П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року місто Київ
cправа № 756/1436/17
провадження № 22-ц/824/8884/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача- Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерний банк «Комерційний банк «Глобус»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Майбоженко А.М., суд-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив роз'яснити рішення суду від 27 серпня 2019 року, яким відмовлено останньому у задоволенні позовних вимог до ПАТ «КБ «Глобус», третя особа: ТОВ «Велес Енержі»та виправити допущені у рішенні суду описки.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання договору поруки недійсним відмовлено.
Після повторного ознайомлення з цією справою 5 грудня 2025 року та аналізу пов`язаних рішень у справах: № 902/369/17 щодо стягнення кредитної заборгованості та визнання кредитного договору припиненим; № 902/8/19 щодо стягнення 11489720 грн як безпідставно набутого майна; окремого позову банку до ОСОБА_1 як поручителя, поданого у 2016 році та залишеного без розгляду Ладижинським судом Вінницької області за заявою представника банку після постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23 липня 2018 року, ОСОБА_1 виявлено суттєві суперечності, неточності та прогалини у мотивувальній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року.
Ці суперечності: ускладнюють розуміння того, яка саме юридична особа є боржником за кредитним договором № 46/ЮКЛ-14 і чий обов'язок забезпечено договором поруки; не дають можливості встановити, яким чином суд узгодив свої висновки з преюдиційними рішеннями у справах № 902/369/17 та № 902/8/19; створюють реальний ризик різного тлумачення правової природи тих самих коштів у сумі 11489720 грн. (як кредитної заборгованості, як безпідставного збагачення, як «збитку від злочину») у подальших господарських, цивільних та кримінальних провадженнях.
Зокрема, посилається на те, що у мотивувальній частині рішення суд: в одних абзацах посилається на ТОВ «Велес Енержі»; в інших на ТОВ «Велес Енерджі»; в окремих фрагментах з'являється взагалі інша юридична особа - ТОВ «Технік/Енержі/Енерджі», яка не є стороною справи, не залучалась у процесі та не згадується в позовних вимогах. Натомість згадане ТОВ стороною в інших подібних правовідносинах. Жодних пояснень причин таких розбіжностей у рішенні немає, Суд не встановив, яка саме юридична особа вважалась боржником за кредитним договором і не дав оцінки тому, що в договорі поруки найменування боржника не збігається з назвою зазначеною в кредитному договорі та ЄДР.
ОСОБА_1 просив суд роз`яснити: 1) яку саме юридичну особу суд вважає стороною кредитного договору № 46/ЮКЛ-14 від 19 вересня 2014 року: ТОВ «Велес Енержі», ТОВ «Велес Енерджі», ТОВ «Технік Енерджі», чи якусь іншу особу, та на підставі яких конкретних документів матеріалів справи зроблено цей висновок?; 2) як суд пояснює розрив між текстом постанови Рівненського апеляційного господарського суду, де позивачем/позичальником є ТОВ «Велес Енержі», з формулюванням у рішенні, де в абзаці про припинення кредитного договору раптово з`являється ТОВ «Технік Енерджі»?; 3) чи вважає суд, що припинення кредитного договору саме з ТОВ «Технік Енерджі» ( а не з ТОВ «Велес Енержі») дійсно встановлено апеляційним господарським судом?»; 4) на підставі яких норм права та яких фактичних обставин суд дійшов висновку, що припинення кредитного договору «унеможливлює звернення до поручителя», але при цьому не є підставою для припинення договору поруки, хоча ч.1 ст.559 ЦК України прямо пов`язує припинення забезпеченого зобов`язання припиненням поруки?; 5) що саме мав на увазі суд, коли зазначив, що «в цьому провадженні суд міг надати оцінку тому, які зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_1 ТОВ «Технік Енерджі» чи ТОВ «Технік Енержі»?.
Крім того, ОСОБА_1 просив роз'яснити, чи означає висновок про «унеможливлення звернення банку до поручителя» фактичним визнанням припинення поруки? Якщо ні - вказати, чому ч.1 ст.559 ЦК України не була застосована до встановленого факту припинення кредитного договору.
Також, ОСОБА_1 зазначає про виявленні у рішенні суду описки та помилки. Так, серед описок невірно вказано дату укладення договору поруки № 46-1/ЮПОР-14 замість правильної «19.09.2014», невірно зазначено «09.09.2014. Те ж саме стосується строковості основного зобов'язання, а саме невірно зазначено «на строк до 19.06.2014». Просив суд у порядку ст. 269 ЦПК України виправити очевидні описки. Крім того, оскільки у заголовку рішення використано напис «ІМЕНЕМУКРАЇНИ» без пробілу між словами, просив суд у порядку ст. 269 ЦПК України виправити відповідний напис на єдиний правильний варіант «ІМЕНЕМ УКРАЇНИ».
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу до суду першої інстанції для вирішення виправлення описок у рішенні, роз`яснення рішення в порядку ст.271 ЦПК України, передавши його заяву іншому судді Оболонського районного суду м. Києва. Ухвала постановлена з істотними порушеннями процесуального обов'язку суду забезпечити реальну, а не формальну повноту розгляду доводів заявника, що прямо порушує базові засади судової системи та стандарти справедливого суду. Ухвала є незаконною, необґрунтованою, внутрішньо суперечливою, немотивованою.
Зокрема, зазначає про те, що суд не розглянув заяву в частині виправлення описок.
Суд першої інстанції невірно застосував позицію Великої Палати Верховного Суду.
Суд порушив процесуальні строки розгляду заяви.
Позивача не було повідомлено про дату та час розгляду заяви.
Суддя, яка розглядала заяву ОСОБА_1 входить до складу колегія суддів з розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 , отже є сумніви щодо її об`єктивності при розгляді заяви.
У відзиві директор ТОВ «Велес Енержі» ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з метою розгляду заяви по суті.
В судове засіданні не з'явився представник АТ «КБ «Глобус», будучи повідомленим про місце, день і час засідання суду шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінету банку, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у його відсутність, зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що рішення, яке просить роз`яснити позивач, не підлягає примусовому виконанню, не допускає кілька варіантів тлумачення, у ньому викладені мотиви його ухвалення, наведено правовий висновок с посиланням на відповідні норми права, який не є зрозумілим, а доводи заяви фактично зводяться до незгоди з правильністю та повнотою ухваленого судового рішення, що є підставою для його апеляційного оскарження. Допущені у судовому рішенні описки можуть бути виправлені судом за правилами статті 269 ЦПК України.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Суд, відмовляючи у роз'ясненні рішення, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначив про те, що допущені у судовому рішенні описки можуть бути виправлені судом за правилами статті 269 ЦПК України. При цьому, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 в поданій ним 2 січня 2026 року заяві просив як роз'яснити рішення суду, так і виправити у рішенні допущені описки у порядку ст.269 ЦПК України.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що допущені описки мають бути виправлені у порядку ст.269 ЦПК України, тобто за іншою заявою ОСОБА_1 є помилковими, відповідно ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року про відмову у виправленні описок у рішенні суду, викладену в мотивувальній частині ухвали, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про виправлення описок.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про виправлення описок в рішенні суду, колегія суддів виходить з наступного.
Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Зі змісту ст. 269 ЦПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер.
До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.
Установлено, що в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року в абзаці восьмому описової та мотивувальної частини рішення в частині строку кредитування лінії неправильно зазначено строк кредитування лінії та дата укладення договору поруки.
Як убачається з матеріалів справи, договір поруки між ПАТ «Комерційний банк «Глобус» та ОСОБА_1 укладений 19 вересня 2014 року. Натомість в абзаці дев'ятнадцятому описової та мотивувальної частини рішення неправильно зазначена дата договору «09.09.2014», що підлягає виправленню.
Крім того, з кредитного договору вбачається строк кредитної лінії: з «19» вересня 2014 року по «16» вересня 2016 року. Натомість в абзаці восьмому описової та мотивувальної частини рішення неправильно зазначено строк кредитування «19.09.2014», що також підлягає виправленню.
Напис «ІМЕНЕМУКРАЇНИ» без пробілу між словами не є ні опискою, ні арифметичною помилкою в розумінні ст. 269 ЦПК України, а тому виправленню не підлягає.
Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для роз'яснення рішення за тих обставин, на які посилається заявник, то в цій частині колегія суддів з такими висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Зі змісту зазначеної процесуальної норми вбачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз`яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.
Згідно з ч.2 ст.271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Системне тлумачення положень ст.271 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що рішення суди може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.21 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до ст.221 ЦПК України (в редакції від 2004 року) роз`яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та чітко ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 в своїй заяви фактично просить, роз`яснити мотиви ухваленого рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення є правильним. Доводи заяви фактично зводяться до незгоди з правильністю та повнотою ухваленого рішення, що є підставою для його апеляційного оскарження.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи є безпідставними, висновків суду першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають, а тому підлягають відхиленню.
Доводи апеляційної скарги щодо не повідомлення ОСОБА_1 про розгляд його заяви не можуть бути прийняті в якості підстав скасування ухвали суду в цілому, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суд першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно з ч.3 ст.271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Таким чином, зі змісту ч.3 ст. 271 ЦПК України слідує, що повідомлення часників справи про розгляд заяви про роз`яснення рішення не є обов`язковим. Отже, судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права при розгляді питання про роз'яснення рішення.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни в цій частині не вбачається, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу в цій частині залишити без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року про відмову у виправленні описок у рішенні суду, викладену в мотивувальній частині ухвали, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виправити описки в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2019 року, а саме в абзаці восьмому описової та мотивувальної частини рішення в частині строку кредитування лінії, замість помилкового «на строк до 19.09.2014» правильно зазначити «на строк по 16.09.2016», а також в абзаці дев'ятнадцятому описової та мотивувальної частини рішення виправити дату договору поруки з «09.09.2014» на «19.09.2014».
В іншій частині заяви про виправлення описки відмовити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2026 року в частині відмови ОСОБА_1 у роз'ясненні рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 28 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус