КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 756/4593/26 Головуючий у суді І інстанції Пукало А.В.
Провадження № 22-ц/824/11740/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. (далі - приватний виконавець Дорошкевич В.Л.).
Заява обґрунтована тим, що 19 вересня 2018 року ОСОБА_3 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 665666994.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 5 від 27 грудня 2018 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором у розмірі, зазначеному у цьому реєстрі.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, до якого у подальшому також укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 1 від 05 серпня 2020 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором у розмірі, зазначеному у вказаному реєстрі.
09 жовтня 2020 року приватний нотаріус Горай О.С. видав виконавчий напис № 71790 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.
18 листопада 2020 року приватний виконавець Дорошкевич В.Л. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до заявника перейшло право вимоги до боржника на загальну суму 8 727,50 грн.
Станом на даний час виконавче провадження № НОМЕР_1 не завершене, виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні.
На підставі викладеного заявник просив суд замінити стягувача - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 71790, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С., щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Позика».
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 рокузаяву ТОВ «ФК «Позика» задоволено.
Замінено стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 71790, виданого приватним нотаріусом Гораєм О.С., щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Позика».
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення договору факторингузаявник став правонаступником стягувача (новим кредитором) та набув право вимоги до боржника за кредитним договором, тому є підстави для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Єфімік О.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні залишити без задоволення.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд постановив оскаржувану ухвалу 28 квітня 2026 року, але Печерський районний суд міста Києва 24 квітня 2026 року ухвалив у справі № 757/515/26-ц рішення, яким визнав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. від 09 жовтня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 71790, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 9 927,50 грн таким, що не підлягає виконанню. Крім того, перед цим суд постановив ухвалу від 19 січня 2026 року про забезпечення позову, в якою зупинив стягнення за виконавчим написом № 71790 від 09 жовтня 2020 року до набрання законної сили рішенням суду у справі № 757/515/26-ц.
Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції не мав права змінювати сторону стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, так як дане виконавче провадження було зупинено, а в подальшому взагалі скасовано сам виконавчий документ.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Учасники справи (провадження) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник скаржника надіслала заяву, в якій просить розглянути справу за їх відсутності, інші сторони причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 09 жовтня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис за реєстровим № 71790 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 927,50 грн та плати за вчинення виконавчого напису.
18 листопада 2020 року приватний виконавець Дорошкевич В.Л. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Станом на даний час виконавче провадження № НОМЕР_1 не завершене, виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 16 жовтня 2025 року до зазначеного договору факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до заявника перейшло право вимоги до боржника за виконавчим документом на суму 9 927,50 грн (а.с. 43-51).
Суд першої інстанції вважав, що звернення правонаступника кредитора - ТОВ «ФК «Позика» до суду із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 ЦПК України.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа у розумінні частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка передбачена пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат».
Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що стягнення за виконавчим написом провадиться у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
За частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.
Тобто процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з його вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 вказано, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Суд першої інстанції, встановивши, що внаслідок укладення договору факторингу № 161025-01-ОФ від 16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перестало бути кредитором, а ТОВ «ФК «Позика» стало новим кредитором за кредитним договором № 665666994від 19 вересня 2018 року, який був підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса за № 71790 від 09 жовтня 2020 року, тобто відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах, зробив правильний висновок про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 його правонаступником.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд не мав права змінювати сторону стягувача виконавчого провадження, так як це виконавче провадження було зупинено на підставі ухвали суду про забезпечення позову від 19 січня 2026 року, а в подальшому рішенням суду від 24 квітня 2026 року сам виконавчий напис був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, дійшла висновку про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.
Цивільне процесуальне законодавство також містить подібні правові норми.
Так, частиною першою та другою статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно із статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що стаття 442 ЦПК України та стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають до застосування під час вирішення вимог про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса у разі, якщо немає відкритого виконавчого провадження за таким виконавчим документом.
Із матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на час постановлення оскаржуваної ухвали від 28 квітня 2026 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 71790 від 09 жовтня 2020 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року у справі № 757/515/26-ц про визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не набрало законної сили, а виконавче провадження не було закінчене приватним виконавцем Дорошкевич В.Л., у тому числі на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).
Без винесення приватним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження не вважається закінченим. Жодних відомостей про винесення такої постанови матеріали справи не містять і представник боржника також не надала суду першої інстанції доказів закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 18 листопада 2020 року.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що у суду першої інстанції не було повноважень здійснювати заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є необґрунтованими та не можуть бути визнані належною підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали.
Що ж стосується винесеної приватним виконавцем постанови від 09 березня 2026 року про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2026 року про забезпечення позову у справі № 757/515/26-ц, то норми чинного законодавства та судова практика не передбачають такої підстави для відмови у заміни в судовому порядку сторони виконавчого провадження як зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій в межах цього провадження.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованою заяву ТОВ «ФК «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженніта дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції про заміну стягувача його правонаступникому виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат скаржника не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній