ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4771/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] від 01.07.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 6356,00 грн за 2021 рік.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням контролюючий орган нарахував позивачу податок на нерухомість (нежитловий об`єкт) за 2021 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м., який складається з овочесховища, водонапірної башти та фундаменту незавершеного будівництва (відсоток готовності якого складає 6%).
Позивач не погоджується із рішенням контролюючого органу, оскільки у період з 06.09.2021 по 01.12.2021 вказаний об`єкт нерухомості вже не був у його власності у зв`язку із даруванням об`єкта іншій особі на підставі договору дарування від 06.09.2021 №2020, що не було враховано податковим органом під час нарахування податку. Крім того, позивач наголошував, що на об`єкті нерухомості знаходиться фундамент незавершеного будівництва (відсоток готовності якого складає 6%), який не може бути об`єктом оподаткування податком на нерухомість, в той час як оскаржуваним рішенням нараховано податок на загальну площу об`єкта нерухомості 158,9 кв.м, тобто в тому числі із врахуванням об`єкта незавершеного будівництва.
З вказаних підстав позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] від 01.07.2025 року.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечував щодо задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що податок на нерухомість за 2021 рік нарахований позивачу виключно за той період, протягом якого останній був власником об`єкта нерухомості, що становить 8 місяців. Таким чином, розрахунок суми грошового зобов`язання з податку на нерухомість здійснювався із врахуванням фактичного перебування об`єкта нерухомості у власності позивача у 2021 році. Крім того, у відзиві зазначено, що відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м., значиться як закінчений будівництвом об`єкт, а в типі об`єкта зазначено - будівля, а не йдеться про незавершене будівництво. При цьому, відсоток готовності 6% стосується лише будівлі V (площа якої невизначена), а не загальної площі об`єкта, який включає в себе ще овочесховище та водонапірну башту.
3. Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що згідно пункту 102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган може визначити суму грошового зобов`язання не пізніше закінчення 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, а тому, на думку позивача, у даному випадку останнім днем, коли відповідач мав право нараховувати податок на нерухомість за 2021 рік оскаржуваним рішенням, є 30.06.2025, в той час як оскаржуване рішення було прийнято 01.07.2025, тобто поза межами строку, визначеного пунктом 102.1 Податкового кодексу України. Таким чином, під час прийняття податкового рішення контролюючий орган порушив строки, визначені пунктом 102.1 Податкового кодексу України, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення та є підставою для його скасування.
4. Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у період з 18.03.2020 - 30.06.2023 строки давності, передбачені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, зупинялися з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 - у зв`язку із дією правового режиму воєнного стану. Отже, оскільки перебіг строків давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, було відновлено 01.08.2023, відповідач вважає що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте у межах визначеного законодавством строку.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.01.2021 по 06.09.2021 у власності ОСОБА_1 перебував об`єкт нежитлової нерухомості (будівля) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м., який складається з наступних частин: овочесховища, водонапірна башта та фундамент незавершеного будівництва (відсоток готовності якого складає 6%).
2. 01.07.2025.Головним управлінням Державної податкової служби України в Чернівецькій області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] на суму 6356,00 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року. Вказане рішення винесене щодо об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м.
3. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2025 №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] на суму 6356,00 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Пунктом 1.1 статті 1 ПК України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 3.1 статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
2. Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Статтею 266 ПК України врегульовано підстави та порядок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
3. За змістом частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно обставин цієї справи, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом відносно позивача податкового повідомлення-рішення від 01.07.2025 року №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано], яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 6356,00 грн за 2021 рік..
Доводи позивача зводяться до того, що відповідачем здійснено нарахування податку за весь 2021 рік, в той час як об`єкт нерухомості перебував у його власності лише у період з 01.01.2021-06.09.2021, оскільки в подальшому був подарований іншій особі. Також позивач наголошував, що на об`єкті нерухомості, окрім овочесховища та водонапірної башти, знаходиться фундамент незавершеного будівництва, який не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, однак під час розрахунку суми грошового зобов`язання податковий орган протиправно врахував площу вказаного об`єкту незавершеного будівництва. Крім того, звертав увагу, що оскаржуване рішення було винесено контролюючим органом без дотримання строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
У свою чергу, відповідач зазначив, що нарахування податку на нерухоме майно здійснювалося за 8 місяців, тобто за період, протягом якого об`єкт нерухомості перебував у власності позивача у 2021 році. Наголошував, що згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомості значиться як закінчений будівництвом об`єкт, а в типі об`єкта зазначено - будівля, а не йдеться про незавершене будівництво. Також звертав увагу про прийняття оскаржуваного рішення у межах строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, з огляду на їх зупинення з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби та у зв`язку із дією правового режиму воєнного стану.
4. Надаючи оцінку наведеним доводам та аргументам сторін, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно за 2021 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував у його власності з 01.01.2021 по 06.09.2021.
Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, по вказаному об`єкту нерухомості містяться наступні відомості: об`єкт речових прав - закінчений будівництвом об`єкт; тип об`єкта - будівля; опис об`єкта - загальна площа 158,9 кв.м, опис: овочесховище літ Ж, водонапірна башта ІІ, фундамент незавершеного будівництва будівлі V, відсоток готовності якого складає 6% (шість) відсотків. Ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ (будівлі V): 01.2589399.4829873.20241212.32.0000.17.
5. У ході судового розгляду справи відповідачем належним чином підтверджено, що нарахування податку на нерухоме майно позивачу здійснювалося лише за 8 місяців 2021 року, протягом яких об`єкт нерухомості перебував у його власності, а тому суд відхиляє доводи позивача в частині протиправного нарахування податку за весь 2021 рік.
6. Водночас, як зазначалося судом, вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 158,9 кв.м, складається, окрім овочесховища та водонапірної башти, також і з фундаменту незавершеного будівництва (будівля V), відсоток готовності якого складає 6% (шість) відсотків. Ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ (будівлі V): 01.2589399.4829873.20241212.32.0000.17.
Таким чином, з наведеного слідує, що розрахунок суми податку на нерухоме майно контролюючим органом здійснювався із загальної площі об`єкта нерухомості 158,9 кв.м, в тому числі із врахуванням площі фундаменту незавершеного будівництва (будівля V), відсоток готовності якого лише складає 6%.
У контексті викладеного суд зазначає, що відповідно до пп. 266.1.1 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПКУ).
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 ПКУ).
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (пп. 266.3.3 ПКУ).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України).
7. Отже, аналіз викладеного дає підстави для висновку, що об`єкти незавершеного будівництва не визначені ПКУ як об`єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому не можуть братися до уваги контролюючим органом під час розрахунку суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно.
Проте, всупереч викладеному, відповідач здійснив позивачу нарахування податку на об`єкт нерухомості загальною площею 158,9 кв.м, часткою якого є фундамент незавершеного будівництва (відсоток готовності складає 6%), який не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в той час як інші частини об`єкту (овочесховище та водонапірна башта) підлягають оподаткуванню.
8. Суд звертає увагу відповідача, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно може бути не лише цілий об`єкт нежитлової нерухомості, а й окрема його частка/частки, що прямо випливає зі змісту пп. 266.2.1 ПКУ. Відтак, базою оподаткування може бути не лише загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості, а й площа окремої його частки/часток, що узгоджується із пп. 266.2.1 ПКУ.
9. У спірних правовідносинах суд зазначає, що при нарахуванні позивачу податку на нерухоме майно контролюючому органу було відомо (згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно), що на об`єкті нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м., знаходиться також фундамент незавершеного будівництва (відсоток готовності складає 6%), який фактично і є часткою цілісного об`єкта нерухомості.
Таким чином, контролюючий орган був зобов`язаний здійснити нарахування суми податку на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи виключно з площі тих часток об`єкту, які підлягають оподаткування податком, а саме: овочесховище та водонапірна башта.
10. У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що на момент нарахування податку відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,9 кв.м., значився як закінчений будівництвом об`єкт, а в типі об`єкта зазначено - будівля, а не йдеться про незавершене будівництво. При цьому, відсоток готовності 6% стосується лише будівлі V (площа якої невизначена), а не загальної площі об`єкта, який включає в себе ще овочесховище та водонапірну башту.
Суд відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки вказані відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно не спростовують обов`язку податкового органу здійснювати нарахування податку виключно на ті частки об`єкту нерухомості, які підлягають оподаткуванню податком.
При цьому, той факт, що відсоток готовності 6% стосується лише будівлі V (фундамент незавершеного будівництва), площа якої невизначена, не звільняє контролюючий орган від обов`язку правильно визначити суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, оскільки відсутність відомостей про площу об`єкта незавершеного будівництва не є підставою для автоматичного врахування його площі при визначенні сум податку сумарно із площею інших часток об`єкту, які підлягають оподаткуванню.
11. Крім того, суд звертає увагу, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відомості про ідентифікатор об`єкта (будівлі V - фундамент незавершеного будівництва) у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ): 01.2589399.4829873.20241212.32.0000.17.
Відтак, на переконання суду, контролюючий орган мав достатньо правових підстав для вжиття заходів з метою з`ясування площі фундаменту незавершеного будівництва, що уможливило б нарахування позивачу податку на нерухоме майно виключно з урахуванням тих часток об`єкту нерухомості, які підлягають оподаткуванню. Однак, доказів вжиття контролюючим органом відповідних заходів матеріалами справи не містять, а нарахування податку відбулося із загальної площі об`єкту нерухомості, в тому числі із врахуванням площі частки об`єкту, який не підлягає оподаткуванню.
12. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2025 року №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] здійснив позивачу нарахування податку на нерухоме майно по об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи із його загальної площі 158,9 кв.м., до якої безпідставно включено площу частки такого об`єкта - фундамент незавершеного будівництва (відсоток готовності якого 6%), який не підлягає оподаткуванню.
13. Водночас, слід зазначити, що у спірних правовідносинах у суду відсутня можливість самостійно визначити площу вказаного об`єкту нерухомості, яка підлягала оподаткування податком на нерухоме майно у 2021 році, оскільки розрахунок податку здійснювався виходячи із загальної площі об`єкту 158,9 кв.м. без визначення площ його часток (овочесховище та водонапірна башта), які підлягають оподаткуванню.
При цьому, суд зауважує, що адміністрування податків та зборів віднесено виключно до повноважень податкового органу, в тому числі щодо правильного визначення часток об`єктів нерухомості, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, які суд не вправі перебирати на себе.
14. За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2025 №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] на суму 6356,00 грн у повному обсязі.
15. Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача в частині того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем із порушенням строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки на законодавчому рівні відповідні строки зупинялися з 18.03.2020 - 30.06.2023 (з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби) та з 17.03.2022 по 01.08.2023 (у зв`язку із дією правового режиму воєнного стану), що належним чином обґрунтовано представником відповідача у поданому відзиві.
Проте, вказане не спростовує викладених вище висновків суду по суті спору щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
16. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
17. Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, - суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Зважаючи на задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 01.07.2025 №0428733-2412-2412-UA7306061[телефон приховано] на суму 6356,00 грн.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 1211,20 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58006, код ЄДРПОУ:44057187).
Суддя О.В. Боднарюк