за цією ж адресою (а.с. 47-54 т. 1).
Цей договір укладено для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 , що виникло на підставі укладеного між нею та позикодавцем ОСОБА_1 договору позики від 30.03.2023 на суму 2 156 000 гривень, з кінцевим строком повернення позики до 30.03.2024 (а.с. 47-54).
Також судовою колегією, при дослідженні доводів ОСОБА_1 щодо оскарження дій Міністерством юстиції України у цивільній справі № 303/373/25, встановлено, що на підставі договору іпотеки № 795 від 30.03.2023 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. 24.05.2024 були прийняті рішення № 73314294 та № 73315462 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .
20.09.2024 Міністерством юстиції України був прийнятий наказ № 2737/5, відповідно до якого, зокрема, були анульовані рішення приватного нотаріуса Баранової Ж.В. № 73314294 та № 73315462 від 24.05.2024.
Підставою для прийняття такого наказу Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024 був висновок центральної колегії Міністерства юстиції України від 22.08.2024
ОСОБА_1 звертався в суд із позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М., в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024, зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Баранової Ж.В. від 24.05.2024 №№ 73314294, 73315462 про державну реєстрацію прав, що були анульовані наказом Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 квітня 2025 року у справі № 303/373/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127080790#).
Вказане рішення суду оскаржене ОСОБА_1 в апеляційному порядку та на час розгляду цієї справи його апеляційну скаргу не розглянуто.
Таким чином, рішення приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. від 24.05.2024 № 73314294 та № 73315462 про державну реєстрацію переходу до ОСОБА_1 права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок - анульовані наказом Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024, яке на час розгляду апеляційним судом цієї справи є чинним та не скасоване.
За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.
Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі).
У ЦК України закріплений підхід, при якому можливість оспорити правочин конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорений правочин визнається недійсним судом, якщо одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).
Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений, до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду.
Оспорення правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорення правочину, рецисорний позов).
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 ЦК України) і така практика є усталеною (див. висновки у п. 83 Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24).
У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд у кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року справа № 916/379/23, провадження № 12-22гс24).
Важливим для кваліфікації правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.
У постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочин як фраудаторний і визначаючи правові підстави для визнання його недійсним, застосовувала норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої - четвертої статті 13, частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.
Отже, можна дійти висновку, що нормативна підстава для кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою (див. висновки у пунктах 135, 136 Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24).
Оспорити такий правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав.
Метою оспорення правочину є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 зробила правовий висновок у розділі «Загальні положення щодо визнання правочину недійсним і способів захисту» (пункти 42-56), зазначивши, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
У разі звернення з таким позовом третьої особи (не сторони договору) з метою захисту прав та інтересів кредитора вимога про визнання недійсним фраудаторного правочину є належним та ефективним способом захисту, оскільки кредитор зазвичай зацікавлений у поверненні йому грошових коштів, а не майна, яке в подальшому слід буде відчужувати для отримання цих коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24 вкотре наголосила, що за захистом своїх невизнаних, оспорених або порушених прав має, насамперед, звертатися особа, чиї права не визнаються, оспорюються або порушуються. У цьому випадку такою особою, безумовно, є кредитор - стягувач у виконавчому провадженні.
Велика Палата Верховного Суду у п. 159 постанови від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 зазначила, що право на звернення з позовом про визнання правочину боржника недійсним з підстав фраудаторності належить як виконавцю, так і особі, яка не була стороною цього правочину, проте є кредитором відповідача в іншому зобов`язанні та пред`явила майнову вимогу (зокрема, набула або може набути статусу стягувача у виконавчому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 910/6654/24 відступила від свого висновку, сформульованого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, в якому було зазначено, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від свого висновку конкретизувала: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Апеляційний суд зазначає, що саме по собі зазначення в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, в якій зазначалися посилання на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним статтю 234 ЦК України (правові наслідки фіктивного правочину) - не вплинули у даній справі на правильність висновків місцевого суду стосовно кваліфікації спірного правочину як фраудаторного.
Кваліфікації правочину як фраудаторного і визнання його недійсним за статтями 3, 13 ЦК України (всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом) є достатньою.
У справі, що розглядається апеляційним судом, позивач АТ «Кредобанк» вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Колегія суддів, на підставі встановлених у справі обставин, бере до уваги, що:
спірний договір іпотеки був укладений відповідачами 30.03.2023;
АТ «Кредобанк» надсилав державному нотаріусу вимогу від 08.09.2022 про наявність вимог до спадкоємців ОСОБА_3 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку із заборгованістю за кредитним договором від 17.08.2017 № 11794/2017, таку вимогу вручено державному нотаріусу 14.09.2022;
після цього 18.11.2022 державним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 ;
на момент отримання спадкоємцем у державного нотаріуса свідоцтв про право на спадщину, ОСОБА_2 достеменно була відома обставина наявності вимог кредитора АТ «Кредобанк»;
кредитор спадкодавця АТ «Кредобанк» пред`явив вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 (07.12.2022 та повторно 27.04.2023) з дотриманням строку передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України;
достеменно знаючи про кредитні зобов`язання спадкодавця за кредитним договором, ОСОБА_2 не задовольнила цю заборгованість у порядку ст. 1282 ЦК України, жодних дій для погашення заборгованості не вчинила, а натомість 30.03.2023 уклала договір іпотеки з ОСОБА_1 , предметом якого стало успадковане нерухоме майно, що свідчить про недобросовісність її дій;
рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2024 у справі № 303/8654/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість у розмірі 560 238,28 гривень за кредитним договором №11794/2017 від 17.08.2017 та судові витрати в розмірі 8 403,57 гривень;
надалі 14.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77201539 з виконання виконавчого листа у справі № 303/8654/23;
в процесі здійснення виконавчого провадження з`ясувалося, що успадковане майно боржника передано в іпотеку згідно з договором іпотеки від 30.03.2023 № 795, кінцевий строк виконання основного зобов`язання визначено до 30.03.2024;
рішення приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Барановою Ж.В. від 24.05.2024 № 73314294 та № 73315462 про державну реєстрацію переходу до ОСОБА_1 права власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок - анульовані наказом Міністерства юстиції України № 2737/5 від 20.09.2024.
Очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору іпотеки від 30.03.2023) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір іпотеки) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника; встановлені обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір іпотеки є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення сплати боргу, зменшення обсягу майна боржника.
Судова колегія відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що на момент укладення договору іпотеки не був розпочатий судовий процес, не існувало судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2 , та внаслідок укладення спірного договору іпотеки ОСОБА_2 не стала неплатоспроможною, котру скаржник вважає обов`язковою ознакою для кваліфікації правочину як фраудаторного.
Верховний Суд неодноразово аналізував поняття фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому для застосування вказаного поняття необов`язково щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 159/5846/23, від 30 липня 2025 року у справі № 766/2529/24).
Кредитор має право поставити під сумнів будь-який правочин, вчинений боржником, унаслідок якого останній відчужив власне майно, не виконавши свого зобов`язання перед кредитором. Тягар доведення того, що спірні правочини не спрямовані на завдання шкоди кредиторові, створення перешкод у погашенні заборгованості перед ним, покладається на боржника.
Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного здійснює суд у кожній конкретній справі виходячи зі встановлених фактичних обставин, напрацьованого Верховним Судом переліку обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Важливим для кваліфікації правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг майна боржника. Отже, втрата чи часткова втрата платоспроможності боржника у кожній конкретній справі оцінюється крізь призму наведених обставин.
Посилання апелянта ОСОБА_1 на спадкування ОСОБА_2 транспортного засобу (марки SKODA, модель SUPERB, дата випуску 2017, № кузова НОМЕР_1 ) не спростовує висновків суду щодо недобросовісних дій відповідачів при укладенні договору іпотеки, при цьому право власності на автомобіль у встановленому законом порядку ОСОБА_2 не оформлене та державна реєстрація на транспортний засіб за ОСОБА_2 відсутня (а.с. 46 т. 1). До справи не надано доказів, що ОСОБА_2 було здійснено відповідні дії, узгоджені з банком, спрямовані на отримання свідоцтва про право на спадщину на транспортний засіб, який було передано у заставу спадкодавцем. Представник Банку в судовому засіданні апеляційного суду вказав, що ОСОБА_2 з відповідними заявами до Банку не зверталась.
При цьому відповідачі не посилалися та не надали доказів, які б свідчили про виконання боржником зобов`язання перед позивачем станом на час звернення до суду та розгляду цієї справи, у тому числі, за рахунок транспортного засобу.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації укладеного відповідачами договору іпотеки як фраудаторного, спрямованого на шкоду інтересам позивача, який вчинено всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грицак Андрій Васильович - залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Головуюча
Судді